Справа № 2-а/1970/2153/12
"12" червня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Мушія А. Б.,
представника позивача -Тхорика Р.Д.,
представника відповідача -Світлика О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №332 від 26 квітня2012 року, -
Відділ освіти Тернопільської районної державної адміністрації (далі -позивач, Відділ освіти) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області (далі -відповідач, УПФУ в Тернопільському районі) про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №332 від 26.04.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ в Тернопільському районі прийняло рішення №332 від 26 квітня 2012 року про застосування до Відділу освіти Тернопільської РДА штрафу в розмірі 48489,05 грн. та пені в розмірі 2424,45 грн. - за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивач вважає дане рішення незаконним, оскільки, Відділ освіти Тернопільської РДА, який фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, своєчасно звернувся в управління Тернопільської РДА - для надання відповідного фінансування на рахунки Відділу освіти для подальшого їх перерахування до Пенсійного фонду в сумі 500 тис.грн., що підтверджується листом від 02.04.2012 року. Проте, у період з 20.04.2012 року по 24.04.2012 року Відділ освіти фінансовим управлінням Тернопільської РДА не був профінансований, а тому здійснити своєчасне перерахування до Пенсійного фонду - не мав змоги. Водночас, після фінансування його 25.04.2012 року необхідними коштами, Відділ освіти у той же день здійснив до Пенсійного фонду перерахунок коштів в розмірі 900 тис. грн. При цьому, у 2012 році кошти на сплату штрафних санкцій Відділу освіти - не виділено та не заплановано.
У судовому засіданні яке відбулось 12.06.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, крім того, зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі в оскаржуваному рішенні №332 від 26.04.2012 року застосовувало неправильну методику розрахунку пені, оскільки Відділ освіти здійснив перерахування єдиного соціального внеску в Пенсійний фонд -25.04.2012 року. На думку позивача, вказаний день - 25.04.2012 року, коли фактично був здійснений платіж -не повинен був враховуватись при нарахуванні пені, і відповідний розрахунок пені мав здійснюватись не за п'ять днів прострочення платежу з 21 по 25 квітня 2012 року включно та становити 2424,45 грн. (по 484,89 грн. за кожний день прострочення), а за чотири дні - 21,22,23,24 квітня 2012 року (тобто, без врахування 25.04.2012 року) та мав становити 1939,56 грн.
Таким чином, посилаючись на неправильне визначення відповідачем при розрахунку пені кількості днів прострочення платежу та безпідставне включення в розрахунок 25 квітня 2012 року - як день прострочення, - Відділ освіти вважає безпідставним нарахування йому пені в розмірі 2424,45 грн., та з цих підстав просить рішення УПФУ в Тернопільському районі №332 від 26 квітня 2012 року - визнати недійсним в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, надав суду письмові заперечення проти позову. В судовому засіданні 12.06.2012 року додатково пояснив, що станом на 20.04.2012 року позивачем не було сплачено 484890,47 грн. -по зобов'язаннях зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень 2012 року. У зв'язку з тим, що вказана сума заборгованості була сплачена лише 25.04.2012 року, - на підставі ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та в порядку, визначеному п.п. 7.2.2. п. 7.2. р. 7 та п. 7.5 р. 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою ПФУ №21-5 від 27.09.2010 року (далі -Інструкція №21-5 від 27.09.2010 року), Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі прийнято рішення №332 від 26.04.2012 року, яким до Відділу освіти за прострочення строку сплати внеску застосовано штраф в розмірі 48489,05 грн. та нараховано пеню - в розмірі 2424,45 грн. При цьому, представник відповідача, в підтримання заперечень проти позову, посилався на те, що розрахунок суми штрафу та суми пені розраховувався в автоматичному режимі на підставі даних картки особового рахунку платника з урахуванням днем фактичного здійснення платежу, і при прийняті спірного рішення УПФУ в Тернопільському районі діяло в межах своїх повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства. Водночас, проведений позивачем - Відділом освіти розрахунок пені за 4 дні прострочення платежу, без включення 25 квітня 2012 року, за формулою, яка міститься в Інструкції №21-5 від 27.09.2010 року, - представник відповідача вважає - помилковим, та таким, що не відповідає вимогам п. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідач, Відділ освіти Тернопільської РДА (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ- 02146044), - перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області та у відповідності до ч. 3 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Станом на 20.04.2012 року позивачем не було сплачено 484890,47 грн. -по зобов'язаннях зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень 2012 року.
Перерахування вказаної суми коштів по єдиному соціальному внеску на рахунки органу Пенсійного фонду було здійснено 25.04.2012 року.
26.04.2012 року Управлінням ПФУ в Тернопільському районі прийнято рішення №332, яким до Відділу освіти за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф в розмірі 48489,05 грн. та нараховано пеню за період з 21.04.2012 року по 25.04.2012 року в розмірі 2424,45 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, - Відділ освіти скористався своїм правом та 17.05.2012 року оскаржив рішення №332 Управління ПФУ Тернопільської області до Начальника УПФУ в Тернопільському районі та до Головного УПФУ в Тернопільській області. У скаргах на рішення позивач також звернув увагу на аналіз розрахунку пені, в якому на його думку, невірно здійснено обрахунок кількості днів прострочення сплати внеску до Пенсійного фонду, що призвело до завищення суми нарахованої пені.
25.05.2012 року Головним УПФУ в Тернопільській області за результатом розгляду вищезазначеної скарги прийнято рішення, яким скаргу Відділу освіти залишено без розгляду, а рішення Управління ПФУ в Тернопільському районі - залишено в силі.
Вподальшому, вищезазначене рішення УПФУ в Тернопільському районі №332 від 26.04.2012 року, Відділ освіти оскаржив в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом, посилаючись на підстави, які викладені вище, та які, на його думку, свідчать про недійсність вказаного рішення.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченні, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню - не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року вступив в законну силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI, - з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 2464, позивач - є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
При цьому, відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Відповідно до частини 10 статті 9 Закону №2464-VI - днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Отже, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства та аналізуючи даний публічно-правовий спір, суд встановив, що для Відділення освіти останнім числом місяця, що настав за базовим звітнім періодом, для сплати єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий звітний період, - було 20 квітня2012 року.
Однак, як підтверджується матеріалами справи та як зазначає сам позивач,- перерахунок ним коштів для сплати єдиного внеску відбулось 25.04.2012 року, тобто, - несвоєчасно.
Згідно з частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI - у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
У відповідності до положень частин 2, 3 статті 25 Закону №2464-VI - у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною 14 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Таким чином, у зв'язку з наявністю факту несвоєчасної сплати позивачем суми єдиного внеску за відповідний період, - прийняття 26.04.2012 року Управлінням ПФУ в Тернопільському районі у рішення №332 - було правомірним.
Що ж посилань позивача у позовній заяві на його невчасне фінансування фінансовим управлінням Тернопільської РДА, - суд дані твердження не приймає до уваги, оскільки абзацом 1 частини 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті - незалежно від фінансового стану платника.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Так, позивач вважає, що день 25 квітня 2012 року, коли фактично був здійснений платіж, не повинен був враховуватись при нарахуванні пені як день прострочення платежу, і відповідний розрахунок пені мав здійснюватись не за п'ять днів прострочення платежу з 21 по 25 квітня 2012 року включно та становити 2424,45 грн. (по 484,89 грн. за кожний день прострочення), а за чотири дні - 21,22,23,24 квітня 2012 року (тобто, без врахування 25.04.2012 року) та мав становити 1939,56 грн.
Разом з тим, суд не погоджується із даними твердженнями Відділу освіти, та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з вимогами частин 10, 13 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до розділу IV пункту 4.3 підпункту 4.3.1. Інструкції №21-5 від 27.09.2010 року, - обчислення єдиного внеску платниками здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 Інструкції № 21-5 від 27.09.2010 року - за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 7.2 пункту 7 Інструкції № 21-5 від 27.09.2010 року, встановлено, що відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464-VI - до платників, визначених п.п.2.1.1-2.1.4 п.2.1 розділу II цієї Інструкції, органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції у таких розмірах, серед іншого, п.п.7.2.2 п.7.2 п.7 Інструкції, визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Згідно з підпунктом 7.5 пункту 7 Інструкції № 21-5 від 27.09.2010 року, - на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Тобто, і положеннями частини 13 статті 25 Закону №2464-VI, і положеннями підпункту 7.5 пункту 7 Інструкції № 21-5 від 27.09.2010 року, чітко встановлено, що календарний день внесення відповідного платежу (день фактичної сплати, перерахування) - повинен включатись до днів прострочення такого платежу при здійсненні нарахування пені за весь період прострочення (починаючи з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу).
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення №332 від 26.04.2012 року, зарахування Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі 25 квітня 2012 року (дня фактичної сплати перерахування Відділом освіти відповідної суми єдиного внеску) до днів прострочення платежу -було правомірним, а відтак і розрахунок пені у сумі 2424,45 грн. (по 484,89 грн. за кожний з п'яти днів прострочення з 21 по 25 квітня 2012 року включно) - відповідачем при винесенні спірного рішення був проведений правильно.
Відповідно до частини 1 статті 11 адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Твердження позивача на невірне визначення кількості днів прострочення сплати внеску до Пенсійного фонду, та, відповідно, і посилання на неправильний розрахунок суми пені, - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Водночас, суд встановив, що розмір та розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку Відділу освіти Тернопільської РДА за рішенням №332 від 26 квітня 2012 року та саме оскаржуване рішення - відповідають вимогам статті 25 Закону № 2464-VI та вимогам Інструкції № 21-5 від 27.09.2010 року, при цьому відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та під час розгляду справи - довів суду правомірність свого рішення.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі - не підтверджують заявлених позовних вимог, оскаржуване рішення управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №332 від 26 квітня 2012 року - відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що вказане рішення суб'єкта владних повноважень визнанню недійсним - не підлягає.
Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації -слід відмовити, з підстав, що викладені вище.
Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Відділу освіти Тернопільської районної державної адміністрації до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про визнання недійсним рішення №332 від 26 квітня 2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску -відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Повний текст постанови складений та підписаний 18.06.2012 року/.
Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В. Л.