"21" червня 2012 р.Справа № 5017/1099/2012
За позовом: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
До відповідача: Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія"
Про стягнення
Суддя РОГА Н.В.
Представники:
Представники позивача: ОСОБА_2 -згідно довіреності № 134/26 від 20.01.2012р.
Представник відповідача: ОСОБА_3 -згідно довіреності № 42 від 26.12.2011р.
В засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі -ПрАТ "СК "АХА Страхування"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Міська страхова компанія" про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 220 грн. 29 коп.
Згідно клопотання, яке надійшло до суду 20.06.2012р. позивач просить розглядати справу без участі представника позивача та наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив:
17 жовтня 2008р. між ЗАТ "Страхова компанія "Український Страховий Альянс" (реорганізовано в ПрАТ "СК "АХА Страхування") (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) був укладений Договір страхування наземного транспорту № СБ 2086902/05 АК, згідно якого предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розповсюдженням транспортного засобу Ford Fusion (д/н НОМЕР_1).
26 квітня 2009р. о 09:00 год., в м. Києві по вул.. Курбаса, 17, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: а/м «Hyundai»(д/н НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_5 та а/м Ford Fusion (д/н НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_4 Зазначене підтверджено постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2009р. у справі № 3-3065/2009., якою визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
07 травня 2009р. Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.
Згідно Звіту спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 270, складеного 25.05.2009р. експертом ОСОБА_6 (свідоцтво Міністерства юстиції про присвоєння кваліфікацій судового експерта - автотоварознавця по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу»№ 49 від 29.06.1999р., продовжене до 14.07.2009р.), вартість відновлювального ремонту а/м Ford Fusion (д/н НОМЕР_1) складає 16 942 грн. 94 коп.(без ПДВ).
Зазначену дорожньо-транспортну пригоду, згідно Договору, визнано страховим випадком, про що складено Страховий акт № 5264/09/05/11 від 15.06.2009р. та розрахунок страхового відшкодування від 04.06.2009р., відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 19 220 грн. 29 коп.
На виконання умов Договору страхування Страховик виплатив страхове відшкодування на користь Страхувальника у розмірі 19 220 грн. 29 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9125 від 16.06.2009р.
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу а/м «Hyundai»(д/н НОМЕР_2), застрахована ПрАТ „Міська страхова компанія" за Полісом № ВС/3181886 обов'язкового страхування такої відповідальності.
За таких обставин, позивач вважає, що ПрАТ "Міська страхова компанія" повинно сплатити ПрАТ "СК "АХА Страхування" 19 220 грн. 29 коп. у якості відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу Ford Fusion (д/н НОМЕР_1).
В обґрунтування позову ПрАТ "СК "АХА Страхування" зазначає, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик повинен відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. За приписами п. 37.1 ст. 37 цього Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно зі ст.. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідач зазначає, що відповідно до Полісу № ВС/3181886 від 07.04.2009р. транспортний засіб «Hyundai»(д/н НОМЕР_2) є забезпеченим у ПрАТ "Міська страхова компанія". Страхувальником є ОСОБА_7. Відповідно до зазначеного полісу (п. 1) він належить до договорів 1-го типу.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент ДТП -26.04.2009р., до договорів 1-го типу належать договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідач зазначає, що позивачем не було надано документів, які обґрунтовують законність керування а/м »(д/н НОМЕР_2) громадянином ОСОБА_5 Подібні документи відсутні і у відповідача. Таким чином цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 не є застрахованою у ПрАТ "Міська страхова компанія".
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2009р. о 09:00 год., в м. Києві по вул.. Курбаса, 17, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: а/м «Hyundai»(д/н НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_5 та а/м Ford Fusion (д/н НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_4 Зазначене підтверджено постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2009р. у справі № 3-3065/2009., якою визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
07 травня 2009р. Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.
Зазначену дорожньо-транспортну пригоду, згідно Договору, визнано страховим випадком, про що складено Страховий акт № 5264/09/05/11 від 15.06.2009р. та розрахунок страхового відшкодування від 04.06.2009р., відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 19 220 грн. 29 коп.
На виконання умов Договору страхування Страховик виплатив страхове відшкодування на користь Страхувальника у розмірі 19 220 грн. 29 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9125 від 16.06.2009р.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент ДТП -26.04.2009р., до договорів 1-го типу належать договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, які обґрунтовують законність керування а/м ndai»(д/н НОМЕР_2) громадянином ОСОБА_5 Крім того, позивачем не надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 є застрахованою у ПрАТ "Міська страхова компанія".
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" є необґрунтованим, матеріалами справи не підтверджений, тому не підлягає задоволенню.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 26 червня 2012 р.
.
Суддя Рога Н. В.