ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/793 18.06.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
ДоВідкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5»
Про стягнення 11 906 863,19 грн. збитків
Суддя Спичак О.М
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 3075/0/2-12 від 27.04.2012 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 8 від 18.04.2012 р.
Акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5»про стягнення 11 906 863,19 грн. збитків.
Ухвалою від 28.11.2003 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.12.2003 року.
Представник позивача в судовому засідання 27.01.2004 року подав клопотання про зупинення провадження у справі № 13/793 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 36/503 за позовом Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг», Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство № 13068»про спонукання до виконання зобов'язань.
Зважаючи на той факт, що розгляд даної справи був неможливим до остаточного вирішення спору у справі № 36/503, господарський суд міста Києва ухвалою від 27.01.2004 р. зупинив провадження у справі № 13/793 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.11.2011 р. справу № 13/793 за позовом Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд»до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5» про стягнення 11 906 863,19 грн. передано на розгляд судді Спичак О.М.
03.01.2012 року через канцелярію господарського суду м. Києва від Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»надійшла відповідь на судовий запит від 29.11.2011 р. з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі відпали, зокрема, 27.04.2004 р. господарським судом міста Києва прийнято рішення по справі № 36/503 про відмову в задоволенні позову повністю.
У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 13/793, господарський суд ухвалою від 18.04.2012 р. поновив провадження по справі № 13/793, розгляд справи призначив на 21.05.2012 р.
Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2012 р. надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача 21.05.2012 р. подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позові в повному обсязі.
Судом на підставі статті 77 ГПК України у даному засіданні була оголошена перерва до 18.06.2012 р.
У судовому засіданні 18.06.2012 р. представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.06.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва, -
05 грудня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство №5»(сторона-1) та Акціонерною холдинговою компанією «Київміськбуд»(сторона-2) було укладено угоду № 6 від 05.12.2002 р., відповідно до пункту 1.1 якої сторона-1 та сторона-2 спільно здійснюють будівництво житлових будинків, в подальшому об'єкт, на частині території автотранспортного підприємства № 5, що межує з корпусами кіностудії хронікально-документальних фільмів, автобазою Управління справами Верховної Ради, водною станцією Київського палацу дітей та юнацтва, адмінкорпусами ТОВ «Обчислювальний цент»та корпусами ДП «Київський завод «Радар»загальною площею 3,4 га за адресою: Новопечерський провулок, № 5. Зазначена територія в складі всієї ділянки, яка відведена АТП-5 рішенням виконкому Київської міської ради від 03.08.1964 р. № 1344.
Умовами пунктів 2.2 та 2.3 угоди встановлено, що сторона-1 дає письмову згоду на вилучення земельної ділянки загальною площею 3,4 га на користь сторони-2; сторона-1 по першій вимозі сторони-2 дає згоду на демонтаж обладнання та знесення всіх споруд, що знаходяться на ділянці будівництва.
Згідно з пунктом 2.5 угоди № 6 від 05.12.2002 р. сторона-1 отримує від сторони-2, як компенсацію за передачу вказаної у п. 1.1 земельної ділянки та передачу функцій замовника у власність безкоштовно 5 % від орієнтованої загальної площі квартир, яка за передпроектними проробками становить 63 600 кв.м., що буде складати 3 180 кв.м. житла у вказаному будинку чи інших районах м. Києва в будинках, що будує сторона-2, або бажанням сторони-1 замість отримання квартир може отримати грошовий еквівалент таким чином: 10 %, що складає 318 кв.м., або у грошовому еквіваленті 480 000,00 грн. після підписання угоди; остаточні розрахунки по розподілу та передачі житла встановлюються додатковою угодою після затвердження проекту і визначення проектної кількості загальної площі квартир.
Свої вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №5»позивач обґрунтовує тим, що на виконання п. 2.5 вказаної угоди позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошову компенсацію на загальну суму 480 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 254,425, 574, 749, 701, 722. Однак, відповідач в порушення угоди № 6 від 05.12.2002 р. уклав з іншими суб'єктами підприємницької діяльності договори купівлі-продажу будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 3,4 га за адресою Новопечерський, 5, з подальшою передачею права на вказану земельну ділянку.
Згідно з п. 2.6 угоди, сторона-1 несе в односторонньому порядку юридичну, майнову та фінансову відповідальність по зобов'язаннях перед інвесторами, підприємствами та організаціями, з якими сторона-1 могла оформити договори по освоєнню зазначеної земельної ділянки.
На думку позивача, у зв'язку з тим, що відповідачем в односторонньому порядку було порушено умови угоди № 6 від 05.12.2005 р., то йому було завдано матеріальних збитків на суму 556 413,19 грн. та збитків у вигляді неодержаних доходів на суму 11 350 450,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд міста Києва стягнути з відповідача 11 906 863,19 грн. збитків.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Упущена вигода, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного.
Саме сума запланованих, але неотриманих доходів в даному випадку буде складати упущену вигоду.
Згідно п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов'язання та наявності його вини, і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
При чому, обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.
При цьому судом зазначається, що позивач не навів обґрунтувань, які б свідчили про наявність прямого причинного зв'язку між заявленими до стягнення збитками та порушенням зобов'язання, якого припустився відповідач за угодою № 6 від 05.12.2002 р., як і не навів суду при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди), які саме заходи були вжиті позивачем щодо їх одержання.
Також судом зазначається, що неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, має визначатися з урахуванням ст. 142 ГК України та інших норм матеріального права, які регулюють питання прибутку суб'єкта господарювання, що позивачем не було зроблено.
Крім того, слід зазначити, що рішенням господарського суду м. Києва від 27.04.2004 р. у справі 36/503 за позовом Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг»та Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство № 13068»про спонукання відповідача-1 до виконання зобов'язань за угодою № 6 від 05.12.2002 р. та визнання договорів купівлі-продажу № 2002 від 15.07.2003 р., № 2004 від 15.07.2003 р., № 2006 від 15.07.2003 р. недійсними в задоволенні позову відмовлено, проте визнано недійсною з моменту укладення угоду № 6 від 05.12.2002 р., укладену між Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 6»та Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд».
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками у сумі 11 906 863,19 грн., що є необхідною умовою для застосування такої відповідальності, як відшкодування збитків, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 5»не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
25.06.2012 року
Суддя О.М. Спичак