Справа № 2-7132\11
20 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі - Горбатенко Д.К.
розглянувши за участю представника позивача , представника відповідача, третьої особи та представника третьої особи у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з даним позовом в якому посилалась на те, що нотаріусом в інтересах відповідача було вчинено виконавчий напис, який вона просить визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням діючого законодавства.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі , просили їх задовольнити.
Представники відповідача Пилипчук С.В., Шкваря К.М. в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 пояснили, що на їх думку позов задоволенню не підлягає, третьою особою було вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог діючого законодавства.
Представник третьої особи - Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Суд вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши надані та добуті докази, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 липня 2007 року між ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк»(правонаступником якого є відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNHLGB00000749 строком дії до 17 липня 2037 року. У відповідності до п. 7.1. вказаного договору банк передав кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 776 865,00 доларів США на наступні цілі: 603000 доларів США - на купівлю нерухомого майна, а також 173 865 доларів США - на оплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,90% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, за який приймається період «20»по «25»число кожного місяця, що підтверджується копією договору та не оспорюється сторонами.
Згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк»від 22.06.2010 року за вихідним № Г25.0.0.0./272 ОСОБА_1 було повідомлено про дострокове розірвання з 01 липня 2010 року кредитного договору в односторонньому порядку на підставі п. 2.3.3. Кредитного договору, з посиланням на те, що ОСОБА_1 не надала своєї згоди на підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 14,21% на рік починаючи з 02 березня 2009 року.
У відповідь на лист від 22.06.2010 року за вих. № Г25.0.0.0./272, позивачкою на адресу відповідача було направлено лист, з повідомленням про те, що позивачкою жодних листів, у тому числі лист від 31.12.2008 року про повідомлення її про намір банку підвищити відсоткову ставку за кредитним договором до 14,21 % на рік, починаючи з 02.03.2009 року, не було отримано та нею було запропоновано вирішити дане питання шляхом переговорів.
Позивачка продовжила сплачувати щомісяця кошти для погашення кредиту, але банк дані кошти не приймав, в зв'язку з чим вона вимушена була перераховувати кошти до іншого банку, який в свою чергу перераховував кошти на користь відповідача , що не оспорюється сторонами.
Суд приходить до висновку про безпідставність тверджень представників відповідача про направлення відповідачем листа від 31.12.2008 року про повідомлення позивача у справі про намір банку підвищити відсоткову ставку за кредитним договором до 14,21 % на рік, починаючи з 02.03.2009 року, оскільки відповідачем не надано належних та достатніх доказів цього факту, у тому числі оригіналів такого листа, оригіналу поштового повідомлення про вручення цього листа, та опису вкладення в поштове відправлення, які могли б підтвердити даний факт.
Таким чином, суд приходить до висновку про те , що відповідачем в порушення вимог пункту 2.3.1. кредитного договору № DNHLGB00000749 не було надіслано позичальнику письмового повідомлення про зміну процентної ставки.
Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що відповідач без згоди позивачки підвищив відсоткову ставку за кредитним договором до 14,21 % на рік, оскільки такі обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Судом, також, встановлено, що 07.12.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1870 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000749 від 17.07.2007 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1, в сумі 597156,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 30.06.2010 року складає -4720704,52 гривні за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна: паркувальне місце поз. № НОМЕР_1 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр»містобудівельного ансамблю «Крутогірний»за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35Т, що підтверджується копією зазначеного виконавчого напису дослідженого у судовому засіданні
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», укладених між сторонами договорів.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сумм, або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172 для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до ч.1 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 3 березня 2004 року для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходив з того, що як вбачається із матеріалів справи, спірний виконавчий напис було видано на підставі наступних документів: розрахунок заборгованості на 01.07.2010 року, копія службового розпорядження НБУ № 417/244 від 30.06.2010 року, виписка з кредитного рахунку боржника, починаючи з 12.07.2007 року по 01.07.2010 року , копія кредитного договору від 17.07.2007 року , копія додаткового договору № 1 від 14.04.2009 року до кредитного договору 17.07.2007 року, договір Іпотеки від 14.04.2009 року, копія вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором та в якості доказів вручення її боржнику -копія накладної №537741 та копію реєстру на рекомендовані листи від 23.06.2010 року.
Між тим, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача та позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми процентів та пені, зазначені у написах, є безспірними.
Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати достатнім доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, для вчинення виконавчого напису не було належних та достатніх підстав, оскільки заборгованість не є безспірною. Між банком та позичальником наявний спір щодо заборгованості за кредитним договором, що підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, що є порушенням норми ст.88 ЗУ «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та підпункту «б» ч.2 п. 1 Переліку.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, достатньо обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд, враховуючи результат вирішення справи та у відповідності до ст.88 ЦПК України, вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача публічне акціонерне товариство ПАТ КБ «ПриватБанк», яке є стягувачем за оспорюваним виконавчим написом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 282-289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 1870 виданий 07.12.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000749 від 17.07.2007 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1, в сумі 597156,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 30.06.2010 року складає -4720704,52 гривні за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна: паркувальне місце поз. № НОМЕР_1 першої черги житлового комплексу «Амфітеатр»містобудівельного ансамблю «Крутогірний»за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35Т, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку«ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 45 гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Суддя В.В. Трещов