25.06.2012 року Справа № 3/5005/1623/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.,
секретар судового засідання -Єрьоміна К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 03 січня 2012 року б/н;
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність від 05 червня 2010 року №474;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", с.м.т.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року у справі №3/5005/1623/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м.Дніпропетровськ
про припинення правовідносин за договором, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року у справі №3/5005/1623/2012 (суддя Юзіков С.Г.) в задоволенні позову ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" про припинення правовідносин, які виникли з договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158, - відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходів із чинності кредитного договору і договору поруки та відсутності підстав для припинення правовідношення, які виникли з договору поруки, оскільки дія ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на зобов'язання майнового поручителя боржника, так як у даній справі майновий поручитель несе солідарну відповідальність, настання якої не пов'язується із заявленням кредитором вимоги до основного боржника у справі про банкрутство.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.
В апеляційній скарзі та письмових поясненнях позивач зазначає про виникнення у відповідача ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" грошових вимог до ТОВ МБК "Україна-Канада", відповідно до п.3.2 договору поруки від 15 вересня 2006 року № 014/3101/158, 10 червня 2009 року, тому банк, як конкурсний кредитор, в порядку ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язаний був подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника, а оскільки відповідачем такої заяви не подавалося, вимоги банку є погашеними, а тому правовідносини між сторонами, що склалися на підставі договору поруки №014/3101/158, відповідно до ст.598 ЦК України, є припиненими.
Відповідач -ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що підстави припинення поруки встановлені ст.599 ЦК України, а вказані позивачем підстави припинення зобов'язання не передбачені ні договором, ні законом. Також зазначає, що порушення справи про банкрутство поручителя не позбавляє кредитора права вимоги до поручителя як солідарного боржника та не звільняє поручителя від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладався з 23 травня 2012 року до 25 червня 2012 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення виходячи з наступного.
15 вересня 2006 року між позивачем -ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (поручитель) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), укладено договір поруки №014/3101/158 /а.с.12/, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника -ОСОБА_3, які виникли з кредитного договору від 15 вересня 2006 року № 014/111613/3101/74, в розмірі суми отриманих боржником за кредитним договором коштів, відсотків за користування кредитними коштами та неустойки.
Згідно з п.2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та неустойки, передбачених кредитним договором.
В п.3.1 договору поруки сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2009 року порушено провадження у справі № Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" /а.с.17/.
10 листопада 2009 року в газеті "Голос України" № 212(4712) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № Б29/334-09 про банкрутство ТОВ МБК "Україна-Канада" /а.с.18/.
Як встановлено ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В п.3.2 договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158 сторонами встановлено, що днем виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість боржника вважається день направлення поручителю вимоги кредитора про необхідність виконання зобов'язань за цим договором у разі порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором та цим договором.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на адресу позивача ТОВ МБК "Україна-Канада" направлено претензію-вимогу від 09 червня 2009 року №20-20/1043 про погашення заборгованості за кредитним договором від 27 липня 2006 року № 014/105158/3104/74 в сумі 253834,75 доларів США або 931712,89 грн. за офіційним курсом НБУ /а.с.13/. Вказана претензія-вимога направлена позивачеві 10 червня 2010 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля із зазначенням дати відправки на конверті /а.с.14/.
Отже, грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ МБК "Україна-Канада" виникли у день направлення претензії-вимоги -10 червня 2009 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство позивача. Таким чином, відповідач, з урахуванням положень ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є конкурсним кредитором, і повинен був в тридцятиденний термін від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмову заяву з грошовими вимогами до позивача.
Проте, відповідачем не було подано до господарського суду Дніпропетровської області письмової заяви з грошовими вимогами до позивача, що випливають з договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158. Вказана обставина підтверджується самим банком, а також Реєстром вимог кредиторів, наданим розпорядником майна позивача до господарського суду Дніпропетровської області на затвердження у справі №Б29/334-09 /а.с.19-20/.
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Оскільки відповідач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не скористався своїм правом щодо подання грошових вимог у справі №Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" в строк, встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги банку вважаються погашеними.
Згідно ч.1 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст.16 ЦК України, є припинення правовідношення.
Як встановлено ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть бути захищені шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
З урахуванням погашення внаслідок застосування ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимог відповідача, які випливають із договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158, слід вважати припиненими відповідні зобов'язання між сторонами за вказаним договором поруки відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України.
За вказаними обставинами судова колегія визнає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ МБК "Україна-Канада" про визнання припиненими правовідносин, що виникли між сторонами із договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд зазначив, що зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не припинені, а дія ч.2 ст.14 Закону про банкрутство не поширюється на зобов'язання майнового поручителя боржника.
Вказані висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи і є невірними.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Із матеріалів справи вбачається, що банком 10 червня 2009 року пред'явлено до поручителя ТОВ МБК «Україна-Канада»на підставі договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2006 року № 014/111613/3101/74.
За умовами п.3.2 договору поруки та ч.1 ст.530 ЦК України, з 10 червня 2009 року виникло зобов'язання позивача з погашення заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням невиконання поручителем вказаного зобов'язання та порушення відносно останнього 18 вересня 2009 року справи про банкрутство банк вважається конкурсним кредитором позивача, що свідчить про обов'язковість застосування положень ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Погашення ж вимог в порядку ч.2 ст.14 вказаного Закону є одним із передбачених законом випадків припинення зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного, рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинами справи, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Господарські витрати у справі (судовий збір за подання позовної заяви -1073 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги -536,50 грн.) підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року у справі №3/5005/1623/2012 скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" задовольнити.
Припинити правовідношення, які випливають з умов договору поруки від 15 вересня 2006 року №014/3101/158, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада".
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" судові витрати у розмірі 1609,50 грн.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
Повний текст постанови складено - " 27 " червня 2012р.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Герасименко
І.Л.Кузнецова