Справа № 2-5166/2011
18 травня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
розглянувши за участю представників сторін у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного Товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення невиплачених страхових сум, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду в обґрунтування якого зазначив , що між ним та відповідачем було укладено договір страхування наземного транспорту, але при настанні страхового випадку відповідач не виплатив страхове відшкодування, тому просив стягнути з нього 5560,74 грн. в якості страхової виплати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що дійсно позивач декілька раз потрапляла в ДТП, але не кожного разу викликали співробітників ДАІ та представника страхової компанії, але пошкодження автомобіля, про відшкодування вартості відновлювальних робіт за якими пред'явлено позов виникли при останній ДТП, коли представники ДАІ та страхової компанії викликалися, тому просив задовольнити позов по суті з підстав у ньому викладених.
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення на позов та пояснив, що ушкодження про відшкодування вартості відновлювальних робіт автомобіля позивача виникли при іншій ДТП, при якій ні співробітники ДАІ ні представники страхової компанії не викликалися, позивачем порушено умови договору страхування в частині виклику представника на місце ДТП, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених представником відповідача.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Між Закритим акціонерним товариством "Страховою компанією "ІНГОССТРАХ" та Позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту від 04.05.2007 р. на умовах якого був застрахований автомобіль Шкода Октавія, 2004р.в., державний номер НОМЕР_1.
10 грудня 2008 року цей автомобіль був пошкоджений , що підтверджується позивачем у позові, внаслідок чого позивач звернувся до страхової компанії з метою огляду автомобіля , та його фотографування. Зазначені фото були зроблені і додані разом із запереченням. На цих фотографіях були зафіксовані пошкодження правого переднього крила (вм'ятина) та пошкодження у нижній частині переднього бамперу.
Позивач не виконав свого обов'язку передбаченого п.п. 13.2.6., 15.1.5. договору страхування, відповідно до яких позивач зобов'язався повідомити страхового агента про настання страхового випадку у строки та порядку, що передбачені Правилами страхування та цим договором, а також, протягом 48 годин з моменту, коли йому стало відомо про настання такої події, сповістити про це Відповідача в особі страхового агента в письмовій формі. Ніяких письмових заяв від Позивача на адресу Відповідача не надходило, посилання Позивача на те, що представники страхової компанії відмовились брати письмові пояснення та заяву - не підтверджені належними та достатніми доказами, тому суд ставиться до них критично.
24.04.2009р. Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, із протоколом медичного огляду та довідкою про ДТП, яка сталася 23.04.2009р.
Страховою компанією правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що виходить із наступного.
Згідно фотографій, зроблених 10 грудня 2008 року та 24 квітня 2009 року (з показанням одометру 152723 км.) пошкодження отримані 10 грудня 2008 року та пошкодження, які, за поясненнями позивача, ТЗ отримав 24 квітня 2009 року є тими самими.
Тобто, позивач, своїми штучними діями (виклик працівників ДАІ, проходження медичного огляду) інсценував отримання ТЗ пошкоджень 23 квітня 2009 року, які фактично були отримані 10 грудня 2008 року.
Згідно п. 13.3.7. договору страхування Відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених, розділом 16 цього Договору. Згідно ж п. 16.1.3. договору страхування подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку - є підставою для відмови Відповідачем у здійсненні страхового відшкодування. Окрім цього, право Відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування саме з цих причин встановлено частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування".
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, оскільки позивач надав свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування та про факт настання страхового випадку - відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Згідно страхового акту від 02.04.2008р. № И-4302 позивачу було виплачене страхове відшкодування у розмірі 2077,68 грн. Пошкодження бамперу після цього страхового випадку також є аналогічними тим, що були отримані 10.12.2008р.
Відповідно до п. 15.22. договору страхування після отримання страхового відшкодування і подальшої дії цього Договору відремонтований ТЗ повинен бути наданий для огляду страховому агенту, інакше при наступному страховому випадку з цим ТЗ пошкодження, аналогічні попереднім, відшкодуванню не підлягають.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав рахунок-фактуру від 12.10.2009р. та квитанцію від 18 червня 2009р. Відповідно до цього рахунку проводився ремонт передніх підкрилок лівого та правого, але зазначені пошкодження були отримані при ДТП 11 березня 2008 року, за яке вже виплачено страхове відшкодування.
Відповідно до квитанції проводився, зокрема, ремонт: бампера, правого крила, лівого крила , заміна правого підкрильника. Таким чином, вказані рахунок та квитанція, що надані позивачем, не містять інформацію щодо предмета доказування, та не є належними доказами у розумінні ст. 58 Цивільного кодексу України, виходячи із наступного. В п.15.3 та п.15.5 договору страхування зазначено, що розмір збитків визначається на підставі експертної оцінки, яка здійснюється за рахунок Страховика і розмір завданих збитків визначається Страховим агентом самостійно. А згідно п.15.4 договору страхування, лише у разі незгоди Страхувальника з висновками експерта, Страхувальник може за свій рахунок замовити проведення іншої експертизи. Надані платіжні документи, не засвідчують розмір завданих збитків Позивачу, оскільки не є експертними висновками.
Відповідно до п.15.9 договору страхування відшкодування збитків провадиться з вирахуванням фізичного зносу на день настання страхового випадку частин, деталей і приладдя, що підлягають заміні. У рахунку та квитанції, що надані позивачем, визначена вартість ремонту без врахування фізичного зносу, крім того така вартість визначена на 12.10.2009р. та 18.06.2009р., а не на день настання пошкодження ТЗ (10.12.2008р.).
Вартість ремонту була визначена з урахуванням втрати товарної вартості транспортного засобу та його експлуатаційних якостей. Умовами ж договору страхування (п. 15.6.4., п.16.4.) не передбачено відшкодування робіт по відновлюванню витрачених експлуатаційних властивостей та товарного виду транспортного засобу. Крім того позивач фактично здійснив ремонт пошкоджень, які були отримані ще 11.03.2008р., на ремонт яких він вже отримав страхове відшкодування.
Відповідно до ст.990 Цивільного кодексу України, Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Аналогічний припис містить ст.25 Закону України "Про страхування", а саме: виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оскільки позивачем не надано, а судом не добуто належних та достатніх доказів, які могли б бути підставою для задоволення позову, враховуючи, що факт порушення прав позивача відповідачем не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи результат вирішення справи судові витрати повинні бути покладені на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 215 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Трещов