21.06.2012 року Справа № 14/5005/2521/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.
при секретарі: Литвин А.П.
за участю прокурора: Кутузова В.О.., посвідчення №187 від 28.12.07, заступник прокурора;
та представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №48 від 02.04.12, представник;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 27.09.11, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2012 р. у справі № 31/5005/11914/2011
за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
до Акціонерного товариства "Університет військових мистецтв", м.Дніпропетровськ
третя особа Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
про визнання права власності
Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Університет військових мистецтв" про визнання права власності.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2012 р. у справі № 31/5005/11914/2011 (суддя Бєлік В.Г.) позов залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.
Згадана ухвала мотивована посиланням на неподання заступником прокурора та позивачем витребуваних документів, які мають суттєве значення для розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженої ухвали нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, заступник прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства "Університет військових мистецтв" та просить суд визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області право державної власності на об'єкти нерухомості, розташовані в м. Дніпропетровську по пр. Карла Маркса, 60 - вул. Леніна, 8-10, а саме: приміщень загальною площею 1498, 2 кв.м. розташованих на четвертому та п'ятому поверхах (з входом з п'ятого поверху) приміщення та підвального приміщення площею 82,2 кв.м. відповідно до матеріалів технічної інвентаризації, а саме:
I. Приміщення № 17 четвертого поверху загальною площею 225,4 кв.м. по вул. Леніна, 8-10, літ. А-4-5
1 туалет- 1,2 кв.м11(543) кабінет - 24,5 кв.м.,
2 туалет -1,1кв.м
3 вмивальник -1,8 кв.м
4 вмивальник -1,6кв.м
5 кабінет -6,4 кв.м,
5а (548) шкаф -0,1 кв.м.,
5б кабінет -10,9 кв.м.,
6 кабінет -14,4 кв.м.,
6а (547) шкаф -0,3кв.м.,
6б Шкаф -0,3кв.м.,
7 (546) кабінет -20,2кв.м.,
7а шкаф -0,3 кв.м.,
7б шкаф -0,4кв.м.,
8 (545) кабінет -14,3кв.м.,
8а шкаф-0, 1кв.м18кв.м.,
9 (544)кабінет -14,8 кв.м.,
9а шкаф 0,5 кв.м.,
10 Кладова -1,9 кв.м.
11 (543) кабінет - 24,5 кв.м.,
11а шкаф - 0,2 кв.м.,
11б шкаф -0,5кв.м
12 (542) кабінет- 15,1 кв.м.
12а шкаф - 0,2 кв.м.,
12б шкаф - 0,2 кв.м.,
13 (541) кабінет - 11,8кв.м.,
14 (540) кабінет - 20,5 кв.м.,
15 кладова - 2,3 кв.м.,
16 кладова - 3,4 кв.м.,
17 (539)кабінет - 12,7 кв.м.,
17а шкаф-0,1кв.м.,
17б шкаф-0,1кв.м.,
18(538) кабінет- 12,3 кв.м.,
18ашкаф-0, 1 кв.м.,
186шкаф-0, 2 кв.м.,
19коридор - 30,6 кв.м.
ІІ. Підвал загальною площею 82,2 кв.м. по пр. Карла Маркса, 60, літ.А-5.
18 Підвал-70,0 кв.м.,
18а Підвал-5,7 кв.м
18б Підвал-6,5кв.м
III. Приміщення п'ятого поверху загальною площею 1190,6 кв.м. по пр. Карла Маркса, 60,літ. А-5:
сходинкова клітина - 36,9 кв.м., 26 (530) кабінет - 22,6 кв.м..
1а ліфтова шахта - 5,3 кв.м., 27 (531) кабінет-25,5 кв.м.,
2 склад-3,1 кв.м., 27а шкаф - 0,3 кв.м.,
3 коридор - 5,1 кв.м., 28 (532) кабінет-14,1 кв.м.,
4 (501) кабінет-31,9 кв.м., 28а шкаф - 0,3 кв.м.,
5 (502) кабінет - 6,9 кв.м.. 29 (533) кабінет -12,9 кв.м..
5а шкаф - 0,3 кв.м.. 29а шкаф- 0,1 кв.м.,
6 (503) кабінет-13,9 кв.м 29б шкаф - 0,2 кв.м.,
7 (504) кабінет -10,9 кв.м., 30 (534) кабінет - 23,0 кв.м.,
8 (505) кабінет -21,1 кв.м., 30а шкаф - 0.7 кв.м.,
8а шкаф - 0,6 кв.м., 31 (535) кабінет-13,3 кв.м.,
8б шкаф - 0,3 кв.м., 31ашкаф -0,1 кв.м.,
9 (506) кабінет -15,9 кв.м., 32 (536) кабінет -14,2 кв.м.,
9а шкаф - 0,3 кв.м., 33 сходинкова клітина-11,1 кв.м.,
10 (507) кабінет - 21,4 кв.м., 33а підсобне приміщення-19,6 кв.м
10а шкаф - 0,3 кв.м., 34 кабінет- 17,8 кв.м.,
11(508) кабінет -17,3 кв.м., 35 кабінет- 13,9 кв.м.,
11 а шкаф - 0,2 кв.м., 36 коридор - 34,3 кв.м.,
11б шкаф - 0,3 кв.м., 37 кабінет- 14,4 кв.м.,
12 (509) кабінет -18,7 кв.м., 37а кабінет -1 1,7 кв.м.,
12а шкаф - 0,4 кв.м., 38 коридор - 36,9 кв.м.,
12б шкаф - 0,2 кв.м., 39 (524) кабінет -16,2 кв.м
13 (511) кабінет- 18,6кв.м., 39а шкаф- 0,1 кв.м.,
13а шкаф - 0,3 кв.м., 39б шкаф - 0,4 кв.м.,
13б шкаф - 0,3 кв.м., 40 (522) кабінет-16,8 кв.м.,
14 (513) кабінет - 9,8 кв.м., 40а шкаф - 0,2 кв.м.,
14а шкаф -0,3 кв.м., 40б шкаф - 0,2 кв.м.,
14б шкаф - 0,3 кв.м., 41 (518) кабінет- 19,0кв.м.,
14в кабинет - 8,6 кв.м., 41а тамбур - 0,4 кв.м.,
15 кабінет- 39,0 кв.м., 42 (516) кабінет- 15,4кв.м.,
16 (515) кабинет-18,8 кв.м., 42а шкаф - 0,5 кв.м.,
16а шкаф - 0,2 кв.м., 42б тамбур - 0.4 кв.м.,
16б шкаф - 0,5 кв.м., 42в шкаф - 0,2 кв.м.,
17 (519) кабінет-16,1 кв.м., 43 (517) зал засідань - 40,1 кв.м
17а шкаф - 0,3 кв.м., 44 (514) зал засідань - 43,6 кв.м
17б шкаф - 0,2 кв.м., 44а тамбур - 0,2 кв.м.,
18 (520) кабінет -18.3 кв.м. 45 (512) кабінет-16.5 кв.м.,
18а шкаф - 0,2 кв.м., 45а шкаф -0,1 кв.м.,
18б шкаф - 0,3 кв.м., 45б шкаф - 0,3 кв.м.,
19 (521) кабінет-17,5 кв.м., 46 (510) кабінет- 20,3 кв.м.,
19а шкаф -0,3 кв.м., 46а шкаф - 0,2 кв.м.,
19б шкаф-0,3 кв.м., 46б шкаф - 0,2 кв.м.,
20 (523) кабінет-15,0 кв.м., 47 коридор-10,7 кв.м.,
20а шкаф - 0,2 кв.м., 48 вмивальник - 5,1 кв.м.,
206 шкаф - 0,3 кв.м.. 49 туалет-8,2 кв.м.,
21 (525) кабінет - 21,9 кв.м., 50 туалет-6,2 кв.м.,
21а шкаф - 0,1 кв.м., 51 вмивальник-4,2 кв.м.,
21б шкаф-0,2кв.м., 52 склад- 0.6 кв.м.,
22 (526) кабінет - 18,0 кв.м 53 коридор-123, 9 кв.м.,
22а шкаф- 0,1 кв.м., 54 коридор- 3,8 гам,,
22б шкаф - 0,2 кв.м., 55 кабінет - 7,3 кв.м.,
23 (527) кабінет - 29,3 кв.м., 56 кабінет- 13,0кв.м.,
23а шкаф - 0,4 кв.м., 56а тамбур - 0,4 кв.м.,
23б тамбур - 0,4 кв.м., 58 кабінет -28,1 кв.м.,
24 (528) кабінет -14,5 кв.м., 59 кабінет -18,2 кв.м.,
24а шкаф-0,4 кв.м.,
25 (529) кабінет-20,1 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту права власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській на нерухоме майно розташоване в м. Дніпропетровську по пр. Карла Маркса, 60 - вул. Леніна, 8-10, яке перебуває у незаконному володінні відповідача. На думку Заступника прокурора Дніпропетровський обком ЛКСМ, не будучи власником спірного майна розпорядився державним майном - уклав Договір "Про організацію виробничо-господарської діяльності на базі майнового комплексу за адресою: пр. К. Маркса, 60" від 05.10.1990 року, та на підставі якого передав Державному громадському об'єднанню "Університет військових мистецтв" майно, яке відносилось до майна ВЛКСМ і перебувало на балансі у Дніпропетровського ЛКСМ.
Згідно позовної заяви, на час розгляду справи скасовані рішення суддів, на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності відповідача на спірне майно (Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2008р. по справі № Н32/47 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 245.04.-25.04.2003р. та постанову Дніпропетровського господарського апеляційного суду від 10.06.2003р. по справі № Н32/47).
Господарський суд дійшов висновку про те, що, спірне майно є державною власністю, а Акціонерне товариство "Університет військових мистецтв" не має жодних правових підстав набуття права власності на спірне майно.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилався на наступне. Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.08.1988 року № 364-р, було доведено до відома міністерств і відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів, що Рада Міністрів СРСР, постановою від 04.08.1988 року № 956 "Про сприяння в господарській діяльності ВЛКСМ", з метою створення додаткових умов для розвитку господарської діяльності комсомолу підтримала пропозицію ЦК ВЛКСМ про розвиток спільної господарської діяльності підприємств і організацій комсомолу з державними, кооперативними та іншими громадськими підприємствами й організаціями шляхом об'єднання на пайових засадах трудових, фінансових і матеріальних ресурсів та створення на цій основі спільних підприємств, організацій і виробництв по випуску товарів для дітей, молоді та наданню послуг, пов'язаних з вирішенням завдань, передбачених Статутом ВЛКСМ.Вказаним розпорядженням було закріплено, що підприємства і організації здійснюють таку господарську діяльність на добровільних засадах на основі договорів.
05.10.1990 року між Дніпропетровським обкомом ЛКСМ та Державно-громадським об'єднанням "Університет військових мистецтв" укладено договір "Про організацію виробничо-господарської діяльності на базі майнового комплексу за адресою: пр. К.Маркса, 60". Зазначений договір затверджено на засіданні бюро ОК ЛКСМУ від 09.10.1990 року (протокол № Б-12/2).
Відповідно до п.1 Договору, Дніпропетровський обком ЛКСМ, на підставі акту здачі-приймання від 20.10.1990 року, передав у власність Державно-громадському об'єднанню "Університет військових мистецтв" нежитлові приміщення четвертого та п'ятого поверху (з входом з п'ятого поверху) будівлі по пр. К.Маркса,60 в м. Дніпропетровську, що складаються з 53 кабінетів, коридору, загальною площею 1458,94 кв.м. та підвального приміщення площею 75 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 23.08.1990 року № 319/2 з посиланням на постанову Ради Міністрів СРСР від 04.08.1988 року № 956 "Про сприяння господарській діяльності ВЛКСМ" було прийняте рішення про реєстрацію Статуту державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв".
Відповідно до преамбули вищевказаного Статуту засновниками об'єднання є Дніпропетровський обласний комітет ЛКСМ України, Комітет з фізичної культури і спорту та Комітет у справах молоді Дніпропетровського облвиконкому. Статтею 3 цього Статуту визначено, що майно "Об'єднання" (основні фонди, оборотні кошти, фінансові ресурси та матеріальні цінності), на момент його утворення, є обособленою частиною власності ВЛКСМ, входять складовою частиною в баланс Дніпропетровського обкому ЛКСМ України.
Відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 319/2 від 23.08.1990 року, зареєстровано Статут Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", затверджений головою Комітету з фізичної культури та спорту Дніпропетровського облвиконкому, секретарем Дніпропетровського обкому ЛКСМУ, головою Дніпропетровської обласної ради ВДФСО профспілок.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону від 27.03.1991 року "Про підприємства в Україні", право приймати рішення про перетворення ДГО "Університет військових мистецтв" мали його засновники, тобто Дніпропетровський обласний комітет ЛКСМ України, Комітет з фізичної культури і спорту та Комітет у справах молоді Дніпропетровського облвиконкому. Відповідно до положення ст.3 Статуту державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" від 23.08.1990 року, права засновників відносно "Об'єднання" переходять до їх правонаступників, що визначаються в установленому законом порядку.
12.05.1991 року рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 166 зареєстровані доповнення до статуту Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", згідно яких склад засновників об'єднання доповнено Комітетом у справах молоді Дніпропетровського облвиконкому.
Згідно ст.3 Статуту Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", майно об'єднання (основні фонди, оборотні засоби, фінансові ресурси та матеріальні цінності) на момент його заснування є відособленою частиною власності ВЛКСМ, входить складовою частиною в баланс Дніпропетровського обкому ЛКСМУ. Господарська діяльність об'єднання в цьому випадку будується відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР № 721 від 06.06.1988 р. "Про розширення зовнішньоекономічної діяльності ВЛКСМ", постанови Ради Міністрів СРСР № 956 від 04.08.1988р. "Про сприяння в господарській діяльності ВЛКСМ".
За змістом ст.5 Статуту Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв", об'єднання створюється на принципах збереження власності на майно учасників. Учасники можуть передати об'єднанню частину свого майна, необхідну для здійснення його координаційної діяльності.
У вересні (27-28) 1991 року на ХХІІ надзвичайному з'їзді ВЛКСМ було оголошено про саморозпуск ВЛКСМ шляхом реорганізації та розділення, відповідно до Закону СРСР "Про громадські об'єднання" та Статуту ВЛКСМ, а також визначено, що правонаступниками ВЛКСМ є республіканські союзи молоді, що є суб'єктами федерації ВЛКСМ.
Громадська організація Дніпропетровська спілка молоді як новостворювана громадська організація була зареєстрована на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 20.11.1991 року № 376 „Про затвердження статуту Дніпропетровської спілки молоді ". Відповідно до статутних документів Дніпровської спілки молоді, вона є новостворюваною громадською організацією.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, які перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передано тимчасово Фонду державного майна. Цією постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
15.03.1994 року між ДГО "Університет військових мистецтв", Дніпровською спілкою Молоді, яка є правонаступником Дніпропетровського обкому ЛКСМ України, Комітетом по фізичній культурі і спору Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Комітетом у справах молоді Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровською обласною радою спортивного товариства профспілок "Україна", яка є правонаступником Дніпропетровської обласної ради ДСФО профспілок, було укладено договір "Про реорганізацію Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв". За умовами зазначеного договору Комітет по фізичній культурі і спорту Дніпропетровської державної адміністрації, Комітет у справах молоді Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська обласна рада спортивного товариства профспілок "Україна" вийшли з числа засновників, а Дніпровська Спілка Молоді стала єдиним власником Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" і повинна була реорганізувати об'єднання у відповідності з вимогами діючого законодавства. При цьому, Договір "Про створення і діяльність Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв " від 22.03.1990 року, зміни і доповнення до нього визнані такими, що втратили чинність.
02.06.1994 року між Дніпровською спілкою молоді, Комерційним банком "Геобанк", фірмою "Алеана Інтернешнл" було укладено Установчий договір про створення і діяльність Акціонерного товариства "Університет військових мистецтв".
Згідно з п.1, п.2 копії витягу із протоколу № КК-7 засідання обласного КК ДСМ від 02.06.1994 р.: затверджено протокол про наміри по реорганізації Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" від 26.05.1994 року; реорганізовано шляхом перетворення Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" в Акціонерне товариство "Університет військових мистецтв"; затверджено установчий договір про створення і діяльність акціонерного товариства "Університет військових мистецтв".
07.06.1994 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів видано свідоцтво про державну реєстрацію Акціонерного товариства "Університет військових мистецтв".
За рішенням засновників у червні 1994 року відбулася реорганізація Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" в Акціонерне товариство "Університет військових мистецтв".
Вказані рішення засновників про реорганізацію Державно-громадського об'єднання "Університет військових мистецтв" в Акціонерне товариство "Університет військових мистецтв" на момент розгляду справи є чинними та ніким не оспорені у встановленому законодавством порядку.
Посилання заступника прокурора на Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року, постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ, відповідно до якої до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, було передано тимчасово Фонду державного майна майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, та постанову Верховної ради України від 04.02.1994 року № 3943, відповідно до якої тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю, на думку відповідача, не повинні бути прийняті судом до уваги, оскільки спірне майно вибуло із власності Дніпропетровського обкому ЛКСМ України на підставі, укладеного 05.10.1990 року між Дніпропетровським обкомом ЛКСМ та Державно-громадським об'єднанням "Університет військових мистецтв" Договору "Про організацію виробничо-господарської діяльності на базі майнового комплексу за адресою: пр. К.Маркса, 60" (вищезазначені нормативні акти були прийняті вже після передачі спірного майна).
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність сторін.
Судом першої інстанції в оспорюванній ухвалі зазначено, що посилання заступника прокурора на постанови Верховної Ради України не можуть бути застосовані в даній справі, оскільки вони є підзаконними актами, а у відповідності до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності регулюється виключно Законами України.
До того ж, в судовому засіданні, що відбулось 03.11.2011р., представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, та подана відповідна письмова заява із зазначенням про пропуск заступником прокурора та позивачем трирічного строку позовної давності до вимог про визнання права власності на спірне майно.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна заява заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Увалами господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2012р., від 05.01.2012 року судом було зобов'язано позивача надати пояснення щодо пропуску строку позовної давності; докази виконання постанови Верховної ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" № 2268-XII від 10.04.1992р.
Крім того, вищевказаними ухвалами було зобов'язано заступника прокурора надати матеріали прокурорської перевірки щодо спірного майна, на які прокурор посилаються як на підставу позову.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Витребувані господарським судом від позивача документи мають суттєве значення для розгляду справи, оскільки лише на підставі цих документів можна встановити початок перебігу строку позовної давності, про сплив якої заявив відповідач.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явиться на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Станом на момент розгляду справи, витребувані судом додаткові документи заступник прокурора та позивач не надали, залучених до матеріалів справи документів недостатньо для прийняття рішення по справі, у зв'язку з чим судом першої інстанції вказаний позов було залишено без розгляду.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2011 р. та від 05.11.2012 р. у даній справі зобов'язано позивача надати пояснення щодо пропуску строку позовної давності; докази виконання постанови Верховної ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»№ 2268-ХІІ від 10.04.1992 р.
Згаданими ухвалами заступника прокурора було зобов'язано надати матеріали прокурорської перевірки щодо спірного майна, на які прокурор посилається як на підставу позову.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на невиконання заступником прокурора та позивачем вимог згаданих ухвал.
Колегія суддів вважає передчасним висновок господарського суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Так, за змістом названої норми, підставою для залишення позову без розгляду є сукупність наступних обставин:додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Таку правову позицію викладено в п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ".
Відповідно до змісту п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 -при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 частини першої ст.. 81 ГПК України можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний повно з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи не вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом за загальними правилами ст.. 43 ГПК України.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного суд першої інстанції, перш ніж залишити позов без розгляду, зобов'язаний був з'ясувати причини невиконання його вимог заступником прокурора та позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Проте, з ухвали господарського суду не вбачається, яким саме чином неподання заступником прокурора та позивачем витребуваних доказів перешкоджає розгляду спору по суті заявлених вимог та чи з'ясовувалися судом поважність причин, які ускладнюють чи унеможливлюють неподання заступником прокурора та позивачем витребуваних документів.
Крім того, враховуючи положення ст. 43 ГПК України, протягом розгляду даної справи заступником прокурора та позивачем були надані суду документи, які він вважав належними та достатніми доказами на підтвердження своїх вимог.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, не з'ясував та не надав оцінки поважності причин які ускладнюють чи унеможливлюють неподання заступником прокурора та позивачем витребуваних документів, ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого, відповідно до ст. 82 ГПК України, може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково, і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить ст.ст. 124, 129 Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому ухвалу слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
Керуючись ст.ст.101, 103-106 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2012 р. у справі № 31/5005/11914/2011 скасувати.
Справу № 14/5005/2521/2012 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В.Чус
Суддя П.П.Павловський
Суддя О.В.Швець
27.06.12