Справа № 2-6777/11
3 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
розглянувши за участю Позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхової компанії «ІНГО Україна»в особі філії у місті Дніпропетровську, третя особа -Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»в особі відділення «Дніпропетровське»про стягнення страхового відшкодування,-
Позивач звернувся з даним позовом до відповідача, в обґрунтування якого, з врахуванням уточнень зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договір страхування, але при настанні страхового випадку відповідач не виплатив належних платежів. Просив визнати незаконною відмову Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»щодо виплати страхового відшкодування по договору страхування засобів наземного засобу № 530514988 від 06.12.2006р. -незаконною, стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»суму страхового відшкодування за страховим випадком відповідно до договору № 5305149881 від 06.12.2006р. у розмірі 142 484 грн. 80 коп. на користь вигодонабувача ПАТ «Альфа-Банк»для погашення кредиту ОСОБА_1, стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строку сплати страховго відшкодування у розмірі 14 248 грн. 48 коп.; стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення заборгованості з виплати страхового відшкодування у розмірі 95 607 грн. 30 коп.; стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1 пеню (3% річних) у розмірі 15 025 грн. 31 коп.; стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1 суму моральних збитків у розмірі 10 000 грн.; стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позивач та його представник в судових засіданнях позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали заперечення проти позову та заяву про застосування строку позовної давності.
Представник третьої особи просив позов задовольнити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 6.12.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір з страхування засобів наземного транспорту № 530514988 за яким об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володіннім, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Volksvagen Passat 2006 року випуску державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу. Вказані обставини підтверджуються копією дослідженого в судовому засіданні договору та не оспорюються сторонами справи.
24 травня 2007 року позивач в процесі здійснення підприємницької діяльності передав вказаний автомобіль невстановленій особі, яка використовуючи підробні документи на ім'я ОСОБА_5 під виглядом отримання автомобіля в прокат протиправно 27.05.2007 року (після закінчення строку договору прокату) заволоділа транспортним засобом позивача, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 4.06.2007 року, та по суті не оспорюються сторонами справи.
Відповідно до п.7.5 укладеного між сторонами справи договору страхування виплата відшкодування за викрадену автомашину здійснюється не раніше ніж через 2 місяці після угону, по закінченні терміну досудового розслідування слідчими органів МВС.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу 28.07.2007 року і саме з цього часу у позивача виникло право на таке відшкодування. Оскільки 28.07.2007 року відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу, то право позивача було порушено саме в цей день, який і є початком перебігу строку позовної давності за даним позовом. Наведене, також підтверджується даними позовної заяви, та поясненнями позивача та його представника в судовому засіданні, згідно яких право позивача на отримання коштів в якості страхового відшкодування було порушено саме з цього моменту, з якого позивач у позові і нараховує штрафні санкції за невиконання відповідачем умов договору в частині виплати коштів.
Даний позов було подано до суду 31.01.2011 року. Представником відповідача було надано суду письмову заяву про застосування строку позовної давності. Позивачем клопотання про поновлення такого строку суду не подавалося.
Таким чином, враховуючи, що право позивача на отримання страхового відшкодування було порушено 28 липня 2007 року, початок перебігу строку позовної давності мав місце з 28 липня 2007 року і, відповідно, строк позовної давності сплив 28 липня 2010 року, тому суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України.
Суд критично ставиться до посилань позивача та його представника у позові та у судовому засіданні на те, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання страхового відшкодування лише в грудні 2009 року, оскільки за умовами укладеного між сторонами справи договору страхування, відповідач повинен був виплатити таке відшкодування в липні 2007 року і саме з цього часу порушене право підлягало захисту.
Таким чином суд приходить до висновку , що у задоволенні позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Таким чином суд приходить до висновку , що у задоволенні дадаткових позовних вимог, також, слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст..215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Трещов