Справа № 2-а-706/11/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
21 травня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Біла Л.М.
судді: Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію позивачу, з 30.06.2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, які розраховуються на момент виплати в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та має право на часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Ч. 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив позивачу виплачувати державну та додаткову пенсію у розмірах визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посилаючись на те, що йому повинна виплачуватись державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року відмова відповідача є неправомірною щодо виплати державної та додаткової пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" помилково застосував норми процесуального права, а саме: задовольняючи позов в частині проведення перерахунку та виплати його пенсії суд першої інстанції не вірно визначив період часу, за який порушене право позивача підлягає відновленню, задовольняючи здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 30.06.2010 року.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, отже наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню за правилами КАС України.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягає захисту за період з 21.07.2010 року, оскільки позов подано до суду 21.01.2011 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, у задоволенні апеляційних скарг відповідача та позивача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац другий резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року викласти наступним чином:
"Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_2 нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком неправомірними."
Абзац третій резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року викласти наступним чином:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 21.07.2010 року з урахуванням виплачених сум та по день припинення права позивача на таку виплату."
В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Смілянець Е. С.
Сторчак В. Ю.