Справа № 2-9008\11
19 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі - Горбатенко Д.К. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Олексюк М.М. у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про зміну умов споживчого кредитного договору, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір в доларах США, та для забезпечення його виконання іпотечний договір. Вважає вказаний кредитний договір таким, що підлягає зміні, так як банк не мав права укладати з ним договір, в якому предметом угоди виступає іноземна валюта, оскільки це суперечить чинному законодавству України і в цей час змінилися обставини, а саме зріс курс долара США по відношенню до гривні і в силу цього позивач вважає договір таким, що підлягає зміні. Просив суд змінити умови кредитного договору, доповнивши його відповідними статтями в редакції позивача, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові просила їх задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що докази наявності фактичних даних, які б надавали позивачу підстави для висновку про те, що курс долара США по відношенню до гривні не зміниться після укладання договору у позивача та його представника відсутні. Пояснила також, що як їй , так і позивачу, відомо, що курс валют не є сталим, а є змінною величиною і час від часу змінюється, у тому числі в бік знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/112639/3157/73, за умовами якого банк надав позивачу грошові кошти у сумі 15605 доларів США, з відсотковою ставкою за кредитом 12,5% річних, що підтверджується текстом вказаного договору та не оспорюється сторонами справи.
За кредитним договором відповідно до ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отримуючи кредит в іноземній валюті позивач не пред'являв до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та сроків сплати кредиту чи недійсності укладення кредитного договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.
Згідно частини 1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 6 ст. 203 ЦК України, як вбачається з матеріалів справи при укладенні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано і виконано.
У спірній угоді передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в сумі та згідно з графіком погашення, в якому чітко зазначена сума та валюта погашення кредиту. Крім того, судом встановлено, що при підписанні кредитного договору, позивачеві було відомо яку суму та у якій валюті він повинен був внести щомісяця. Отже при підписанні договору року позивач усвідомлював наслідки укладення договору.
Згідно з статтею 192 ЦК України -до грошових коштів -платіжних засобів, які використовуються на території України, окрім грошової одиниці гривні, віднесено також іноземну валюту. Відповідно до ч. 2, ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.
Отже, у кредит можуть бути надані згідно вимог Цивільного кодексу України грошові кошти як в національній одиниці -гривні, так і в іноземній валюті, що виступатиме предметом зобов'язання.
З моменту укладення договору, позивач виконував всі його умови. Таким чином, прийняв на себе всі зобов'язання та виконував їх.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти. Таких обмежень не міститься і в статті 192 ЦК, яка вказує, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Факт наявності у відповідача дозволу на право здійснення операцій з валютними цінностями позивачем не оспорюється.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством України не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті, у зв'язку із чим застосовуватись судом не може.
Вирішуючи спір щодо зміни кредитного договору з посиланням, зокрема на світову фінансову кризу та знецінення гривні суд враховує положення частини другої статті 652 ЦК і виходить з того, що закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною третьою цієї статті, при істотній зміні обставин.
Суд приходить до висновку про те, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання чи зміни кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і у позичальника існувала можливість при належній турботливості та обачності передбачити в момент укладення договору можливої зміни курсу гривні України до іноземної валюти виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оцінюючи позовну вимогу про зміну умов кредитного договору, доповнення його відповідними статтями в редакції позивача суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Оцінюючи доводи позивача в частині невідповідності умов договору вимогам діючого законодавства, суд приходить до висновку, про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів порушень відповідачем вимог діючого законодавства та прав позивача при укладанні спірного договору.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в повному обсязі такими, що не грунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задоволенні - відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення. Враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись с.215 ЦПК України,суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про зміну умов споживчого кредитного договору - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя В.В. Трещов