Справа № 2а-36/12/0205 Головуючий у 1-й інстанції: Верьовочніков В.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
27 червня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта - Жовмір І.І.
позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04.04.2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Жмеринської міської ради, третя особа - прокуратура Вінницької області про оскарження рішення, -
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області суду із адміністративним позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа - прокуратура Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.11.2011 року №259 "Про розгляд протесту Жмеринської міжрайонної прокуратури №73/4016 вих-11 від 18.10.2011 року на рішення 31 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 23.06.2010 року №844".
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 04.04.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, третьою особою - прокуратурою Вінницької області подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зауважує про те, що Жмеринська міська рада, приймаючи спірне рішення діяла у відповідності передбачених законом до власних повноважень, на підставі внесеного прокурором протесту, що спростовує висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням 15 сесії 6 скликання Жмеринської міської ради Вінницької області від 15.11.2011 року №259 за протестом Жмеринського міжрайонного прокурора №73/4016 вих-11 від 18.10.2011 року було скасовано рішення 31 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 23.06.2010 року №844 "Про внесення доповнень до рішення 27 сесії 5 скликання від 18.12.2009 року №761 "Про затвердження програми приватизації комунального майна м.Жмеринка на 2010-2012 роки" в частині доповнення до переліку обєктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації, підвального приміщення (обєкт групи А) на вул.Київській,1-А.
В свою чергу, дуд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що рішення 31 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 23.06.2010 року №844 є ненормативним актом одноразового застосування, а отже останнє не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.18 КАС України адміністративні справи, у яких однією з сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа місцевого самоврядування, крім тих, що підсудні окружним адміністративним судам, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно змісту ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи, зокрема, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.140 Конституції України органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст.146 Конституції України певні питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно змісту ч.1,3 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях, зокрема, міської ради вирішуються відповідно до закону питання питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції від 30 жовтня 2010 року, чинній на час виникнення спірних відносин) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади надано головам обласних державних адміністрацій (стаття 33 зазначеного Закону).
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у справі, яка розглядається голова місцевої державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження.
Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року
№ 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Водночас, обставини стосовно того, що вищевказане рішення є ненормативним рішенням органу місцевого самоврядування визнані під час розгляду справи у суді першої інстанції, а відтак у судової колегії не виникає сумнівів щодо достовірності даних обставин та добровільності їх визнання, що згідно ч.3 ст.72 КАС України не становить потреби їх доказування.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника щодо належності до нормативних правових актів скасованого оспорюваним рішенням відповідача рішення Жмеринської міської ради від 23.06.2010 року №844, оскільки останнє не встановлює, не змінює і не припиняє жодної норми права, підлягає одноразовому застосуванню та вичерпує свою дію після його реалізації, що у відповідності до наведених висновків п.4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 визначає його правовий характер ненормативного акту органу місцевого самоврядування.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу прокуратури Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04.04.2012 року без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 липня 2012 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сторчак В. Ю.
Ватаманюк Р.В.