Справа № 2-5602/2011
07 вересня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Черновського Г.В.
при секретарі - Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
20 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с.4-5).
Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні, з урахуванням уточнень, послалась на те, що 23.07.1996 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. В період шлюбу з 23.07.1996 року по 28 квітня 2010 року (фактичне припинення сімейних стосунків) позивачем та відповідачем було придбано майно, а саме: автомобіль „Форд Транзит", 2003 року випуску. Зазначене майно позивач вважає майном, що було набуто нею та відповідачем у шлюбі, а тому позивач просила суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя між сторонами залишивши відповідачу автомобіль „Форд Транзит", стягнувши при цьому на її користь грошову компенсацію у розмірі 42 767,16 грн., а також судові витрати по справі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник проти позову заперечували, просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що автомобіль „Форд Транзит" є його власністю, оскільки був придбаний за гроші, які були отримані від продажу гаражу та автомобіля „Опель" , які в свою чергу він придбав ще до шлюбу з ОСОБА_1
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали даної цивільної справи, приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.07.1996 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін у судовому засіданні.
Судом було встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2010 року, що підтверджується копією даного рішення (а.с. 6).
У судовому засіданні було встановлено, що за час перебування позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі, а саме з дня укладення шлюбу по час коли між сторонами були припиненні шлюбні стосунки, ними було спільно придбано автомобіль „Форд Транзит", 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1.
Відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 1388-11 ринкова вартість автомобіля „Форд Транзит", 2003 року випуску, складає величину 85 534,33 грн. (а.с. 38-47).
Судом встановлено, що домовленості між позивачем та відповідачем щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, не було, шлюбний договір між ними не укладався, що підтверджується поясненнями сторін у судовому засіданні.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні в їх сукупності, вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, зважаючи на те, що майно, яке є об'єктом поділу, а саме: автомобіль „Форд Транзит", 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1 дійсно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відповідачем не надано доказів, що даний автомобіль був ним набутий за рахунок коштів, отриманих шляхом відчуження майна, належного особисто йому, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 547,67 грн., а саме: 427,67 грн. -у рахунок відшкодування судового збору; 120,00 грн. -у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Поділити спільно набуте майно подружжя: виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на автомобіль „Форд Транзит", 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію Ѕ вартості автомобіля в розмірі 42 767,16 гривень.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір -427,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн., а разом 547,67 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.
Суддя Г.В. Черновськой