"25" червня 2012 р.Справа № 16-31-27-5/8-08-104
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_7 /керівник/ паспорт НОМЕР_1 виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 20.11.2001р.
Від відповідача: Скородумов О.В. /директор/ паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 18.06.1996р., ОСОБА_4 за довіреністю від 01.01.2012р.
Від третьої особи: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ефір ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Ефір", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_5, про визнання укладеними договорів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ефір ЛТД" (далі по тексту -ТОВ „Ефір ЛТД") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Ефір" (далі по тексту -ТОВ „ТРК „Ефір") про визнання угоди від 03.12.2007р., укладеної між ОСОБА_6 (далі по тексту -ОСОБА_6), ОСОБА_7 (далі по тексту -ОСОБА_7) як продавцями 100% корпоративних прав ТОВ „ТРК „Ефір" та набувачем цих прав - ОСОБА_5 (далі по тексту -ОСОБА_5), визнання укладеними договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р. між ТОВ „Ефір ЛТД" та ТОВ „ТРК „Ефір" в редакції, запропонованій позивачем. Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення між колишніми учасниками відповідача та новим набувачем корпоративних прав ОСОБА_5 угоди від 03.12.2007р., яка за своїм змістом носить характер попереднього договору, за якою ОСОБА_5 прийняв на себе зобов'язання щодо укладення від імені ТОВ „ТРК „Ефір" із ТОВ „Ефір ЛТД" як підприємством, обраним ОСОБА_6. та ОСОБА_7, вищезазначених договорів підряду та відступлення права вимоги, незважаючи на надсилання на адресу відповідача проектів відповідних угод.
Ухвалою суду від 09.04.2008р. провадження у даній справі було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на необхідність залучення до участі у справі в якості іншого відповідача фізичної особи ОСОБА_5 як особи, якою було прийнято на себе зобов'язання перед колишніми учасниками ТОВ „ТРК „Ефір" щодо укладення спірних договорів, що унеможливлює вирішення даного спору в порядку господарського судочинства за суб'єктним складом.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. вищезазначену ухвалу господарського суду Одеської області від 09.04.2008р. було скасовано, справу передано для подальшого розгляду до місцевого господарського суду через той факт, що предметом спору по даній справі є спонукання юридичної особи ТОВ „ТРК „Ефір" до укладення договорів, які, на думку позивача, були попередньо узгоджені між власниками корпоративних прав. Крім того, суд зазначив щодо можливості залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача за наявності на це правових підстав, передбачених ст. 27 ГПК України.
Ухвалою від 17.11.2008р. господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
На підставі ухвали суду від 22.12.2008р. провадження у даній справі було зупинено згідно з приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення Київським районним судом м. Одеси пов'язаної із нею цивільної справи № 2-7229/08 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача -ТОВ „ТРК „Ефір" про визнання чинним попереднього договору.
Згідно з розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 30.09.2010р. № 275-р дану справу було передано для подальшого розгляду судді Желєзній С.П. В свою чергу, ухвалою від 04.10.2010р. вказану справу було прийнято до провадження суддєю Желєзною С.П. з присвоєнням справі номеру № 16 -31 -27 -5 / 8 -08 -104.
Ухвалою суду від 12.04.2012р. провадження у даній справі було поновлено на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України у зв'язку із усунення обставин, що зумовили його зупинення, а саме через вирішення по суті Київським районним судом м. Одеси цивільної справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача -ТОВ „ТРК „Ефір" про визнання чинним попереднього договору та набрання названим судовим рішенням законної сили.
Під час нового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались заявлені ним позовні вимоги. Так, згідно із заявою від 25.06.2012р. ТОВ „Ефір ЛТД" просило суд визнати договір відступлення права вимоги та договір підряду між сторонами по справі укладеними з 14.12.2007р. в редакції позивача. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених ТОВ „Ефір ЛТД" позовних вимог, посилаючись на той факт, що попередній договір від 03.12.2007р. втратив чинність у зв'язку із укладенням між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ „ТРК „Ефір", який 04.12.2007р. було посвідчено нотаріально та за змістом п. 10 якого Продавці (ОСОБА_7 та ОСОБА_6.) свідчили про відсутність будь-яких майнових чи інших претензій, що витікають з цього договору, до ОСОБА_5 та ТОВ „ТРК „Ефір".
Третя особа -ОСОБА_5 до моменту зупинення провадження у справі підтримав правову позицію, висловлену відповідачем. Після поновлення провадження у справі ОСОБА_5 жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
03.12.2007р. між продавцями 100% корпоративних прав ТОВ „ТРК „Ефір" ОСОБА_6. і ОСОБА_7 (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено угоду, з якої вбачається, що з моменту набуття корпоративних прав названого товариства Покупець гарантує Продавцям укладення із підприємством, яке оберуть Продавці, договору субпідряду на технічне обслуговування та капітальний ремонт телевізійних антен загального користування на строк не менший, ніж зазначено у договорі, укладеному з Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому. Покупець гарантує укладення з підприємством, яке оберуть Продавці, договору безповоротного відступлення права вимоги заборгованості ДЄЗів, яка виникла у останніх перед ТОВ „ТРК „Ефір", а також надання всіх необхідних документів для звернення до судових органів з метою стягнення заборгованості в примусовому порядку.
В подальшому, 04.12.2007р. між ОСОБА_7, ОСОБА_6. (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі -продажу корпоративних прав, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 2966 (далі по тексту -договір купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2007р. № 2966), у відповідності до п.п. 1, 3, 5, 9, 10 якого Продавці продали корпоративні права -право власності на частку у статутному капіталі ТОВ „ТРК „Ефір" в загальному розмірі 100%, а Покупець купив відповідні корпоративні права. Під корпоративними правами в контексті даного договору розуміється право на участь в управленні товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), отримання активів товариства в разі його ліквідації, а також інші правомочності, передбачені чинним законодавством та статутними документами товариства. З моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення до Покупця переходять корпоративні права -право власності на статутний капітал товариства. Покупець підтверджує, що він повідомлений та йому відомо про всі істотні обставини, які стосуються товариства та можуть вплинути на його волю стосовно укладення цього договору. Продавці свідчать, що після укладення цього договору вони не будуть мати жодних майнових або будь-яких інших претензій, що витікають з цього договору, до ТОВ „ТРК „Ефір" чи Покупця.
За твердженнями позивача, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2007р. № 2966 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ „ТРК „Ефір", в результаті чого єдиним учасником даного товариства став ОСОБА_5 Позивач наголошує, що з моменту набуття ОСОБА_5 правового статусу учасника ТОВ „ТРК „Ефір", у названого товариства, виходячи зі змісту положень угоди від 03.12.2007р., виникли зобов'язання щодо укладення договорів підряду та відступлення права вимоги із підприємством, обраним колишніми учасниками ТОВ „ТРК „Ефір" -ОСОБА_6. та ОСОБА_7
Як вбачається з рішення учасників про утворення товариства від 09.12.2007р. ОСОБА_6. та ОСОБА_7 було вирішено створити юридичну особу ТОВ „Ефір ЛТД". Вказане товариство було зареєстровано 11.12.2007р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 503038 та відміткою на статуті ТОВ „Ефір ЛТД".
З метою реалізації положень угоди від 03.12.2007р. щодо укладення між відповідачем та підприємством, що буде обрано ОСОБА_6. та ОСОБА_7, договорів підряду та відступлення права вимоги, ТОВ „Ефір ЛТД", як підприємством, створеним для цієї мети колишніми учасниками ТОВ „ТРК „Ефір", було надіслано на адресу останнього примірники договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р. між сторонами по справі, які були скріплені підписом директора ТОВ „Ефір ЛТД" та відповідною печаткою.
Однак, за твердженнями позивача, ТОВ „ТРК „Ефір" безпідставно зволікало із укладенням договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р., оскільки, всупереч домовленостям, досягнутим із єдиним його учасником, не здійснило укладення названих договорів на запропонованих позивачем умовах, що у зумовило звернення ТОВ „Ефір ЛТД" до суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи даний спір по суті, з урахуванням позицій сторін по справі та змісту заявлених позовних вимог, в обґрунтування яких покладено факт виникнення зобов'язання відповідача щодо укладення спірних договорів у зв'язку із укладенням між учасниками ТОВ „ТРК „Ефір" угоди від 03.12.2007р., господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку вказаній угоді.
Так, з матеріалів справи вбачається, що угоду від 03.12.2007р. було укладено між фізичними особами ОСОБА_7 і ОСОБА_6., які на момент вчинення даного правочину, володіли часткою у статутному капіталі ТОВ „ТРК „Ефір" в розмірі 100% як продавцями, та ОСОБА_5, який мав в майбутньому придбати корпоративні права на частку у статутному капіталі вказаного товариства у повному обсязі.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Виходячи з приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникає зокрема з договорів та інших правочинів.
В силу положень ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За змістом ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання, що виникли із договорів, мають бути обов'язково виконані сторонами належним чином у спосіб, передбачений умовами договору та положеннями актів цивільного законодавства. При цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що угода від 03.12.2007р. є договором, спрямованим на виникнення та зміну правовідносин щодо здійснення діяльності з управління ТОВ „ТРК „Ефір" у зв'язку із зміною складу учасників товариства, яка, як встановлено судом, відбулась на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2007р. № 2966. При цьому, факт чинності названої угоди як правочину, вчиненого фізичними особами у простій письмовій формі, підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2009р. № 2-407/09.
Угодою від 03.12.2007р. ОСОБА_7, ОСОБА_6. (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець) було погоджено, що після набуття останнім права власності на частку у статутному капіталі ТОВ „ТРК „Ефір" у повному обсязі, Покупець як єдиний учасник товариства гарантує Продавцям укладення спірних угод. Вирішуючи питання про особу, яка набула правового статусу боржника у зобов'язанні щодо укладення спірних договорів, суд виходить з наступного.
По-перше, зі змісту вищезазначеної угоди вбачається, що боржником у зобов'язанні щодо укладення спірних договорів, виступає саме ОСОБА_5 як фізична особа, яка в майбутньому має стати єдиним учасником ТОВ „ТРК „Ефір". В свою чергу, ані по тексту угоди, ані в її окремих положеннях не було зазначено, що Покупець виступає від імені ТОВ „ТРК „Ефір".
Відповідно до ст.ст. 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, положеннями ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
В силу положень ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Здійснивши правовий аналіз наведених законодавчих приписів, господарський суд відзначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків виключно через представництво в особі своїх уповноважених представників, до яких відноситься керівник підприємства, який може бути одноособовим виконавчим органом юридичної особи, а також особи, яким в установленому законом порядку було видано відповідні довіреності на представництво інтересів юридичної особи. Учасник товариства, якщо він не є членом виконавчого органу даної юридичної особи, за відсутності відповідної довіреності, виданої в установленому законом порядку, не наділений правами на представництво інтересів товариства у відносинах з третіми особами.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази видання ОСОБА_5 компетентними органами ТОВ „ТРК „Ефір" довіреності на представництво інтересів даного товариства. Таким чином, прийняття ОСОБА_5 на себе зобов'язань з моменту набуття правового статусу учасника ТОВ „ТРК „Ефір" щодо укладення даним товариством спірних договорів, було здійснене ОСОБА_5 як фізичною особою, яка діяла від власного імені, за відсутності належним чином оформлених повноважень на представництво інтересів ТОВ „ТРК „Ефір".
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази схвалення з боку ТОВ „ТРК „Ефір" правочину щодо прийняття на себе зобов'язань з укладення спірних договорів. Більш того, позиція відповідача ґрунтується на запереченні факту наявності у ТОВ „ТРК „Ефір" обов'язку укладення із позивачем договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р.
Таким чином, приймаючи до уваги, що правочин, за яким на ТОВ „ТРК „Ефір" було покладено обов'язки по укладенню спірних договорів було вчинено особою, яка не мала належним чином оформлених повноважень на представництво даної юридичної особи, а також враховуючи відсутність доказів схвалення даного правочину з боку ТОВ „ТРК „Ефір", суд дійшов висновку про відсутність обов'язку відповідача перед позивачем щодо укладення договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р.
Більш того, в силу положень ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази включення до установчих документів ТОВ „ТРК „Ефір" положень про відповідальність даної юридичної особи за зобов'язаннями її учасників, а також враховуючи, що зобов'язання за угодою від 03.12.2007р. щодо укладення спірних договорів, як встановлено судом, було прийнято на себе особисто ОСОБА_5 як особою, яка в майбутньому набула статусу єдиного учасника даної юридичної особи, суд дійшов висновку, що ТОВ „ТРК „Ефір" не відповідає за зобов'язаннями ОСОБА_5 щодо укладення із позивачем договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р.
Якщо надати правову оцінку спірним правовідносинам як переддоговірним, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Таким чином, якщо будь-який з учасників цивільного обігу має намір укласти договір із іншою стороною, він може надіслати на адресу останньої два примірники відповідної угоди. В свою чергу, сторона, яка одержала примірники договору, за наявності в неї наміру щодо його укладення, може як повністю прийняти проект договору, підписати його та повернути один примірник іншій стороні, так і скласти протокол розбіжностей до даного договору. Вказані правила щодо укладення договорів застосовуються у випадку, якщо обидві сторони мають намір до зміни власних правовідносин шляхом укладення відповідного договору.
Як встановлено судом в процесі вирішення спору, проекти договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р., запропоновані ТОВ „Ефір ЛТД" та які були отримані відповідачем, останнім не підписувались, протоколи розбіжностей щодо них з боку ТОВ „ТРК „Ефір" не складались.
Згідно зі ст.ст. 3, 627 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, будь-який учасник цивільних правовідносин не може бути примушений до укладення договору за відсутності його волі на це, крім випадків, коли укладення договору є обов'язковим в силу приписів чинного законодавства або зобов'язань, прийнятих на себе даним учасником. З огляду на викладені положення закону, приймаючи до уваги волевиявлення ТОВ „ТРК „Ефір", а також враховуючи, що укладення спірних договорів не є обов'язковим для відповідача в силу вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти вказані договори та, відповідно, визнання їх укладеними у редакції, запропонованій ТОВ „Ефір ЛТД".
Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За таких обставин, оскільки сторонами по справі взагалі не було досягнуто згоди щодо умов договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р., договори не було підписано з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку, що названі договори згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України є неукладеними.
При цьому, твердження сторін, що угода від 03.12.2007р. носить характер попереднього договору, до уваги не приймаються і не розглядаються, оскільки, як встановлено судом, угода від 03.12.2007р. не створює будь-яких прав та обов'язків для ТОВ „ТРК „Ефір" як самостійного учасника цивільних правовідносин.
Підсумовуючи вищевикладені обставини, в процесі вирішення даного спору господарський суд дійшов висновків, що угода від 03.12.2007р., за якою на відповідача покладається обов'язок щодо укладення договору відступлення права вимоги від 14.12.2007р. та договору підряду від 14.12.2007р., не створює прав та обов'язків для ТОВ „ТРК „Ефір", а вказані договори є неукладеними у зв'язку із відсутністю факту досягнення між сторонами по справі згоди на їх укладення. Крім того, судом встановлена неможливість примушення відповідача до укладення спірних договорів за відсутності на це його волевиявлення. Викладені обставини унеможливлюють задоволення позову ТОВ „Ефір ЛТД".
За таких обставин, відповідно до ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 92, 96, 97, 202, 237, 241, 509, 510, 525, 526, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 65, 181 Господарського кодексу України у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „Ефір ЛТД" до ТОВ „ТРК „Ефір" позовні вимоги ТОВ „Ефір ЛТД" про визнання договору відступлення права вимоги та договору підряду між сторонами по справі укладеними з 14.12.2007р. в редакції позивача.
Судові витрати зі сплати державного мита та оплати послуг на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 92, 96, 97, 202, 237, 241, 509, 510, 525, 526, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 65, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 02.07.2012р.
Суддя Желєзна С.П.