"26" червня 2012 р. м. Київ К-38260/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, заступника начальника Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника ВГіРФО Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника ВГіРФО МВС України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, начальника Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України, Директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, Заступника директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, ВГіРФО ГУ МВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування висновку та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, заступника начальника Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника ВГіРФО Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника ВГіРФО МВС України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, начальника Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України, Директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, Заступника директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, ВГіРФО ГУ МВС України в Полтавській області про визнання дій Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області неправомірними та скасування висновку від 11.01.2007 «Про вилучення недійсних паспортів громадян України у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і анулювання реєстрації місця проживання»та стягнути моральну шкоду в сумі 24000,0 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2009, залишеною без зміненою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області було видано кілька паспортів, а саме: НОМЕР_2, виданий 05.04.1991 у зв'язку з втратою паспорту виданого в 1988 році в м. Куйбишев; НОМЕР_3, виданий 26.07.1996 у зв'язку із загальним обміном паспорта НОМЕР_2 виданого у 1991; НОМЕР_1, виданий 11.06.1998 у зв'язку із зіпсуттям паспорта виданого в 1996; НОМЕР_4, виданий 11.06.2004 у зв'язку із втратою паспорта виданого у 1998; НОМЕР_5, виданий 14.09.2005 у зв'язку із втратою паспорта виданого в 2004; НОМЕР_6, виданий 06.02.2008 у зв'язку із втратою паспорта виданого в 2005.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Червона Горбатка, Селіванівського району, Володимирської області, з 17.07.1990 по 23.04.2004 був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 і з 23.04.2004 був знятий з реєстраційного обліку за його заявою в м. Одесу по паспорту НОМЕР_1, виданому 29.01.1998 Київським РВ ПМУ.
Згідно пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503 - ХІІ від 26.06.92, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт видається кожному громадянину України паспортною службою органів внутрішніх справ після досягнення ними 16-річного віку. Громадянин України повинен надійно зберігати паспорт, а про його втрату зобов'язаний терміново повідомити паспортну службу, яка видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Знайдений загублений паспорт підлягає здачі до паспортної служби та є недійсним.
Відповідно частини 1 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Одночасної реєстрації місця проживання як і одночасної видачі кількох паспортів громадянина України одній особі діючим законодавством не передбачено.
05.05.2004 позивач звернувся із заявами про втрату вищевказаного паспорта та реєстрацію місця проживання за попередньою адресою.
Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець с. Червона Горбатка, Селіванівського району, Володимирської області, документований паспортом НОМЕР_7, виданим 19.07.2003 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, за яким зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Даний паспорт видано взамін втраченого НОМЕР_8, виданого 13.03.1999 Придніпровським РВВС. Однак, за даними ОАДБ УМВС України в Полтавській області з 30.07.2003 ОСОБА_2 значиться також зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 по паспорту НОМЕР_9 виданому 31.05.03 р. Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області. При оформленні реєстрації до Київського РВ ОСОБА_2 надавав заяву про реєстрацію місця проживання, паспорт, листок вибуття, про зняття з реєстраційного обліку 08.07.2003 з АДРЕСА_2 в м. Одесу, оформлений Придніпровським РВ. При цьому, надавав пояснення про те, що він дійсно виписувався в м. Одесу, але не зареєстрував там місце проживання за сімейними обставинами і приїхав на постійне місце проживання до сина в м. Полтаву. Таким чином, позивач ОСОБА_2 також надав для подвійної реєстрації в м. Полтаві недійсний паспорт.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачі використовували недійсні паспорти з корисливою метою.
Отже, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачами допущено зловживання правами, наданими громадянам України щодо свободи пересування, реєстрації місця проживання та отримання державної допомоги та не встановлено порушених прав позивачів, які б потребували судового захисту.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не задовольнили позовні вимоги позивачів про порушення їх прав ненаданням відповідей на їх письмові звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивачами ні в позовній заяві, ні в ході судового засідання не визначено, з якими саме зверненнями вони звертались до відповідачів, до яких саме осіб, не надано доказів направлення звернень відповідачам та не визначено на які саме звернення не надано відповіді.
Зважаючи на те, що протиправності в діях відповідачів суди першої та апеляційної інстанції не встановили, вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06. 2010 у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, заступника начальника Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, начальника ВГіРФО Київського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, начальника ВГіРФО МВС України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, начальника Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України, Директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, Заступника директора Державного департаменту у справах ГіРФО МВС України, ВГіРФО ГУ МВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, скасування висновку та стягнення моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф.Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній