26.06.12 Справа № 5021/824/12.
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми
до відповідача: Садівської сільської ради Сумського району Сумської області
про визнання права власності
СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Саленко Н.М.
Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд визнати за позивачем право власності на самочинно збудовані відповідно до державних будівельних норм нежитлові приміщення складу (літ. БТІ - «А-1») загальною площею 13,3 кв.м та складу (літ. БТІ «Б-1») загальною площею 12,8 кв.м (що знаходиться на земельній ділянці загально площею 0,1946 га, кадастровий номер земельної ділянки: 59 247 868 00 01 004:0 193), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ» від 30.05.2012 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив суду Заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати за позивачем право власності на самочинно збудовані відповідно до державних будівельних норм нежитлові приміщення літ. БТІ - «А-1» загальною площею 13,3 кв.м та літ. БТІ «Б-1» загальною площею 12,8 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці загально площею 0,1946 га, кадастровий номер земельної ділянки: 59 247 868 00 01 004:0 193, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту виготовленого КП «Сумське МБТІ» від 30.05.2012 року.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але направив суду листа № 323 від 21.06.2012 року, в якому проти позову не заперечував та просив суд розглядати справу без представника Садівської сільської ради.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:
Відповідно до вимог ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за своєю ініціативою, за згодою позивача, не припиняючи провадження по справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Під час розгляду даної справи, суд дійшов до висновку про необхідність заміни відповідача по справі № 5021/824/12 на належного відповідача - Виконавчий комітет Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Войти, 5, код ЄДРПОУ 05383323), оскільки відповідно до підпункту 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад.
Стосовно позовних вимог суд встановив наступне:
25.09.2009 року між Садівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі, який зареєстровано ДП «Центр ДЗК» 13.11.2011 року за № 040961301174, відповідно до умов якого позивач отримав в строкове платне користування для комерційного використання земельну ділянку площею 0,1946 га, кадастровий номер: 59 247 868 00 01 004:0 193 по АДРЕСА_1 під будівництво торговельно-побутового комплексу.
Відповідно до Акту прийому-передачі об'єкта оренди від 29.09.2009 року, що є додатком до Договору, вказана земельна ділянка була передана позивачу.
Позивач зазначив, що з метою реалізації прав орендаря вказаної вище орендованої земельної ділянки для будівництва торговельно-побутового комплексу, ним було збудовано два складські приміщення.
Матеріали справи свідчать, що на замовлення позивача КП «Сумське міське БТІ» 30.05.2012 року виготовлено технічний паспорт на складські приміщення літ. БТІ А-1 та Б-1 по АДРЕСА_1.
Згідно даного технічного паспорту площа складу літ. БТІ А-1 становить 13,3 м2, а площа складу літ. БТІ Б-1 становить 12,8м2.
Також в матеріалах справи міститься Висновок експертного будівельно-технічного дослідження №609 від 05.06.2012 року, виготовлений судовим експертом-оцінювачем ОСОБА_2, який має свідоцтво Міністерства юстиції України на право проведення будівельно-технічних експертиз, відповідно до заключної частини якого «Приміщення самовільно побудованих і не зданих в експлуатацію складу літ. А-І і складу літ Б-І, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, не суперечить державним будівельним нормам, діючих на момент будівництва і діючим на теперішній час.»
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Позивач вказав, що відсутність реєстрації за позивачем права власності на нежитлові приміщення складів за літ. БТІ А-1 та літ. БТІ Б-1 по АДРЕСА_1, позбавляє його можливості в повній мірі реалізувати своє право щодо користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Садівської сільської ради від 28.02.2012 року № 21 земельній ділянці, яка була передана в оренду позивачу присвоєно адресу: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В свою чергу, відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать право володіння, користування на розпорядження своїм майном.
Вказане вище нежитлове приміщення належить до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Вимогами ч. 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
При цьому, ч. 5 та ч. 7 вказаної статті ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підстави набуття права власності визначені вимогами ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на дане майно. Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який є додатком до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованим в Мін'юсті 18.02.2002р. за № 157/6445, з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. При цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, приймаючи до уваги вищезазначені фактичні обставини та наведені правові норми, господарський суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача, пов'язані із захистом права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення літ. БТІ А-1 та літ. БТІ Б-1 по АДРЕСА_1, можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності позивача на вказане нерухоме майно, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року № 3828-VІ судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1) право власності на самочинно збудовані відповідно до державних будівельних норм нежитлові приміщення літ. БТІ - «А-1» загальною площею 13,3 кв.м та літ. БТІ «Б-1» загальною площею 12,8 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці загально площею 0,1946 га, кадастровий номер земельної ділянки: 59 247 868 00 01 004:0 193, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту виготовленого Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 30.05.2012 року.
Повний текст рішення підписано 27.06.2012 року.
СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО