Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "19" червня 2012 р. Справа № 1/3159
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - предст за дов. №08/14581-003212 від 20.12.11 р., ОСОБА_2 предст. за дов. №089/14587-003206 від 20.12.11 р.
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" (м. Житомир) до Публічного акціонерне товариство "Бердичівмеблі" (м. Бердичів) про стягнення 22027,41 грн.
15 жовтня 2003 року позивач ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" звернувся до господарського суду із заявою до ЗАТ "Бердичівмеблі" про стягнення 22027,41 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії у серпні 2003 року.
Ухвалою від 20.10.2003 року господарський суд порушив та одночасно зупинив провадження у справі № 1/3159 до вирішення пов'язаної з нею справи №5/51"б" про банкрутство ЗАТ "Бердичівмеблі", порушеної 25.04.2003 року в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою від 10 травня 2012 року господарський суд провадження у справі поновив, вжив заходи щодо підготовки справи до розгляду, про дату, час та місце якого повідомив сторін спору належним чином.
Уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові письмові пояснення від 15.06.12р. по суті спору, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача у відзиві на позов від 29.05.12р. за №89-512 заперечує обгрунтованість вимог позивача посилаючись , серед іншого, на правові наслідки, визначені ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 27, 44).
Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд ознайомився також з матеріалами справи №5/51"Б" про банкрутство ЗАТ "Бердичівмеблі" (а.с. 28-30).
Ухвалою від 29 травня 2012 року господарський суд здійснив заміну найменування сторін спору у зв'язку із зміною останніми типу акціонерних товариств відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" на Публічне акціонерне товариство "ЕК"Житомиробленерго" та на Публічне акціонерне товариство "Бердичівмеблі" (а.с. 52).
В засідання суду 19.06.12р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення останнього був повідомлений належним чином.
Господарським судом представникам позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в сукупності, заслухавши усні пояснення представників позивача, подані матеріали, господарський суд, -
27.06.2003 року між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" в особі структурного підрозділу Бердичівського РЕМ (постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Бердичівмеблі" (м. Бердичів) (споживач) був укладений Договір №6 на постачання електричної енергії споживачам (надалі по тексту - Договір) (а.с. ).
За умовами розділу 2 Договору сторони домовились, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією ( далі за текстом-ПКЕЕ) , затвердженими в установленому порядку.
У п. 5.1. Договору сторони обумовили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 грудня поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.
На виконання зазначеної договірної умови сторони 27.06.03р. уклали додаток до Договору №6 "Обсяги постачання електричної енергії та потужності" на 2003 рік, згідно якого вбачається, що в серпні 2003р. сторонами погоджено договірну кількість споживання електроенергії - 170 тис. кВт/год.
Як обумовлено в абз. 2 п. 5.2 Договору за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.
Відповідно до п. 4.2.2. Договору у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) при одно- дво- чи тризонній системі обліку, споживач , виключно банківськими коштами, сплачує енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно з Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.
Як встановлено судом відповідач подав позивачу звіт про використану електроенергію за серпень місяць 2003 року у розмірі 93 995 кВт/год. (а.с. 13).
На підставі зазначеного звіту відповідача, позивач надіслав відповідачу для оплати рахунок №6158 від 19.08.03р. за серпень 2003р. на загальну суму з ПДВ - 30 905, 56 грн. (а.с. 14).
02.09.2003р. позивач вручив відповідальному за енергогосподарство відповідача головному енергетику Завадському Є.Ю. повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання за вих. № 506 наступного змісту: " підприємством за серпень місяць 2003 року спожито електричної енергії 93995 к. Вт/год. на суму 30905,56грн., з них оплачено 24329,56 грн. Згідно з п. 11 ПКЕЕ Вашому підприємству за серпень місяць 2003 року коригується гранична величина споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за місяць величини її споживання : 73897 кВт./год. За всю електричну енергію, спожиту понад скоригованої граничної величини згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", застосовується санкція у вигляді нарахованої п'ятикратної вартості"
На підставі зазначеного повідомлення, позивач виставив відповідачу рахунок №6 від 29.08. за серпень 2003 року про сплату санкції за перевищення граничних рівнів ел. споживання на суму 22027, 41 грн. з розрахунку 20098 кВт/год. х 0,274 (тариф) х 4 (а.с. 15-16). Зазначений рахунок також отримано особисто головним енергетиком Завадським Є.Ю.
Оскільки відповідач добровільно санкцію за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 22027, 41 грн. не сплатив, позивач 15 жовтня 2003 року передав спір на вирішення господарського суду.
Як вже зазначено в описовій частині рішення провадження у справі № 1/3159 одночасно з порушенням 20.10.2003 року було зупинено на підставі ст. 79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею справи № 5/51"б" про банкрутство відповідача.
Судом встановлено, що справу №5/51"б" про банкрутство ЗАТ "Бердичівмеблі" було порушено 25.04.2003 року в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі по тексту - Закон № 2343) та на дату винесення рішення у справі щодо відповідача застосовується судова процедура санації .
Відповідно до ст. 1 Закону № 2343 поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Вимоги позивача до відповідача виникли у серпні 2003 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.
За змістом пункту 8.6. Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги поточних кредиторів підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
З огляду на вище викладене, позовне провадження 10 травня 2012 року судом було поновлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи до уваги дату виникнення спірних відносин - серпень 2003 року - до їх вирішення судом застосовується чинне на той час законодавство.
Відповідно до ч.4 ЦК УРСР 1963 року цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також внаслідок інших дій громадян і організацій.
Відповідно до ст. 161 цього Кодексу зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Так, за умовами розділу 2 Договору сторони домовились, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією ( далі за текстом -ПКЕЕ) , затвердженими в установленому порядку.
У п. 4.2.2. та 5.2 Договору сторони обумовили свої відносини відповідно до чинної на той час редакції п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", у якому було зазначено наступне: граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. У разі коригування для споживачів граничної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
У п. 13 цієї Постанови було передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".
Зазначена умова була передбачена також і в п. 7.27 ПКЕЕ.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР в редакції, чинній у серпні 2003 року, споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до Додатку №1 до Договору відповідачу за серпень 2003 року було доведено договірну величину споживання та потужності електричної енергії в обсязі 170 тис. кВт/год.
Відповідач у спірний період фактично спожив менший обсяг електричної енергії у розмірі 93 995 кВт/год. на суму 30905,56грн. Однак сплатив за неї кошти в сумі 24329,56 грн., стало підставою для корегування спожитої ьта фактичної оплаченої величини до рівня 73897 кВт./год.
Відповідно, різниця між фактичною спожитою величною споживання 93 995 кВт/год. та фактично оплаченою величною споживання 73897 кВт./год. склала 200098 кВт/год з якої і розраховано п'ятикратну вартість за формулою : 20098 кВт/год. х 27,4 грн. тариф х4= 22-27,4 грн.
Відповідність застосованого у серпні 2003 року тарифу за 1 кВт/год для промислових споживачів позивачем доведено належними доказами.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача на суму 22027, 41 грн. - п'ятикратної вартості електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений договором обсяг електроенергії, - заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
У позовні заяві позивач, з посиланням на ст.ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" , п. 7.3 ПКЕЕ доводив, що споживач зобов'язаний оплачувати вартість електричної енергії виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
У прохальній частині позову позивачем зазначені відповідні реквізити поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. Судом враховується, що на дату винесення рішення у справі позивачем не подано будь-яких змін в частині зазначених реквізитів.
Господарський суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не вправі застосовувати п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, спожитої та витраченої понад обумовлений у Договорі обсяг у зв'язку із введеним у справі №5/51"Б" про його банкрутство мораторієм на задоволення грошових вимог кредиторів, також з посиланням останнього на ч. 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду наступне.
25.04.2003р. порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Бердичівмеблі", відкрито процедуру санації ЗАТ "Бердичівмеблі", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за правилами ст.ст. 7, 53 зазначеного Закону.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343) в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
В абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.09р. за №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначається про те, що за змістом ст. 12 Закону №2343, м о р а т о р і й не з у п и н я є в и к о н а н н я боржником г р о ш о в и х з о б о в ' я з а н ь і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; ї х в и к о н а н н я для боржника є о б о в ' я з к о в и м, але п е н я, штраф та інші фінансові санкції за н е в и к о н а н н я чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, н е н а р а х о в у ю т ь с я, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
Таким чином, якщо у боржника виникають поточні зобов'язання зі сплати спожитої електричної енергії, то за їх невиконання штраф та пеня не нараховуються.
Однак позивачем застосовано до відповідача відповідальність за порушення Договору та ПКЕЕ в частині дотримання встановленого у них порядку використання електричної енергії та потужності відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Тому мораторій на застосування постачальником електричної енергії до відповідача такого виду відповідальності - не поширюється, оскільки сам факт порушення справи про банкрутство юридичної особи не звільняє останню від належного здійснення господарської діяльності в тому числі, у сфері енергоспоживання, тим більше у судовій процедурі санації.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На розвиток зазначеного конституційного принципу викладена норма статті 33 ГПК, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Для цього сторона наділена відповідними процесуальними правами згідно статті 22 ГПК України, якими зобов'язана добросовісно користуватися та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в межах встановленого статтею 69 ГПК строку вирішення спору.
Господарським судом, в свою чергу, забезпечено дотримання принципу змагальності сторін, оскільки створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства ( ч.3 ст. 4-3 ГПК України), про що вказують резолютивні частини ухвал суду від 10.05.12р., 29.05.12р.
Позивачем зазначений принцип змагальності судового процесу дотримано. Відповідач правом на спростування наявності вище зазначених обставин не скористався.
Таким чином, оскільки за наслідками вирішення спору позовні вимоги задовольняються повністю, судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 4, 161 ЦК Української РСР, ст.ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та керуючись ст.ст. 4-3, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бердичівмеблі" (м. Бердичів, Житомирської області, вул. Індустріалізації, буд. 1-А, ідентифікаційний код 05516263) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ідентифікаційний код 22048622, розрахунковий рахунок 26030333172136 у Житомирському центральному відділенні Промінвестбанку , МФО 311056 ) - п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії в сумі 22027, 41 грн.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бердичівмеблі" (м. Бердичів, Житомирської області, вул. Індустріалізації, буд. 1-А, ідентифікаційний код 05516263) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ідентифікаційний код 22048622, розрахунковий рахунок 260033001 в філіалі "Перший інвестиційний банк" м.Житомир, МФО 311766 ) - 220, 27 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25 червня 2012 року
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- позивачу ( на вимогу нарочним)
3- відповідачу (рек. з повідомленням)