73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
21 травня 2012 р. Справа № 2-а-5818/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватного підприємства "Фіто Сервіс Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі - відповідач, ДПІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, Приватного підприємства "Фіто Сервіс Плюс" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011р. № 7142571701 щодо визначення суми грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 132 391 грн.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу, яке не скасовано при розгляді первинної та повторної скарг, винесено безпідставно, необґрунтовано та незаконно, оскільки ФОП ОСОБА_1 було правомірно включено до складу податкового кредиту у березні 2011 року (виходячи з перевіреного періоду, за який було подано документи) податок на додану вартість сумі 109 192,93 грн., визначений від вартості товару поставленого ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ФОП ОСОБА_2 як фактично поставлений та використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими до перевірки угодами, видатковими та податковими накладними, Крім того, позивач вказує, що орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені ФОП ОСОБА_1 з ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ФОП ОСОБА_2 недійсними (нікчемними).
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на встановлені в ході перевірки порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ, визначений від вартості товару згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ФОП ОСОБА_2, діяльність яких за наслідками актів зустрічних перевірок інших податкових органів має ознаки фіктивності, а тому усі операції по ланцюгу з придбання товару від ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 не спрямовані на реальну зміну його майнового стану і є нікчемними.
Ухвалою суду від 25.11.2011 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні, яке відбулось 15.05.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).
В судове засідання, призначене на 21.05.2012 року, сторони не прибули.
Позивача та ДПІ надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник третьої особи в судове засіданні не прибув хоча був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 28.03.1995 р. за № 2 499 001 0001 009726.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 1414 основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є виробництво макаронних виробів, м'ясних виробів, оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами.
Судом встановлено, що згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні від 20.06.2011 р. № 1818 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_3 за січень 2011 року та ПП «Фіто Сервіс Плюс» за березень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт № 2429/17-1/2500100736 від 12.07.2011 року ( далі - акт перевірки), висновком якого є встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 :
- ч. І ст.201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні товарів (послуг), оскільки товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;
- п. 198 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у січні 2011 року на суму - 23 197,00 грн., у березні 2011 року на суму 109 193,00 грн., визначений від вартості товару згідно податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_3 та ПП « Фіто Сервіс Плюс». Такий товар був предметом нікчемного правочину та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій визнані недійсними. Вищевказані порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 132 390,00 грн.
З посиланням на вказані висновки акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 р. № 7142571701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 132 390,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, вищевказані висновки податкового органу ґрунтуються на інформації, отриманої від податкових органах за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_3 та ПП « Фіто Сервіс Плюс», з якими позивач мав господарські правовідносини у січні, березні 2011 року.
Так, перевіркою встановлено, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по контрагенту - постачальнику ФОП ОСОБА_3 не було підтверджено суму податкових зобов'язань у сумі 23 197,19 грн. за січень 2011 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4
На запит ДПІ ФОП ОСОБА_4 не надав договір купівлі - продажу з ФОП ОСОБА_3, взаємовідносини з вказаним контрагентом підтверджено виписаними податковими накладними на загальну суму ПДВ 36 800,16 грн.
Згідно акту про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.04.2011 року № 1718/17-1/2492201878 суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено, що підприємець зареєстрований рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради 11.11.1998 р., взятий на облік в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 11.11.1998 р., зареєстрований платником ПДВ 24.09.2098 р., свідоцтво платника ПДВ № 100141665, у зв'язку зі зміною прізвища на ОСОБА_3 проведено перереєстрацію свідоцтва платника податку на додану вартість. За даними вказаного акту перевірки встановлено, що у грудні 2010 року ФОП ОСОБА_3 придбав у ПП « НОНА» м'ясо на суму ПДВ 80 000,00 грн. Оскільки, у ПП « НОНА» ( ІІ ланцюг постачання) відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, підприємство має стан « направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».
Виходячи із вказаних обставин ДПІ зроблений висновок, що правочин, який виконувався у січні 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.
Суд не погоджується з вказаними доводами ДПІ та вважає їх помилковими, виходячи із наступного.
Позивачем до матеріалів справи наданий договір від 01.11.2010 р. щодо продажу м'яса, укладеного між позивачем (покупцем) та ФОП ОСОБА_3 (продавцем), згідно якому продавець передає покупцю м'ясо згідно замовленню, приймання товару здійснюється при наявності ветеринарного свідоцтва на м'ясо, товарної, товарно-транспортної накладних, податкової накладної; відвантаження здійснюється продавцем або іншим шляхом; розрахунки здійснюються у безготівковій формі. На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 у січні 2011 року відвантажив на адресу позивача свинину в полушках на загальну суму 184 000,81 грн., у т.ч. ПДВ 36 800,16 грн. По факту продажу ФОП ОСОБА_3 були оформлені податкові накладні на загальну суму ПДВ 36 800,16 грн., про що відображено на стор. 5 акту перевірки та підтверджується залученими до матеріалів справи копіями податкових накладних від 24.01.2011 р. № 61, від 29.01.2011 р. за № 80, від 14.01.2011 р. за № 34. Крім цього, позивачем надано суду видаткові накладні від 14.01.2011 р. за № РН-0000034 на суму 62 979,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 496,50 грн.; від 29.01.2011 р. за № РН-0000080 на суму 80 617,82 грн., у т.ч. ПДВ 13 602,97 грн., від 24.01.2011 р. за № РН-0000061 на суму 76 204,15 грн., у т.ч. ПДВ 12 700,69 грн. Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується копіями платіжних доручень від 15.02.2011 р. за № 1239 на суму 10 000,00 грн., від 16.02.2011 року за № 1243 на суму 10 000,00 грн., від 11.02.2011 р. за № 1228 на суму 10 000,00 грн., від 14.02.2011 р. за № 1231 на суму 10 000,00 грн., від 08.02.2011 р. за № 1190 на суму 20 000,00 грн., від 09.02.2011 р. за № 1213 на суму 10 000,00 грн. Якість отриманого позивачем товару підтверджена копіями ветеринарних свідоцтв, виписаних ФОП ОСОБА_3, які залучені до матеріалів справи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV ( надалі Закон № 996).
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Що стосується наведених в акті перевірки доводів щодо діяльності контрагентів у другому ланцюгу поставки, то їх вплив на право позивача на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач в момент здійснення господарської операції з безпосередніми постачальниками був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по наступним ланцюгам, в матеріалах справи відсутні. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з'ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності ФОП ОСОБА_3, на момент придбання у нього м'яса у січні 2011 року.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача другому ланцюгу поставки не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту при наявності належним чином оформлених податкових накладних, відсутність або ознаки невідповідності їх вимогам податкового законодавства, що не спростовано відповідачем ні в акті перевірки, ні шляхом надання доказів щодо вказаного.
Також, перевіркою встановлено, що за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не підтверджено суму податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 в сумі 109 192,93 грн. за березень 2011 року по взаємовідносинах із ПП "Фіто Сервіс Плюс", оскільки останній не відобразив вказану суму ПДВ у податкових зобов'язаннях згідно податкової звітності.
Згідно довідки від 26.05.2011р. № 150/15-2/36671297 про проведення ДПІ у м. Херсоні документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року встановлено, що основні засоби у підприємства відсутні, до декларації з податку прибуток за 2009 рік додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларації відсутні. Чисельність працюючих відповідно до податкового розрахунку комунального податку на підприємстві у 4 кварталі 2010 року складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуючих доходів, фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності та інших документів ПП "Фіто Сервіс Плюс" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Остання податкова звітність ПП "Фіто Сервіс Плюс" декларація з ПДВ за березень 2011 року згідно бази даних має статус « визнана недійсною».
Вказані обставини стали підставою для висновку, що угода між ПП "Фіто Сервіс Плюс" та позивачем є такою, що не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.
Суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ виходячи із наступного.
03.01.2011р. між позивачем (покупцем) та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу товару, згідно якого продавець передає у власність, а приймає і оплачує товар на умовах, передбачених п. 4.1. договору, в кількості та асортименті згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору ( п. 1.1. договору); доставка товару на склад покупця здійснюється покупцем на за його рахунок ( п. 3.3. договору); продавець здійснює поставку з додаванням необхідної документації видаткової та податкової накладних ( п. 3.5. договору); розрахунки здійснюються шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок або іншим шляхом не забороненим законодавством ( п. 4.1. договору).
На виконання вказаного договору ПП "Фіто Сервіс Плюс" у березні 2011 року передав позивачу гриби вешенка, м'ясо яловичина, печінка яловична, картопля, яєчний порошок, зелень, моркву, капусту білокачанну на загальну суму 545 964,63 грн., у т.ч. ПДВ 109 192,93 грн. По факту продажу вказаного товару ПП "Фіто Сервіс Плюс" були оформлені податкові накладні на загальну суму ПДВ 109 192,93 грн., про що відображено на стор. 9 акту перевірки та підтверджується залученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, перелік яких також наведений в акті перевірки.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем залучені до матеріалів справи видаткові накладні на загальну суму 545 964,63 грн., у т.ч. ПДВ 109 192,93 грн., копії
Квитанцій до прибуткових касових ордерів щодо оплата за отриманий товар, що не заперечується.
Враховуючи договірні умови поставки товару щодо самовивезення товару покупцем, позивачем залучені до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, з яких вбачається, що місцем навантаження є АДРЕСА_1, а місцем розвантаження м. Херсон, вул. Східна, 45. Вказані адреси відповідають фактичним адресам здійснення діяльності ПП "Фіто Сервіс Плюс", що підтверджується наданим позивачем до суду договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 10.12.2010 р. між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ПП "Фіто Сервіс Плюс" (орендар), та місцем здійснення виробничо-торгівельної діяльності позивача, що підтверджується даними акту перевірки.
На підтвердження використання позивачем у його виробничій діяльності придбаного у ПП "Фіто Сервіс Плюс" товару, як сировини при приготуванні заморожених напівфабрикатів, до матеріалів справи залучені довідка щодо переліку товарів, придбаних у ПП «Фіто Сервіс Плюс» за березень 2011 року, копії технологічних карт по приготуванню заморожених напівфабрикатів сировини, зокрема: голубців, перцю фаршированого, котлет, ніжок курячих фаршированих, вареників, бендериків, пельменів, равіолі та млинців з фаршем заморожених; а також копії звітів про виробництво промислової продукції за 2011 рік та за березень і квітень 2011 року, подані до Херсонської обласного управління статистики, яким зафіксовано факт виробництва продукції ФОП ОСОБА_1 відповідно до категорій загальною вагою 1 189 тон, на загальну суму 28 268 000 грн., які підтверджують факт використання сировини в господарській діяльності позивача.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи із досліджених судом первинної документації судом встановлено, що у березні 2011 року позивачем було отримано від ПП „ Фіто Сервіс Плюс" товар та податкові накладні, після чого у останнього виникло право на віднесення до податкового кредиту ПДВ на суму 109 192,93 грн., що підтверджується наданими до суду копією податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Також судом встановлено, що вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.
Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс", стала довідка ДПІ у м. Херсоні про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року. Судом досліджена вказана довідка та встановлено, що вона складена на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних правочинів взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі того, що у податкового органу відсутня інформація щодо приміщень, яке підприємство використовувало у своїй діяльності, у підприємства відсутні основні засоби, у 4 кварталі 2010 року працювала 1 особа у штаті. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем, при цьому до матеріалів справи залучені лист ДПІ від 03.11.2011 року про відсутність розбіжностей між сумами податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань ПП "Фіто Сервіс Плюс" у березні 2011 року внаслідок їх взаємовідносин, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за І квартал 2011 року, наданий ПП "Фіто Сервіс Плюс" до податкового органу за вх. № 111041 від 22.04.2011 року.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій у березні 2011 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента ПП "Фіто Сервіс Плюс".
Щодо доводу ДПІ про визнання податкової звітності ПП "Фіто Сервіс Плюс" декларація з ПДВ за березень 2011 року згідно бази даних як «недійсної», то суд зазначає, що відповідачем не надано підстав та доказів щодо визнання вказаної звітності недійсної, при цьому, не вказано якими нормативними документами керувався податковий орган щодо встановлення такого факту та його наслідків.
Також суд не приймає доводів відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами ПП "Фіто Сервіс Плюс" та ФОП ОСОБА_3
Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи положення ст.54, 58, 76, 86 Податкового Кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ( далі - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 ( далі - Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.
Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (меляси бурякової) у власній господарській діяльності з подальшим його використанням у виробництві компоненту моторного палива альтернативного, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.
На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватного підприємства "Фіто Сервіс Плюс", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 7142571701 від 28.07.2011 року щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 132 391,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 132390,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.1