про повернення позовної заяви
04.07.06р.
№ АП31/4059
Суддя Мороз В.Ф., розглянувши матеріали
за позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про визнання протиправним та скасування рішення
Прокурор м. Кривого Рогу звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача -Криворізької міської ради № 176 від 21.06.2006р. “Про заходи щодо забезпечення положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин стосовно російської мови на території міста».
Пунктом першим зазначеного рішення визначено, що російська мова на території міста має статус регіональної, потребує охорони і розвитку у способи, які не заперечують розвитку державної української мови та необхідності її вивчення. Згідно третього пункту рішення встановлено, що в державних установах, органах регіонального (місцевого) самоврядування російська мова функціонує на рівні і в обсягах, які забезпечують потреби населення міста.
Прокурор посилається на невідповідність вказаного рішення вимогам законодавства, з огляду на що останнє підлягає скасуванню.
За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У відповідності зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорювавних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Сторонами в судовому процесі, згідно ч. 1 ст. 21 ГПК України, -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Наведені вище положення вказують на те, що справа про визнання недійсним акту підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, у яких виник спір, носять господарський характер.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.10.2002р. № 8615-2/409С (02/216), від 11.05.2004р. № 25/389, від 06.07.2004р. № 3/104-26/151, листі Верхового Суду України від 16.05.2005р. № 3.11-2005.
Відповідно до частин 4-7 статті 3 Господарського кодексу України, яким визначено основні засади господарювання в Україні і регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, сферу господарських відносин становлять:
- господарсько-виробничі відносини - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності,
- організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю,
- внутрішньогосподарські відносини - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Правовідносини, щодо яких прийнято акт, який оспорюється за даним позовом прокурором, виникають не в зв'язку з господарською діяльністю, не є відносинами господарського характеру.
Питання мовної політики в Україні -це особлива ланка суспільних відносин, що регулюється законодавством України про мови. Правовідносини в галузі мовної політики не відносяться до господарських правовідносин.
Отже, за характером правовідносин, що покладені в основу прийняття оспорюваного акту, спір не підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до вказаних норм та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення даного спору становить компетенцію адміністративних судів.
Відповідно до ч. 5 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудність адміністративних справ визначається не лише ст. ст. 18-20 Кодексу адміністративного судочинства України, але і частинами 5 та 6 “Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу.
Оскільки спір за даним позовом не підвідомчий господарським судам України, прокурор звернувся з позовом до господарського суду України з порушенням підсудності, визначеної “Прикінцевими та перехідними положеннями» Кодексу адміністративного судочинства України. Даний спір підлягає розгляду в місцевих загальних судах.
За викладеного позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись п. 6 ч. 3 ст. 108, ст. 165, ч. ч. 4-6 ст. 186, ст. 254, п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
Повернути позовну заяву і додані до неї матеріали.
Додаток: позовна заява з додатком на 14 аркушах.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч. ч. 4-6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
В.Ф. Мороз