21 червня 2012 року Справа № 12/5026/712/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача -Кіщук О.В. за посадою (директор), ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача -ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства будівельна фірма «Золотий ключ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»про стягнення 209757 грн. 01 коп.,
Заявлено позов про стягнення, на підставі договору № 94 від 28.09.2011 року про поставку товарного бетону, 205337 грн. 50 коп. основного боргу, 2053 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2366 грн. 14 коп. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період прострочення з 01.11.2011 по 31.03.2012 року та відшкодування понесених судових витрат.
У судовому засіданні представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на позов (вх. № 10650 від 21.06.2012 року). Із письмового відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду вбачається, що відповідач позов не визнав і в його задоволенні просив суд позивачу відмовити з мотивів необґрунтованості і недоказаності. Зокрема, вартість товару по договору включає суму ПДВ. Відповідач належними доказами не підтвердив факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних і надання відповідачу податкових накладних на суму поставленого товару, отже зазначене, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання позивачем умов договору, а спірне зобов'язання є таким, що не настало.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.
28.09.2011 року між позивачем -приватним підприємством будівельна фірма «Золотий ключ», як постачальником, та відповідачем -товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт», як покупцем, укладено договір № 94 на поставку товарного бетону. За умовами договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товарний бетон (далі -товар) марка, кількість ціна, строки та місце поставки якого визначаються у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець -прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі.
28.09., 13.10., 15.10. і 22.10. 2011 року сторони підписали, відповідно, специфікації №№ 1-4 до договору, якими узгодили його істотні умови.
На виконання договору в період з 28.09.2011 по 03.11.2011 року позивачем поставлено відповідачу товарний бетон загальною кількістю 1101,50 м. куб. загальною вартістю 845662,50 грн. Відповідач здійснив оплату за 833,74 м. куб. товарного бетону на загальну суму 640325 грн. Неоплаченим залишився товарний бетон, поставлений за довіреністю № 37 від 01.10.2011 року по видатковій накладній № ЗО-00183 від 01.11.2011 року частково на суму 55 грн., і за довіреністю № 42 від 01.11.2011 року по видатковій накладній № ЗО-00230 від 02.11.2011 року частково на суму 204782,5 грн. (т. 1 а.с. 27, 28, т. 2 а.с. 1,2), а всього на загальну суму 205337,50 грн..
Відповідно до п. 3.9. договору, до видаткової накладної № ЗО-00230 від 02.11.2011 року включено як заборгованість 500 грн. за понаднормове розвантаження продукції.
По кількості і якості товар відповідачем прийнято без зауважень.
Розрахунок розміру спірної заборгованості позивачем здійснено з дотриманням умов розділу другого п.п. 2.1.-2.5. договору щодо ціни товару та порядку розрахунків, на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення операцій поставки, судом перевірений і визнаний вірним.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 205337 грн. 50 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору № 94 від 28.09.2011 року про поставку товарного бетону.
За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 205337 грн. 50 коп. відповідачем допустимими доказами не спростовано, навпаки -підтверджено гарантійним листом про сплату заборгованості, актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011 року (т. 2 а.с. 3, 4-7), тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов'язання не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відповідає п. 5.1. договору, приписам ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним і в такому розмірі теж підлягає задоволенню.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доказаними і задовольняються повністю, заперечення відповідача -безпідставними і відхиляються.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, сплачений судовий збір в розмірі 4195 грн. 14 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт», місцезнаходження: вул. Ленінської Іскри, буд. 1/24, м. Умань, Черкаська область, інд. 20300, ідентифікаційний код 30626432, р/р 26001301791432 в ФВ ПАТ ПБ м. Черкаси, МФО 354091 на користь приватного підприємства будівельна фірма «Золотий ключ», місцезнаходження: вул. Войкова, б. 89, м. Бердичів, Житомирська область, інд. 13313, ідентифікаційний код 220053066 -205337 грн. 50 коп. основного боргу, 2053 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2366 грн. 14 коп. 3% річних, 4195 грн. 14 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення складено і підписано 26.06.2012 року.
Суддя В.М. Грачов