Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
26 червня 2012 р. № 2-а- 6153/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Лисяк О.В.
відповідача - Подобайло І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю " Тая"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тая», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 20.02.2012 року №0000170700.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково застосував положення п.102.5 ст.102 ПК України, так як норми п.102.5 ст.102 ПК України не мають жодного відношення до позивача. Товариство не приймало рішень про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та не подавало заяв про їх повернення, а відображало залишок від'ємного значення з податку на додану вартість в рахунок погашення поточними зобов'язаннями з ПДВ. Позивач також зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з помилковим застосуванням приписів п.102.5 ст102 ПК України, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд прийняти рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що підставою для зменшення значення рядка 24 декларацій з ПДВ за грудень 2011 року стало порушення вимог п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, який ставить у залежність втрату права на бюджетне відшкодування з правом на зарахування відповідної суми в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. На думку відповідача, позивачем неправомірно включено до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) від'ємне значення попередніх податкових періодів, зокрема за грудень 2008 року, у розмірі 191667грн., оскільки дана сума протягом 1095 денного терміну не була задекларована до відшкодування з державного бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, а саме декларації з ПДВ за грудень 2011 р.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 571/0700/32134598 від 07.02.2012р., яким встановлено порушення п.102.5 ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України з урахуванням ст.256, ст.257 гл.19 Цивільного кодексу України; Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2001 №41, а саме порушення, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000170700 від 20.02.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 191667грн.
Судом встановлено з матеріалів справи, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є твердження відповідача, що згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Також відповідачем в акті перевірки було зроблено висновок про встановлення нормами ПК України прямого взаємозв'язку між забороною подавати заяви на бюджетне відшкодування після спливу терміну 1095 днів з дня отримання права на таке відшкодування та включенням таких сум до податкового кредиту наступного податкового періоду після спливу терміну 1095 днів. Оскільки, як зазначає відповідач, подія відшкодування, після якої суми включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду, вже не має права на існування та не відбудеться, то такі суми також не мають права приймати участь у формуванні податкового кредиту наступних податкових періодів.
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законодавства України, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачеві податковим органом за грудень 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту, стало порушення вимог п. 102.5 с. 102 Податкового кодексу України.
Згідно п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до підпункту 14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.
З матеріалів справи судом встановлено, що жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки виявлено не було. З наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень відповідача як при проведенні перевірки, так і вході судового розгляду справи стосовно виникнення та фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за грудень 2008 року.
Даних про те, що позивач подавав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на їх відшкодування, у тому числі і заяви про бюджетне відшкодування, до суду не надано. Цей факт також підтверджує помилковість застосування відповідачем приписів п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
Суд вважає за необхідне також відмітити, що подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування є правом, а не обов'язком. Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що порядок та умови формування податкового кредиту регулюються розділом V Податкового кодексу України.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).
Згідно п.200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді також отримано від'ємне значення ПДВ, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України;
- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому ніяких обмежень на таке зарахування та зобов'язань щодо подання заяв для подальшого декларування Податковим кодексом України не встановлено.
Відповідно до п.200.6. Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Такої ж позиції дотримується ДПС України у своїй відповіді на звернення платників у Єдиній базі податкових знань, розташованій на офіційному сайті ДПС України, яка діяла до 10.01.2012р., тобто у період виникнення та подальшого декларування спірної суми, а саме: «платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення» (Єдина база податкових знань, категорія 130, підкатегорія 130.25).
Системний правовий аналіз наведених положень законодавства та зібраних у справі доказів у їх сукупності дозволяє зробити висновок про відсутність будь-яких помилок при заповненні позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та свідчить про наявність у нього права на включення до рядка 24 декларації з ПДВ за грудень 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 191667грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення до суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 20.02.2012 року № 0000170700, яке винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю " Тая".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 02.07.12р.
Суддя Заічко О.В.