83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.06.12 р. Справа № 7/68
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.
При секретарі судового засідання Зікєєвій Л.П.
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта" м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр
про стягнення 168 200,00грн.
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта" м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр про стягнення 168 200,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. по справі №7/68 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта" м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Часів Яр про стягнення 168 200,00грн., було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. по справі №7/68 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011р. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. були скасовані та справу №7/68 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2011р. розгляд справи №7/68 призначено на 23.06.2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти прийому-передачі обладнання №197-08 від 10.10.2008р., №198-08 від 10.10.2008р.; вимогу про повернення обладнання №91/06 від 03.06.2009р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2009р.; договір №3816 від 05.09.2008р.; видаткові накладні №ДВ-0000010 від 18.09.2008р., №ДВ-0000008 від 26.09.2008р., правовстановлюючі документи тощо.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2011р. провадження у справі №7/68 було зупинено, у зв'язку з призначенням судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл. Професора М.С.Бокаріуса.
Ухвалою господарського суду Донецької області за клопотанням судового експерта зобов'язано сторін надати інформацію щодо можливості надання експерту повного пакету технічної документації до об'єктів дослідження, а саме: технічні паспорти та інструкції, акти технічного стану.
20.03.2012р. від позивача на адресу суду надійшов лист №135/03 від 16.03.2012р. про неможливість виконати вимоги ухвали суду та надати перелічені документи.
На адресу господарського суду Донецької області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.Професора М.С.Бокаріуса надійшло повідомлення №7828 від 20.09.2011р. про неможливість надання висновку, у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку разом із справою №7/68.
22.05.2012р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про поновлення провадженні у справі №7/68, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2012р. провадження у справі №7/68 було поновлено та розгляд справи призначено на 05.06.2012р.
Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання 05.06.2012р. представників сторін.
Позивач у судове засідання 12.06.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду, та повернутим на адресу суду поштовим повідомленням з відміткою про вручення.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд
10.10.2008р. позивачем було передано відповідачу обладнання (морозильні камери моделей UGUR UDD 400 ARKU) у кількості 58 штук, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі №198-07 від 10.10.2008р. та №198-08 від 10.10.2008р.
Заперечення відповідача стосовно того, що спірне обладнання за вищевказаними актами йому передано не було судом до уваги не приймається з огляду на те, що вказані акти підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох сторін. До того ж, в подальшому, відповідач не звертався до позивача із вимогою, зауваженнями, запереченнями тощо стосовно підписаних актів прийому-передачі чи відсутності факту поставки обладнання і іншого відповідачем не доведено.
Факт належності спірного обладнання саме позивачу підтверджений матеріалами справи, у тому числі договором №3816 від 05.09.2008р. укладеним між позивачем -ТОВ „Торговий дім „Дільче Віта" та ТОВ „Дільче Віта" та видатковими накладними, укладеними у виконання умов цього Договору.
Згідно пояснень обох сторін, акти прийому-передачі №198-07 від 10.10.2008р. та №198-08 від 10.10.2008р. були укладені сторонами з метою подальшої співпраці та укладення договору між сторонами, за умовами якого позивач повинен був передавати відповідачу заморожені продукти харчування для їх подальшого продажу. Факт не укладення відповідного договору підтверджений обома сторонами в письмових та усних поясненнях.
У зв'язку з тим, що між сторонами відповідного договору укладено не було, тоді як спірне морозильне обладнання для виконання умов такого договору вже було передано відповідачу по справі, позивач звернувся до СПД ОСОБА_1 із вимогою №91/06 від 03.06.2009р. про повернення переданого обладнання чи відшкодування його вартості у загальному розмірі 168 200,00грн. В підтвердження факту отримання вимоги відповідачем у справі міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2009р.
Посилаючись на той факт, що до теперішнього часу відповідач не повернув ані спірне обладнання, ані його вартість, між сторонами не укладено жодного договору відносно спірного обладнання, позивач просить стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна у розмірі 168 200, 00 грн.
Відповідно до приписів ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2011р. по справі №7/68 при новому розгляді справи суду слід урахувати, що сторонами визначена в акті приймання-передачі заставна вартість майна, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Із зазначених вище приписів вбачається, що цивільним законодавством передбачено повернення майна (коштів тощо) за умови, якщо воно було неправомірно (безпідставно) набуте, або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено не було, правові підстави для утримання майна, для його користування тощо у відповідача відсутні.
З аналізу вищевказаних приписів вбачається, що у випадку, коли повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов'язаний відшкодувати потерпілому вартість такого майна. При цьому такий обов'язок покладається на набувача незалежно від того, чи була неможливість передачі майна в натурі наслідком об'єктивних обставин (подій) або наслідком дій набувача або третіх осіб.
Згідно пояснень самого відповідача, спірне майно в повному обсязі у нього відсутнє, мається лише частина, з того, що зазначено у вищевказаних актах прийому-передачі від 10.10.2008р. №198-07 та №198-08, але по документах, які наявні у відповідача (але не представлені суду), ця частина спірного обладнання прийнята ним не від позивача, а від іншої юридичної особи.
З огляду на матеріали справи, у тому числі, двосторонні акти прийому-передачі обладнання №197-08 від 10.10.2008р. та №198-08 від 10.10.2008р., які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень, суд дійшов висновку щодо доведеності факту передачі спірного майна від позивача відповідачу.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, позивач правомірно звернувся з позовом до суду щодо відшкодування вартості майна, яке безпідставно утримується відповідачем.
Разом з цим, з враховуючи приписи ст. 1213 Цивільного кодексу України, розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
З матеріалів справи не вбачається, яка саме вартість майна була на момент передачі його відповідачу (підписання актів прийому-передачі від 10.10.2008р. №197-08 та №198-08), на момент подання позову до суду - 10.03.2010р. (з урахуванням зносу, амортизації, тощо) та/або на момент прийняття рішення по справі.
В обґрунтування визначення заявленої до стягнення суми в розмірі 168 200, 00 грн., позивач посилається на суми, вказані в самих актах прийому-передачі (п'ята колонка - кожна морозильна скриня по 2900 грн.).
Разом з цим, дослідивши акти прийому-передачі від 10.10.2008р. №197-08 та №198-08, судом з'ясовано, що вони не містять вартості майна (морозильних камер моделей UGUR UDD 400 ARKU), а містять лише заставну вартість в розмірі по 2900 грн. за кожну морозильну скриню.
З метою повного та всебічного розгляду справи судом була призначена судова товарознавча експертиза та поставлено на вирішення експерта наступне питання:
1. Визначити вартість майна, зазначеного в акті прийому-передачі №197-08 від 10.10.2008р. та в акті прийому-передачі №198-08 від 10.10.2008р., на момент розгляду справи.
Згідно повідомлення експерта №7828 від 20.09.2011р. у зв'язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку, надати висновок не уявляється можливим.
Враховуючи ненадання сторонами додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку щодо визначення вартості майна на момент розгляду справи, суд розглядає справу за наявним в ній матеріалами.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість безпідставно набутого майна, як на час подання позову до суду, так і на час розгляду спору по суті, тобто позивачем не доведено правомірності стягування заявленої суми.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю вартості безпідставно набутого майна.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дольче Віта" м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Часів Яр про стягнення 168 200,00грн., відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 12.06.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2012р.
Суддя Лейба М.О.