Справа № 2-2842/11
30 серпня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В.,
при секретарі Горбатенко Д.К.,
за участю представника позивача, відповідача, представників відповідачів розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного підприємства «Авеню», за участю прокурора Жовтневого району на стороні відповідача, про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в обґрунтування якого з врахуванням уточнень зазначив, що ОСОБА_2 було розповсюджено неправдиву інформацію стосовно причетності та участі ОСОБА_1 у протизаконних діях по вирубці в санітарно-захисній зоні залізниці та ведення незаконного будівництва в районі будинку АДРЕСА_1. Вищезазначена інформація була розповсюджена через засоби масової інформації за подачею ОСОБА_2, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «ЛИЦА», видавником якої є Відповідач-2, НОМЕР_1 була надрукована стаття ОСОБА_3 - «ІНФОРМАЦІЯ_2». На сторінці 3 газети була розміщена стаття, яка містила формацію, що на думку позивача не відповідає дійсності, порочить його честь , гідність та ділову репутацію, а також, розповсюдження інформації відбувалося шляхом численних звернень до правоохоронних органів та державних установ.
Просив винести рішення яким : зобов'язати ОСОБА_2 у письмовій формі спростувати компрометуючу та неправдиву, необ'єктивну та недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача щодо його причетності до незаконного будівництва поблизу будинку АДРЕСА_1 шляхом направлення листа до органів влади: до Прокуратури Дніпропетровської області, до Дніпропетровської транспортної прокуратури, до ДП «Придніпровська залізниця», до прокуратури Жовтневого району м.Дніпропетровська, до виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, до Жовтневого районного відділу міліції, до Земельного управління Дніпропетровської міської ради, до Управління з контролю за використанням та охороною навколишнього природного середовища Дніпропетровської області, до Дніпропетровської міськрайонної природоохоронної прокуратури, до Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області; визнати інформацію викладену у газеті «ЛИЦА»НОМЕР_1 від 29.07.2009 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка розміщена на сторінці 3 такою, що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, яка була нею надана та викладена у газеті «ЛИЦА»НОМЕР_1 від 29.07.2009 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», як таку, що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, шляхом направлення листа до редакції газети «ЛИЦА»з відповідними вибаченнями ; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000 гривен та стягнути з Приватного підприємства «Авеню»за завдану моральну шкоду грошову суму у розмірі 10000 гривен, а також судові витрати.
Позивач жодного разу в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
Представник позивача ОСОБА_4, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, надала письмові заперечення на позов.
Прокурор Моніч С.Ю. просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.
Представники відповідача ПП «Авеню»ОСОБА_7, ОСОБА_8 позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, надали письмові заперечення на позов.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що в ніч з 7 на 8 жовтня 2008 року він разом із ОСОБА_1 їздив в Хмельницьку область, населений пункт він не пам'ятає , але там проживають рідні ОСОБА_1 і вони не вперше їздили до них.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що будівництво у санітарно-захисній смузі залізниці по АДРЕСА_1 триває декілька років. Він особисто декілька раз бачив на даному будівництві позивача ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_1 давав вказівки робітникам на даному будівництві, і заявляв, що він є представником замовників будівництва.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що будівництво у санітарно-захисній смузі залізниці по АДРЕСА_1 триває декілька років. Він особисто декілька раз бачив на даному будівництві позивача ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_1 давав вказівки робітникам на даному будівництві і з його поведінки свідок зрозумів, що саме ОСОБА_1 є керівником будівництва.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 дали аналогічні свідчення.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.
Згідно пояснень представників ПП «Авеню»на час розгляду справи ОСОБА_3 не працює кореспондентом газети «Лица».
Таким чином суд приходить до висновку, що належними відповідачами у справі є ОСОБА_2 та ПП «Авеню».
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «ЛИЦА», видавником якої є ПП «Авеню», у НОМЕР_1 була надрукована стаття ОСОБА_3 - «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В даній статті йшла мова про незаконне на думку автора будівництво у санітарно-захисній смузі залізниці по АДРЕСА_1. Автор статті ОСОБА_3, яка на час опублікування статті була кореспондентом газети «Лица»з посиланням на думку ОСОБА_2 та інших мешканців вказаної вилиці , висловила припущення, що забудовниками вирогідно є брати ОСОБА_15 та громадянин ОСОБА_1.
Судом також, встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до правоохоронних органів, як одноособово, так і разом з іншими громадянами з заявами та скаргами в яких просила перевірити законність дій осіб, що здійснюють будівництво в у санітарно-захисній смузі залізниці по АДРЕСА_1.
6 березня 2009 року прокурором Жовтневого району м.Дніпропетровська було порушено кримінальну справу по факту самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, що знаходиться в межах санітарно-захисної зони в районі будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією постанови про порушення кримінальної справи, дослідженою в судовому засіданні. Дана кримінальна справа перебуває в провадженні слідчого СВ Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати у письмовій формі недостовірну на думку позивача інформацію шляхом направлення листів до правоохоронних органів та органів влади суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд приймає до уваги, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У даному випадку мало місце звернення осіб ( як відповідача ОСОБА_2 так і інших) із заявою до правоохоронних органів, тому суд , при винесенні рішення у справі, враховує висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Крім того, суд приходить до висновку, що для звернення ОСОБА_2 до вказаних органів були достатні підстави і такі звернення були викликані саме її наміром виконати свій громадський обов'язок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання інформації такою , що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача суд приходить до наступного. Суд враховує характер такої інформації, а саме те що вона не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням, та припущенням автора про можливу причетність позивача до даного будівництва.
Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Оскільки інформація, що була опублікована в спірній статті не містила в собі фактичних тверджень, а лише оціночні судження та припущення , які не можуть розцінюватися як інформація, що підлягає визнанню такою, що не відповідає дійсності, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_2 спростувати інформацію що була опублікована в спірній статті шляхом направлення листа до редакції газети, та про принесення нею вибачень, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, з вищевикладених підстав. Крім того, позовна вимога про принесення вибачень не відповідає способам захисту цивільних прав передбачених ЦК України.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкода в розмірі 20000 гривен, та про стягнення з відповідача ПП «Авеню»моральної шкода в розмірі 10000 гривен суд приходить до висновку, що у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів спричинення такої шкоди, а також винності відповідачів у її спричиненні. Крім того, суд враховує, що дані позовні вимоги є похідними від первісних позовних вимог про спростування недостовірної інформації у задоволенні яких було відмовлено.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення, тобто в даному випадку не відшкодовуються позивачу.
Суд, враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Жовтневого районного суду у даній справі від 10 липня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду у даній справі від 10 липня 2009 року -скасувати.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Головуючий: суддя