Справа № 2-6856/11
19 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В.,
при секретарі Горбатенко Д.К.,
за участю позивача, представника позивача та відповідачів розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
3 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в обґрунтування якої зазначив , що з вини відповідача ОСОБА_3 відбулася ДТП, якою спричинено майнову та моральну шкоду позивачу, тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, як з особи яка винна в ДТП та 37993,4 гривень з відповідача ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, пояснили, що згідно даних співробітників ДАІ автомобіль , яким було спричинено шкоду належить ОСОБА_2, тому за порадою юриста вони звернулися з позовом саме до вказаної особи. Просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, як з особи яка винна в ДТП та 37993,4 гривень матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки. Проти залучення до участі у справі інших осіб, які офіційно є власником автомобіля заперечували, пояснивши, що вони мають позовні вимоги лише до відповідачів у справі і не мають жодних вимог до ОСОБА_4, на ім'я якої в матеріалах справи є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1, оскільки автомобілем в момент зіткнення керував один з відповідачів, а інший відповідач є його батьком, який обіцяв відшкодувати завдану шкоду. Від уточнення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з особи винної в ДТП відмовилися, пояснивши, що вони вважають, що матеріальну шкоду їм повинен відшкодувати саме ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_3 пред'явлені до нього позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди , визнав частково, та пояснив, що він визнає факт спричинення ним внаслідок ДТП моральної шкоди і не оспорює її розмір, але не має матеріальної змоги її сплатити, тому просив стягнути з нього всього 2500 гривень моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_2 пред'явлені до нього позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не визнав та пояснив, що він не є і ніколи не був власником автомобіля ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 24 лютого 2010 року у м.Дніпропетровську поблизу електроопори № 58 по вул. Запорізьке шосе відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_3, керуючого автомобілем ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 та автомобіля Міцубісі Ланцер д.н. НОМЕР_2, що належить позивачу.
Постановою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2010 року винним у даному зіткненні було визнано відповідача ОСОБА_3, що підтверджується копією вказаної постанови , дослідженої у судовому засіданні, та визнано сторонами справи.
Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії СІС № НОМЕР_3 автомобіль ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є власником джерела підвищеної небезпеки яким було спричинено шкоду позивачу - автомобіля ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1.
Суд критично ставиться до пояснень позивача в частині належності права власності на автомобіль ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1. відповідачу ОСОБА_2, оскільки вони спростовуються вищенаведеним свідоцтвом.
Відповідно до вимог ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : 1) шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Суд критично ставиться до посилання позивача на норми ст. 1187 ЦК України , оскільки дана правова норма підлягає застосуванню при спричиненні шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а не при відшкодуванні шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. У даному випадку шкоду було спричинено саме внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки -зіткнення двох автомобілів. Тому застосуванню підлягає саме ст. 1188 ЦК України.
Таким чином, оцінюючи позовну вимогу про стягнення 37993,4 гривень матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки, враховуючи те, що факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження , жодних правових підстав для задоволення позову в цій частині судом не встановлено , а позивачем не надано, суд приходить до висновку про безпідставність даної вимоги, тому в її задоволенні необхідно відмовити.
Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, як з особи яка винна в ДТП суд приходить до наступного.
Оскільки в судовому засіданні знайшов своє об'єктивне підтвердження факт спричинення відповідачем ОСОБА_3 матеріальної шкоди автомобілю позивача, що визнано сторонами та підтверджується постановою суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП внаслідок якого було спричинено шкоду позивачу, суд приходить до висновку про наявність права позивача на відшкодування йому моральної шкоди.
Так, ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно вимог ст.22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 316. ЦК України Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно вимог ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП, яка відбулася з вини відповідача було пошкоджено належний позивачу автомобіль Міцубісі Ланцер, що визнано сторонами та підтверджується дослідженими матеріалами справи. Внаслідок винних дій відповідача було порушено право власності позивача, а саме пошкоджено його автомобіль, він протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, витрачати кошти на його відновлення, оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодовує завдану шкоду, позивач внаслідок дій відповідача був змушений змінювати певні умови свого життя та побуту, оскільки неможливість користуватися транспортним засобом спричинила позивачу певні незручності для організаціі пересування самого позивача та членів його сім'ї. Суд , з врахуванням думки відповідача, який не оспорював заявлений позивачем розмір моральної шкоди, вважає , що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є спів мірними завданій шкоді і підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 82, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою -відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Головуючий: суддя