Справа № 2-5227/11
30 серпня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Трещова В.В.
при секретарі -Горбатенко Д.К.
за участю позивача, представника позивача та представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі відділення «Приват-Центр»Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк»про витребування майна з чужого володіння, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі відділення «Приват-Центр»Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк»про витребування майна з чужого володіння, в обґрунтування якого зазначив, що між ним та відповідачем було укладено Кредитно-заставний договір №DN81AR100030093. Згідно умов кредитного договору, відповідачем було надано позивачу кредит у розмірі 48 920,50 гривен на придбання автомобіля марки ЗАЗ ТБ699Р. Кінцевий строк повернення кредиту та сплати процентів - 25.02.2015р., процентна ставка за кредитом - 9,6 % річних. Позивач виконував належним чином умови договору, а відповідач безпідставно відібрав у нього автомобіль та не протиправно утримує його до цього часу. Просив витребувати у відповідача спірний автомобіль та передати позивачу.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, та пояснили, що відповідач незаконно підняв відсоткову ставку за договором і відібрав автомобіль, посилались при цьому на відповідне рішення суду у справі № 2-11022\10, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовані нормами Цивільного Кодексу України, нормами ЗУ «Про захист прав споживачів».
Судом встановлено, що 26.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитно-заставний договір №DN81AR100030093. Згідно умов кредитного договору, відповідачем було надано позивачу кредит у розмірі 48 920,50 гривен на придбання автомобіля марки ЗАЗ ТБ699Р. Кінцевий строк повернення кредиту та сплати процентів - 25.02.2015 року, процентна ставка за кредитом - 9,6 % річних. Кредитний договір, також, передбачає положення, згідно яких автомобіль, який позивач придбав за кредитні кошти, передається відповідачу у заставу з метою забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором. Дані обставини не оспорюються сторонами та підтверджені копією вказаного договору, дослідженою у судовому засіданні.
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним підвищення процентної ставки та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2010 року у справі №2-11022\10 вказаний позов було задоволено. В резолютивній частині даного рішення було зазначено :
«Визнати недійсним підвищення процентної ставки від 01.02.2009 року з 9,6 % річних до 21,0 % річних за Кредитно-заставним договором № №DN81AR100030093 від 26.02.2008р., укладеним між ОСОБА_1 до публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».
Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»здійснити перерахунок ОСОБА_1 заборгованості по процентам за кредитно-заставним договором №DN81AR100030093від 26.02.2008р. за процентною ставкою 9,6% річних»
Крім того у даному рішенні суду було, зазначено, наступне : «Зобов'язання за кредитним договором позивач виконує належним чином, здійснює погашення кредиту та сплату процентів у визначені кредитним договором строки.
У січні 2010 року співробітниками банку - відповідача у позивача було насильно вилучено автомобіль. Співробітники банку-відповідача отримали доступ до його автомобіля за допомогу ключа, який за не відомих йому обставин у них був у наявності, після чого відігнали його на автостоянку, яка розташована по вулиці Українська у м.Кривому Розі.
При відібранні у позивача автомобіля, він намагався з'ясувати обставини, на підставі яких його в нього конфісковують, на що представники банку-відповідача пояснили, що в нього наявна прострочена заборгованість перед банком-відповідачем за кредитним договором. В той же день позивач звернувся до кредитного відділу банку-відповідача з запитанням щодо наявності в нього простроченої заборгованості, на що йому відповіли, що він має прострочену заборгованість, яка сформувалась в результаті того, що 01.02.2009 року відповідачем в односторонньому порядку було підвищено процентну ставку за кредитним договором з рівня 9,6% річних до 21% річних. Як виявилось пізніше, відповідач направив йому повідомлення про підвищення процентної ставки на адресу, за якою він проживав раніше, ще до укладення кредитного договору (АДРЕСА_1). Саме за цією адресою він і отримав вказане повідомлення, але отримав його аж в січні 2010 року.
До січня 2010 року позивач не знав про таке підвищення процентної ставки за кредитним договором, до цього часу відповідного повідомлення від відповідача він не отримував, додаткових угод (договорів про внесення змін) до кредитного договору сторони не укладали. Весь цей час, з моменту підвищення процентної ставки до моменту, коли позивач дізнався про її підвищення, він сплачував проценти за процентною ставкою, вказаною у кредитному договорі (9,6% річних), тобто за тою, про яку сторони домовились при укладенні кредитного договору.
З зазначеним підвищенням в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором позивач не погоджується, вважає, що його здійснено з порушенням чинного в Україні законодавства, що тягне за собою недійсність такого підвищення.
Відповідно до п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч.І ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.
Відповідно до п.23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Таким чином, уклавши кредитний договір з відповідачем, між сторонами виникли правовідносини споживача з кредитодавцем, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів», законодавство про захист прав споживачів складається з цього закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до п.2 розділу V «Прикінцеві положення»вказаного закону, до приведення у відповідність із цим законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами на підставі кредитного договору, повинні регулюватись як Законом України «Про захист прав споживачів», так і іншими нормативно-правовими актами, які не суперечать зазначеному закону. Зокрема вони можуть регулюватись Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність»та ін.
Відповідач, здійснивши підвищення процентної ставки за кредитним договором, порушив норми чинного в Україні законодавства, а саме:
4.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом, споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Частини 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Ч.4 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Законом не передбачено випадків, у яких банк може підвищувати процентну ставку за кредитним договором (окрім підвищення облікової ставки НБУ).
Ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Ч.1 ст.215 ЦК України передбачає підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.»
Відповідно до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини відсутності порушень договору з боку позивача, факт незаконного відібрання відповідачем автомобіля позивача не підлягають доказуванню, оскільки вони становленні рішенням Жовтневого районного суду у справі № 2-11022\10, яке набрало чинності.
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача на наявність простроченої заборгованості у позивача перед відповідачем за кредитним договором, оскільки вони спростовуються вищевказаним рішенням суду. Крім того, згідно розрахунку, наданого представником відповідача, у позивача на момент відібрання автомобіля існувала лише поточна заборгованість, яка була меншою за один місячний платіж.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»повернути позивачу ОСОБА_1 автомобіль марки ЗАЗ TF699P, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого Криворізьким ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 26.02.2008 року в стані в якому його було вилучено 15 січня 2010 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат - 568 гривен 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Суддя: В.В. Трещов