"18" червня 2012 р. Справа № 5027/1209/2011.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідача Хотинської міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення Хотинської міської ради від 10 червня 2011 року № 82/6/11 в частині скасування пунктів 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9.
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Кошман А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача -Гіждівський В.В.
СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Хотинської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Хотинської міської ради від 10 червня 2011 року № 82/6/11 в частині скасування пунктів 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому належить на праві власності нерухоме майно -частина приміщень, розташованих на першому поверсі колишньої фабрики ім. Крупської площею 344,20 кв.м. АДРЕСА_2. Позивач вказує, що рішенням Хотинської міської ради № 117/8 від 14 серпня 2002 року йому надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по викупу земельної ділянки для обслуговування вищезазначеного приміщення, а рішенням 25 сесії Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року затверджено виготовлений проект відведення земельної ділянки в оренду розміром 0,0538 га для ведення сезонної торгівлі в АДРЕСА_2 та надано йому вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди строком на 49 років. Позивач також стверджує, що на підставі вказаного рішення 01 жовтня 2007 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,0538 га для ведення сезонної торгівлі в АДРЕСА_2 на 49 років, відповідно до якого він користувався даною земельною ділянкою і сплачував за неї орендну плату. Далі позивач зазначає, що рішенням Хотинської міської ради № 82/6/11 від 10 червня 2011 року скасовано пункти 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року, яким було затверджено виготовлений проект відведення земельної ділянки в оренду розміром 0,0538 га для ведення сезонної торгівлі в АДРЕСА_2 та надано йому вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди строком на 49 років, чим Хотинська міська рада перевищила свої повноваження та порушила вимоги чинного законодавства. Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішенням Хотинської міської ради № 82/6/11 від 10 червня 2011 року в частині скасування пунктів 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 в оренду розміром 0,0538 га для ведення сезонної торгівлі в АДРЕСА_2 та надано йому вказану земельну ділянку в користування на умовах оренди строком на 49 років, оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення, а скасовуючи свої попередні рішення про надання земельної ділянки в оренду позивачу, Хотинська міська рада порушила не лише право позивача на оренду землі, а й його права власника будівлі, що розташована на вказаній земельній ділянці у відповідності до вимог статті 377 Цивільного кодексу України та статі 120 Земельного кодексу України.
Відповідач вважає, що прийняв оспорюване рішення в межах своєї компетенції, своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, оскільки прийнятим спірним рішенням міської ради № 82/6/11 від 10 червня 2011 року відмінено пункти 9, 6.1 та 6.2 рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року «Про затвердження проектів відведення та технічної документації земельних ділянок в м. Хотині», а саме про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1 та надання її в оренду із-за відсутності такого проекту, оскільки були відсутні заява або клопотання, рішення про надання дозволу на збір матеріалів по вибору місця розташування об'єкта торгівлі, рішення про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення, проект відведення земельної ділянки, висновок державної земельної експертизи. Договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2007 року не відповідає вимогам статті 125 Земельного кодексу України, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Відмінене рішення не було реалізовано, оскілки проект відведення не виготовлений, а договір оренди не набрав чинності. Рішення не призвело до набуття права оренди, а договір не набрав чинності і по теперішній час. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволення його позовних вимог.
Ухвалою суду від 26 грудня 2011 року беручи до уваги клопотання позивача та враховуючи особливість розгляду спору, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Враховуючи те, що розгляд даної справи був не можливий до розгляду господарським судом Чернівецької області справи № 5027/17/2012 про визнання недійсним рішення Хотинської міської ради № 205/13 від 15 квітня 2008 року, ухвалою від 12 січня 2012 року було зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 5027/17/2012 та набрання рішенням законної сили.
Оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, суд ухвалою від 08 червня 2012 року провадження у справі поновив.
Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до договору купівлі продажу від 01 червня 2000 року позивач купив частину приміщень першого поверху побутового корпусу під літерою «Д-2» колишньої швейно-трикотажної фабрики ім. Крупської, загальною площею 344,20 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_2, і становить 5/100 ідеальну частку. Також право власності позивача на нежиле приміщення у АДРЕСА_2 підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 996675 від 14 липня 2003 року серія ВАА № 876349.
Рішенням виконавчого комітету Хотинської міської ради № 117/8 від 14 серпня 2002 року надано дозвіл ОСОБА_1 на збір матеріалів попереднього погодження для викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення розміром 120 м2. по АДРЕСА_2 для обслуговування власних приміщень в будівлі бувшої фабрики ім. Крупської.
Рішенням Хотинської міської ради № 99/7 від 20 квітня 2007 року надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для обслуговування власних нежитлових приміщень із земель запасу Хотинської міської ради підприємцю ОСОБА_1 -0,538 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання.
15 травня 2007 року, комісією у складі заступника голови районної державної адміністрації (голова комісії) та членів комісії, складено акт вибору та обстеження літньої площадки біля торгово-побутового комплексу на АДРЕСА_2, необхідної для обслуговування власних приміщень приватного підприємця ОСОБА_1, в якому комісія прийшла до висновку про те, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,0538 га придатна для надання в оренду для обслуговування власних приміщень, а для надання дозволу на розміщення вищевказаного об'єкту необхідно оформити проект відведення земельної ділянки на умовах оренди.
Рішенням Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року (пункти 9, 9.1. та 9.2. Рішення, помилково зазначено 6.1. та 6.2.) позивачу затверджено проект відведення земельної ділянки в оренду розміром 0,0538 га для ведення сезонної торгівлі у м. Хотині на АДРЕСА_2, а також надано позивачу дану земельну ділянку в користування на умовах оренди строком на 49 років.
На підставі вищевказаного рішення 01 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зареєстрував у встановленому законом порядку означений договір, однак користувався земельною ділянкою та сплачував за неї орендну плату, а відповідач приймав її.
Рішенням Хотинської міської ради № 205/13 від 15 квітня 2008 року (пункт 25 рішення) відмінено пункт 9, 9.1. та 9.2. рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року, що мотивується відсутністю проекту відведення на зазначену земельну ділянку.
Зазначене рішення було предметом спору у справі № 5027/17/2012, де Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Хотинської міської ради про визнання недійсним рішення Хотинської міської ради № 205/13 від 15 квітня 2008 року в частині скасування п.п. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9, якими було затверджено проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та надано її в оренду. Однак, Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 травня 2012 року рішення господарського суду Чернівецької області від 23 березня 2012 року у справі № 5027/17/2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсним рішення Хотинської міської ради № 205/13 від 15 квітня 2008 року в частині скасування п.п. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9, якими було затверджено проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та надано її в оренду.
В подальшому Хотинською міською радою прийнято рішення № 82/6/11 від 10 червня 2011 року, яким скасовано пункти 9, 6.1 та 6.2 рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року, яке є предметом спору у даній справі.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Так, відповідно до Постанови Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховоного Суду № 2 від 19 березня 2010 року) при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційоного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх змін чи припинення.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Також слід вказати, що ні стаття 26, ні стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містять прямого дозволу органу місцевого самоврядування скасовувати власні рішення.
При цьому, Конституційний суд у розглядуваному рішенні зазначив, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити в них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, КМ України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відтак, вказані акти не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування інакше як у разі, коли цей орган наділений відповідно до Конституції і законів України юрисдикційними повноваженнями стосовно таких актів.
Отже, затвердивши проект відведення земельної ділянки позивачу у справі, рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року не може бути скасоване чи відмінене, оскільки вичерпало свою дію самим фактом затвердження такого проекту.
Окрім того, твердження відповідача у справі про те, що проект відведення земельної ділянки позивачу невиконаний і до цього часу, спростовується тією обставиною, що у мотивувальній частині рішення Хотинської міської ради № 143/9 від 25 вересня 2007 року зазначено, що відповідач у справі розглянув проекти відведення земельних ділянок в оренду, виконані Хотинським виробничим сектором Чернівецької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України».
Таким чином, оскаржуване у даній справі рішення Хотинської міської ради від 10 червня 2011 року № 82/6/11 в частині скасування пунктів 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9 є таким, що прийняте в порушення вищенаведених норм матеріального права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Хотинської міської ради № 82/6/11 від 10 червня 2011 року в частині скасування пунктів 9, 6.1., 6.2. рішення Хотинської міської ради від 25 вересня 2007 року № 143/9, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та надано її в оренду.
3. Стягнути з Хотинської міської ради -Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 52, код 23248241 на користь приватного підприємця ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 18 червня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 червня 2012 року
Суддя О.С. Тинок