"05" червня 2012 р. м. Київ К/9991/27910/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, -
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишено без змін постанову Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2010 року, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року і постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах касаційної скарги, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону № 796, яка призначена йому на підставі постанови суду від 22.05.2008 року.
Предметом даного позову є можливість здійснення перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову та здійснення перерахунку та виплати пенсії, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з підвищенням її розміру у 2,5 рази, згідно вимог постанови КМ України № 1293 від 27 грудня 2005 року.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції на підставі наступного.
Право вибору пенсійних виплат пенсіонером передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Позивачу була призначена за його вибором пенсія по інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2008 року позивачу на підставі відповідного рішенню суду здійснено перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 встановлений обов'язок Пенсійного Фонду України збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 вищевказаного Закону: - у 3,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; - у 2,5 раза - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Збільшення розміру пенсії здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Частиною 2 вказаної Постанови встановлено, що: 1) мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень.
Зазначена Постанова № 1293 від 27.12.2005 року набула чинності з 01.01.2006 року.
Отже, так як аналіз вказаного нормативно-правового акту свідчить про одноразовість його застосування, і ніяких вимог щодо системності або періодичності підвищення пенсій, призначених на підставі ст.54 Закону №796 Постанова №1293 не містить, то вимоги позивача про перерахунок державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням вищевказаних положень Постанови Кабінету Міністрів України безпідставні.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в межах касаційної скарги, повністю погоджується із висновками суду попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников