25.06.2012 Справа № 5008/431/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-3", м. Ужгород
до відповідача публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород
про стягнення суми 7709,36 грн.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -ОСОБА_1 (дов. від 05.03.12)
від відповідача -ОСОБА_2 (дов. від 06.05.12)
СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 7709,36 грн., у т.ч. 7000,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, згідно видаткової накладної №П-00000001 від 17.03.12 та договору відступлення права вимоги №03/04-2011 від 05.04.11, 461,36 грн. інфляційних нарахувань та 248,00 грн. трьох процентів річних.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не розрахувався з первісним кредитором за отриманий товар, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, а тому у нього як нового кредитора виникло право вимоги до відповідача щодо вказаної заборгованості, а також право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач з позовними вимогами в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не погодився, про що вказав у відзиві на позовну заяву від 15.05.12. У спростування позовних вимог у цій частині відповідач вказує наступне: жодним пунктом договору не передбачено право вимоги трьох процентів річних та інфляційних втрат, відтак їх нарахування є безпідставне; відповідач не отримував жодної вимоги про виконання грошового зобов'язання; п. 2.2. договору відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити про перехід прав боржника, однак жодних повідомлень про зміну кредитора в зобов'язанні не отримано; з 26.10.11 по 06.06.2012 дія мораторій за задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ ГТК „Інтурист-Закарпаття" порушеною ухвалою господарського суду Закарпатської області по справі №5008/1483/2011.
У судових засіданнях 15.06.12, 22.06.12 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на підставі видаткової накладної №П-00000001 від 17.03.11 поставив відповідачу товар -автошину 215/55 R 17 98R Nokian HKPL R XL на суму 8600,00 грн.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та відповідачем 21.03.12 проведено звірку взаємних розрахунків, за результатами якої складено акт.
Згідно вказаного акту відповідач оплатив товар частково на суму 1600,00 грн. і заборгованість відповідача становить суму 7000,00 грн.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісний кредитор по договору) та позивачем (новий кредитор по договору) укладено договір відступлення права вимоги №03/04-2011 від 05.04.11 (далі - договір відступлення права вимоги), згідно п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за поставку автошин 215/55 R 17 98R Nokian HKPL R XL відповідачу на підставі видаткової накладної №П-00000001 від 17.03.12.
У п. 1.2. договору встановлено, що за відступлене право новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 7000,00 грн. протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання договору.
На виконання договору відступлення права вимоги позивач платіжним дорученням №29 від 13.05.11 перерахував фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 7000,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з норми ч.1 ст.518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Зобов'язання, що виникло між первісним кредитором та боржником на підставі видаткової накладної №П-00000001 від 17.03.11, за якою відповідач отримав товар -автошину 215/55 R 17 98R Nokian HKPL R XL на суму 8600,00 грн., за своїм змістом та характером підпадає під правове регулювання такого виду зобов'язань як купівля-продаж (глава 54 ЦК України).
Купівля-продаж є грошовим зобов'язанням, а відтак до неї застосовуються загальні положення про зобов'язання та договір (розділ І., ІІ книги п'ятої ЦК України), у тому числі ст. 625 ЦК України, де встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Отже, вищевказана норма, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосовуються у силу закону незалежно від того чи обумовлено сторонами, у певній формі, про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Щодо моменту виникнення прострочення боржника, суд керується нормою ст. 692 ЦК України, де встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Оскільки, строк прийняття товару боржником (відповідачем) співпадає з датою виписки зазначеній у видатковій накладній №П-00000001 від 17.03.11, то прострочення грошового зобов'язання боржником (відповідачем), беручи до уваги ст.253 ЦК України, слід рахувати з наступного дня, тобто 18.03.11.
Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і їх безпідставно ототожнювати з із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, наявність мораторію у порушеній справі про банкрутство у період, який вказаний відповідачем з 26.10.11 по 06.06.12, не припиняє дію ч.2 ст.625 ЦК України та не є підставою для не нарахування вказаних позивачем сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за товар позивач за період з 17.03.11 по 21.05.12 нарахував відповідачу інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить 461,36 грн. та за вказаний період - три проценти річних, що згідно розрахунку становить 248,00 грн.
Однак, період прострочення грошового зобов'язання боржником (відповідачем) почався з 18.03.11, то при перерахунку за період з 18.03.11 по 21.05.12 сума трьох процентів річних буде становити 247,40 грн.
Посилання відповідача на невиконання п. 2.2. договору відступлення права вимоги, де вказано, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити про перехід прав боржника, з огляду на вищенаведене, не спростовують доводів позивача та не виступають доказом відсутності у позивача права на захист.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 7000,00 грн. основної заборгованості та 461,36 грн. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних -частково у сумі 247,40 грн.
Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1609,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирилда і Мефодія, 5, код 02574001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-3" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16 А, код 31477510):
- суму 7708,76 грн., у т.ч. 7000,00 грн. основної заборгованості, 461,36 грн. інфляційних нарахувань та 247,40 грн. трьох процентів річних;
- суму 1609,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.06.12.
Суддя О.В. Васьковський