26 червня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1200/12
10:05
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участю:
секретаря судового засідання -Олійник О.В.;
представника позивача, Вижницького районного центру зайнятості, - ОСОБА_1 (за довіреністю);
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Вижницького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
21 квітня 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1308,48 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 08 лютого 2010 року відповідачу було надано статус безробітної.
Відповідно до п.5 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, особи які зареєстровані, як безробітні залучаються до оплачуваних громадських робіт.
На виконання Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, в період з 08.02.2010 року по 20.06.2011 року ОСОБА_2 залучалася до оплачуваних громадських робіт в Банилівську сільську раду.
Відповідно до листка відвідування особою центру зайнятості, ОСОБА_2 повинна була з'явитися на відвідування центру зайнятості 19.05.2011 року та 24.05.2011 року. Однак, у визначений день відповідачка не з'явилася та впродовж 30 днів не повідомила про причини неявки, у зв'язку з чим її було знято з обліку.
Таким чином, витрачені кошти Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на оплату праці ОСОБА_2 в період її участі в громадських роботах з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року в сумі 1308,48 грн. підлягають поверненню.
На адресу відповідача було направлено претензію від 27.02.2012 року №339 з пропозицією добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1308,48 грн., однак відповідач дану претензію проігнорував, в зв'язку із чим позивач змушений був звернутися до суду.
На день розгляду справи відповідач вказану заборгованість не погасив.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримала в повному обсязі.
Відповідач надав до суду свої заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити в задоволені позову у зв'язку з наступним.
Так, відповідач вважає, що вимога позивача про повернення коштів в сумі 1308,48 грн. є незаконною, оскільки зазначена сума коштів була отримана, як заробітна плата за виконання роботи палітурника в Банилівській сільській раді та нарахована у відповідності до положень Кодексу законів про працю, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття».
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та надавши оцінку зібраним доказам в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд,-
01 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Вижницького районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
08 лютого 2010 року на основі заяви ОСОБА_2 їй був наданий статус безробітної та призначено виплату грошової допомоги по безробіттю (а.с.5.)
У відповідності до п.5 "Положення про порядок організації оплачуваних громадських робіт" затвердженого постановою КМУ від 10.09.2008 р. за №839 (надалі - Положення), ОСОБА_2 була залучена до часті в оплачуваних громадських роботах.
Так, згідно з ч.1 ст.23 Закону України "Про зайнятість населення", місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до корінця направлення на оплачувані громадські роботи №2401110328002001 від 31 березня 2011 року, та згідно з договором від 28.03.2011 року №2401110328026, ОСОБА_2 з 01 квітня 2011 року була прийнята до Банилівської сільської ради на посаду палітурника документів (а.с.10).
Так, відповідно до п.12 Положення, до оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на місяць, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості.
Згідно з п.13 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних" затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 р. за №219 (далі - Порядок), громадяни зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час.
Відповідно до листка відвідування особою центру зайнятості, ОСОБА_2 повинна була з'явитися на відвідування до центру зайнятості 19 травня 2011 року та 24 травня 2011 року.
Однак, відповідач у визначений день, не з'явився до Вижницького районного центру зайнятості, та протягом 30 днів не повідомив про причини своєї неявки.
А тому, наказом директора центру зайнятості №НТ110620 від 20 червня 2011 року на підставі абзацу 4 п.п.2 п.20 Порядку, у зв'язку з невідвідування центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування, ОСОБА_2 була знята з обліку (а.с.11).
Так, відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплачених забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.
27 лютого 2012 року на адресу відповідача, позивач направив лист-претензію №339 про повернення коштів в сумі 1308,48 грн. протягом 10 днів (а.с.12).
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних обставин.
Так, згідно з витягу із наказів про прийняття рішення по ОСОБА_2 ПК№240100810020100003 від 20 червня 2011 року, суд встановив, що згідно з наказом від 03 лютого 2011 року №НТ110203, була припинена виплата ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с.11).
01 квітня 2011 року згідно розпорядження сільського голови Банилівської сільської ради №20 від 01 квітня 2011 року з ОСОБА_2 був укладений строковий трудовий договір (а.с.33).
Згідно з даним договором ОСОБА_2 з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року була прийнята на тимчасову роботу як палітурник документів.
За виконану роботу сільською радою відповідачу була виплачена заробітна плата.
Відповідно до розпорядження Банилівської сільської ради №27 від 29 квітня 2011 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України з 30.04.2011 року (а.с.34).
Право на працю, та отримання за неї винагороди пербачається положеннями Конституції України, яка має вищу юридичну силу над іншишими нормативними актами в України.
Так, згідно зі ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. А також, право на своєчасне одержання винагороди за працю, що захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України, встановлений обов'язок роботодавця оплачувати працю робітника у вигляді заробітної плати. Так, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Крім того, суд звершає увагу на положення п.18 Постанови КМУ №839 від 10 вересня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України",зазначено, що на осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що сума коштів в розмірі 1308,48 грн. були отримані ОСОБА_2 як заробітна плата за виконання покладених на неї обов'язків палітурника документів, та виплачена у відповідності до положень законодавства про працю, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття".
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином факт порушення законодавства відповідачем.
У відповідності до ч.1 статті 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвержені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа)". Оскільки відповідач в даному адміністративному процесі жодних судових витрат не поніс, суд не здійснює їх розподіл.
На підставі викладеного, керуючись 11, 71, 79, 86, 94, 158-162 КАС України, суд ,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Постанова в повному обсязі складена 02 липня 2012 року.
Суддя О.Я.Бойко