Справа №2-7164/11
29 серпня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі -Горбатенко Д.К.
за участю позивача, представника позивача та представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи -Управління державного комітету по земельних ресурсів у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області, ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровська регіональна філія, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про визнання права власності, в порядку спадкування, на земельну ділянку, площею 0,0633 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Згодом позовні вимоги змінювалися та доповнювалися, позивач та її представник в судовому засіданні просили встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 23.12.1998 року Державним нотаріусом першої дніпропетровської державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0633 га, розташовану по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_5. .
Представник відповідача виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради надав заперечення проти позовних вимог, вважаючи, що позов до них заявлений безпідставно.
Представник третьої особи -Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні просив суд винести рішення у відповідності до діючого законодавства.
Представники третіх осіб Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», Управління державного комітету при земельних ресурсах у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області, ДП «Центру державного земельного кадастру»Дніпропетровської філії, Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явилися, про день і час проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що дає суду можливість розглядати справу у відсутності зазначених осіб.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_1, вони є спадкоємцями майна, яке належало ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Кожному з них належало по Ѕ частці даного домоволодіння. Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0633 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Державного акту про право власності на землю, серія ДП Д* № 014683 69076064. Після його смерті, спадкоємці позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23.12.1998 р. отримали свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, площею 0,0633 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, на підставі якого кожній належало по Ѕ частині даної земельної ділянки, але своєчасно не звернулися до Управління земельних ресурсів в Дніпропетровській області та не переоформили Державний акт про право власності на земельну ділянку. Отже судом встановлено, що на час розгляду справи право власності на земельну ділянку за вищезазначеною адресою зареєстровано за ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцем після її смерті є лише позивач ОСОБА_1, яка прийняла спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України.
Згідно із свідоцтва про право власності на домоволодіння від 23.12.1998 р. спадкодавцю належало Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1. Як вбачається з матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину після її смерті прийняла лише донька ОСОБА_1, інших спадкоємців не виявлено.
Згідно із ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування.
Однак, при зверненні до нотаріальної контори для наслідування відповідної частини земельної ділянки, ДП «Центром Державного земельного кадастру»було відмовлено у видачі документів, необхідних нотаріальній конторі для оформлення спадщини, у зв'язку з тим, що позивачем не був наданий оригінал правовстановлюючого документа на землю, а також у зв'язку з тим, що в свідоцтві про смерть та в правовстановлюючому документі на домоволодіння існують розбіжності в імені по-батькові померлої, які полягають в написанні «ОСОБА_5»(свідоцтво про смерть) та «ОСОБА_5»(свідоцтво про право на спадщину).
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, державний акт про право власності на землю видається власнику або уповноваженій ним особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із постановою № 7 Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Відповідно до статті 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без міни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Факт придбання позивачем Ѕ частини будинку, який розміщений на земельній ділянці, на яке вона не може, окрім судового порядку, визнати право власності, підтверджує свідоцтво про право на спадщину від 23.12.1998 р. на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1.
Крім того, в зв'язку з розбіжностями в свідоцтві про смерть та в правовстановлюючих документах, позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на іншу Ѕ частину домоволодіння.
Згідно ст. 120 Земельного Кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Отже, враховуючи зазначені норми, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, площею 0,0633 га, за адресою АДРЕСА_1, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23.12.1998 року за позивачем зареєстровано право власності на частину об'єкту нерухомості, який розташований на цій земельній ділянці.
За відомостями паспорту позивача, вона постійно проживала разом із спадкодавцями, тому за правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, яка прийняли спадщину. З матеріалів спадкової справи встановлено, що інші спадкоємці відсутні. Отже, у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 відкрилась спадщина, та враховуючи, що спадкодавець та спадкоємець постійно проживали разом на час відкриття спадщини, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлої, яка прийняла спадщину. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались.
За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім?я, по-батькові, що зазначені в документі, не збігається з ім?ям, прізвищем по-батькові цієї особи, зазначеним у паспорті або в свідоцтві про народження.
Керуючись ст. ст. 212-215, 256, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 23.12.1998 року Державним нотаріусом першої дніпропетровської державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську.
Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дніпропетровську.
Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0633 га, розташовану по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Трещов