Справа № 0303/215/2012 Головуючий у 1 інстанції:Нєвєров І.М.
Провадження № 22-ц/0390/1162/2012 Категорія:45 Доповідач: Веремчук Л. М.
03 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Веремчук Л. М.,
суддів - Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.
при секретарі Масляній С.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи Бутанської сільської ради-Шевчук І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання державних актів недійсними за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 травня 2012 року,
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 21 травня 2012 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду від 21 травня 2012 року скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням № 15/5 від 26.01.1994 року Бужанківської сільської ради ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлових і господарських споруд. ОСОБА_5 згідно цього ж рішення передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства. Технічна документація на земельні ділянки ОСОБА_5 площею 0, 25 га та ОСОБА_5-0,60 га була виготовлена на підставі рішення Бужанківської сільської ради від 26.01.1994 року. 29 липня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 155 ЗК, який діяв на час даних правовідносин, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що згідно рішень виконавчого комітету Бужанківської сільської ради депутатів трудящих від 10.06.1977 року їй було надано земельну ділянку під забудову площею 0, 10 га. та відповідно до рішень Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 26.01.1994 року № 15/5 їй було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0, 85 га, а саме : для будівництва та обслуговування житлового будинку -0, 25 га, 0,60 га-для ведення особистого селянського господарства.
З зв'язку з будівництвом житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_6, позивач ОСОБА_4 віддала в користування приблизно три сотки земельної ділянки, що належали їй. Крім того вважає, що відповідач ОСОБА_2 самовільно захопив ще приблизно чотири сотки її городу повздовж її ділянки відповідно звузивши її на шість метрів.
Вважає, що оскаржувані державні акти на право власності на земельні ділянки, які були надані відповідачам, порушують її права та охоронювані законом інтереси, оскільки були видані без вирішення земельного спору щодо межі земельних ділянок.
Статтями 17, 22, 23 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), так і відповідно до ст. ст.33, 40, 81, 116,126 Земельного кодексу України, чинного на даний час, громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, ведення особистого селянського господарства. Підставою набуття права власності на земельні ділянки є їх безоплатна передача із земель державної і комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Згідно з п. 1 Перехідних положень ЗК України рішення про надання в користування земельної ділянки, прийняте відповідним органом, але не виконане на момент введення у дію цього Кодексу, підлягає виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначені норми закону, рішення Бужанківської сільської ради Іваничівського району від 26.01.1994 року № 15/5 про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 85 га позивачем не реалізоване (не виготовлено технічну документацію із землеустрою та не оформлено право власності чи користування на земельну ділянку).
Оспорювані позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 вересня 2011 року виданий ОСОБА_2 (а.с.24) та державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 вересня 2011 року виданий ОСОБА_5.(а.с.61) були видані Бужанківською сільською радою Іваничівського району Волинської області на підставі рішення Бужанківської сільської ради від 26 січня 1994 року № 15/5, відповідно до якого ОСОБА_2 передану у власність земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та ОСОБА_5 надано у власність 0,2118 га для ведення особистого селянського господарства та відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 126 ЗК України. Рішення Бужанківської сільської ради від 26 січня 1994 року № 15/5, на підставі якого відповідачам були видані державні акти, ніким не оскаржене і не скасоване.
Даними державними актами права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_4 ніяким чином не порушені. Встановлені законом підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Позивач, всупереч ст. 11, 60 ЦПК України, не надала суду доказів того, що земельні ділянки, якими вона користувалась і ті, які виділені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є одні і ті ж земельні ділянки.
Крім того, із пояснень в судовому засіданні апеляційного суду представника Бужанківської сільської ради вбачається, що земельна ділянка сторін обмірялась узгоджувальною комісією сільської ради, яка не встановила порушень прав позивача. У користуванні позивача є надмірна площа земельної ділянки, виділена їй для обслуговування житлового будинку і господарських споруд на 0,08 га.
Дослідивши всі докази у справі та давши аналіз нормам Закону, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання апелянта на ту обставину, що державні акти були видані під час розгляду межового спору між позивачем та відповідачем, а тому їх слід визнати недійсними не заслуговує на увагу та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Оскільки, відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 4.05.1999 (зі змінами), технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі та землекористувачами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити, а рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 21 травня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: