ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/5466-2012 13.06.12
За позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Лізинг»
Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 130,00 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 01.01.12 р.
від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 29/05/12 Д-001 від 29.05.12 р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Лізинг»про стягнення 5 130,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/5466-2012, призначено справу до розгляду на 30.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи, ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.
Представник позивача у судовому засіданні 30.05.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 30.05.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.04.12 р., згідно з яким відповідач 03.05.12 р. отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі.
У ході дослідження поданих позивачем документів було встановлено, що позивачем не подано належних доказів оцінки заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду, а також зважаючи на необхідність витребувати у позивача додаткові документи у справі, то господарський суд ухвалою від 30.05.12 р. відклав розгляд даної справи на 13.06.2012 р.; зобов'язав позивача надати належні докази проведення оцінки заподіяної шкоди (матеріального збитку); повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 28.04.2012 р. № 5011-37/5466-2012.
31.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача -ВАТ «НАСК «Оранта»
Оскільки ПрАТ «ПРОСТО-Страхування»не зазначило, як саме сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення, а також не довело, що за рахунок цього відповідача можливо буде задовольнити позовні вимоги, то Господарський суд м. Києва відхилив дане клопотання про залучення зазначеної особи відповідачем у справі № 5011-37/5466-2012.
01.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, який було залучено до матеріалів справи.
13.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшло від позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити представника позивача у судове засідання та надати документи у справі.
Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесу, тому неможливість направлення представника позивача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь в судовому засіданні його іншого уповноваженого представника. Проте позивач не скористався наданими йому процесуальними правами.
Представник позивача у судове засідання 13.06.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 30.05.12 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. проти позову заперечив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
16.02.11 р. по бульвару Лесі Українки в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3. що належить ТОВ «Укар-Лізинг», та транспортного засобу «Honda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ «Європейське агентство».
ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1, здійснив рух по тротуару, при цьому не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Honda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ Європейське агентство», чим порушив п. п. 11.13 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка, видана УДАІ в м. Києві ГУ МВС України та постанова Печерського районного суду м. Києва від 18.03.11 року в адміністративній справі № 3-1430/11, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.03.11 року в адміністративній справі № 3-1430/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Honda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ «Європейське агентство»
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між ЗАТ «ПРОСТО-страхування», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», (страховик) та ТОВ «Європейське агентство»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 191214 АТК від 18.02.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Honda», державний номер НОМЕР_2.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 04.03.11 р., рахунка-фактури № СФ-0556 від 21.02.11 р., акту огляду транспортного засобу № 896-40601-11 від 17.02.11 р. Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 10.03.11 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 5 130,00 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортних засобів № 191214 АТК від 18.02.2010 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з розпорядженням № 001125 від 14.03.11 р. платіжним дорученням № 1039 від 15.04.2010 р. 5 130,00 грн. страхового відшкодування.
Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2011 року в адміністративній справі № 3-1430/11 ОСОБА_3, який керував автомобілем «Ford», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки onda», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю onda», державний номер НОМЕР_2.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 191214 АТК від 18.02.2010 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.02.11 р. на бульварі Лесі Українки в м. Києві, виплачено страхове відшкодування ТОВ «Європейське агентство»-власнику автомобіля оnda», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Лізинг»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 130,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»було направлено на адресу ТОВ «Укар-Лізинг»регресну вимогу (вих. № 04-427 від 18.05.11 р.) щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 5 130,00 грн.
Проте ТОВ «Укар-Лізинг»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_1, була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/7062961 (строк дії з 22.01.11 р. до 21.01.12 р.). Страхувальником за даним полісом є ТОВ «Укар-Лізинг», тип договору -1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну -50 000,00 грн., франшиза -255,00 грн.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Таким чином, позивач повинен був звернутися з регресною вимогою до ВАТ «НАСК «Оранта», а не до ТОВ «Укар-Лізинг».
Суд приймає до уваги доводи відповідача, а також зазначає, що позивачем не було дотримано вимог пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- не було проведено оцінки заподіяної майнової шкоди під час ДТП транспортному засобу «Honda», державний номер НОМЕР_2.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 191214 АТК від 18.02.2010 р., яким застраховано транспортний засіб «Honda», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Європейське агентство», за участю якого відбулася ДТП 16.02.11 р. на бульварі Лесі Українки в м. Києві. До позовної заяви позивач додав у підтвердження виплати страхового відшкодування копію платіжного доручення № 1039 від 15.04.10 р. на суму 5 130,00 грн., згідно з яким було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_6, за ремонт даного автомобіля.
Таким чином, платіжне доручення № 1039 від 15.04.10 р. на суму 5 130,00 грн. не є належним доказом сплати страхового відшкодування у даній справі.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»щодо стягнення 5 130,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.02.11 р. по бульвару Лесі Українки в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Fiesta», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3. що належить ТОВ «Укар-Лізинг»та транспортного засобу «Honda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить ТОВ «Європейське агентство».
За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Лізинг»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 130,00 грн.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 15.06.2012 р.
Суддя Гавриловська І.О.