19.06.12р. Справа № 11/5005/3871/2012
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ
до Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ
про визнання припиненим договору оренди
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 551904 від 26.11.11р.
Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 01-17/2/22вих від 11.01.12р.
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить визнати припиненим з 15 грудня 2011 року договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Горобця,1, розміром 0,4382 га, укладений 30 жовтня 2002 року між Дніпродзержинською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 2884, державна реєстрація від 04.11.2002 № 0545 та зобов'язати Дніпродзержинську міську раду прийняти за актом земельну ділянку за вищевказаною адресою в зв'язку з припиненням 15.12.2011 року договору оренди земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в результаті внесення змін у договір оренди земельної ділянки, була збільшена орендна плата, що стало невигідно для позивача, в зв'язку з чим останній продав автостоянку, про що свідчить укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 8335.
19.12.2011 року позивач повідомив відповідача про відчуження земельної ділянки на користь іншої особи та просив оформити документи на її вилучення, проте в усній формі був повідомлений про те, що питання про припинення договору оренди буде вирішено на черговій сесії Дніпродзержинської міської ради.
Відповідач надав письмовий відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечує, посилаючись на ст.152 Земельного кодексу України, зазначаючи, що всупереч вказаній статті Закону, позивач не ставить перед судом вимогу визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а ставиться вимога про визнання договору припиненим з 15.12.2011 року, що на думку відповідача, суперечить чинному законодавству.
Далі в своєму відзиві відповідач не погоджується з посиланнями позивача на те, що відповідач відмовляється в добровільному порядку визнати оспорюваний договір припиненим, оскільки статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами припиняється в силу Закону після державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.05.2012 року до 19.06.2012 року.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд, -
14.05.2002 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ "Дніпро Азот" договір купівлі-продажу № 4-Т та за вказаним договором набув у власність другий майданчик бази механізації - стоянку автотранспортну з твердим покриттям, інвентарний номер 2001, яка розташована у м.Дніпродзержинську по вул. Горобця,1.
Майно передане позивачу 31.05.2002 року, про що свідчить акт приймання-передачі.
29.05.2002 року, позивач звернувся до Дніпродзержинської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки для фактичного розміщення автостоянки.
30.10.2002 р. між Дніпродзержинською міською радою - Орендодавець та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 -Орендар, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п.1.1 якого Орендодавець (відповідач у даній справі) надає, а Орендар (позивач) приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,4382 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з планом земельної ділянки (кадастровий номер: 1210436300:03:036:0015), що додається.
Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.09.2002р № 64-03/ХХІV (п.1.2 договору).
Категорія, земельної ділянки, що передавалась в оренду визначена як: землі автомобільного транспорту (п.1.3.договору).
Договір укладено строком до 27.09.2012 року (п.2.1. договору).
15.12.2011р. позивач уклав з гр. ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчено та зареєстрований за № 8335.
Предметом зазначеного вище договору купівлі-продажу є другий майданчик бази механізації - стоянка автотранспортну з твердим покриттям, інвентарний номер 2001, яка розташована у АДРЕСА_1.
16.12.2001 р за актом приймання-передачі позивач передав, а Покупець (гр. ОСОБА_6) прийняв об'єкт купівлі-продажу зазначеного вище договору.
Зважаючи на те, що право власності на нерухоме майно перейшло до іншої особи, до якої після набуття права власності переходить і право користування земельною ділянкою, то відповідно і договір оренди земельної ділянки, укладений відповідачем, припиняється. У зв'язку з вищевикладеним, позивач, 19.12.2011 р. подав відповідачеві заяву, в якій просив останнього оформити документи на вилучення земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1.
Не отримавши відповідь від Дніпродзержинської міської ради, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Земельні відносини врегульовані, зокрема, главою 27 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, такою підставою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Вказані зміни внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11 2009 року № 1702-VI, який набрав чинності 10.12.2009р. (далі - Закон).
З вказаного слідує, що спірний договір оренди земельної ділянки є припиненим в силу Закону та не потребує визнання в судовому порядку припиненим.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до зазначеної вище норми, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Вимога про визнання факту припиненим договору оренди земельної ділянки, як спосіб захисту права, діючим законодавством не передбачена, така вимога не призводить до поновлення порушеного права, не може бути самостійним предметом позову в господарському суді, та не кореспондується зі способами захисту права.
З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визнання припиненим з 15 грудня 2011 року договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти за актом приймання-передачі спірну земельну ділянку, з огляду на наступне.
Так, пунктом 4.2. договору оренди земельної ділянки від 30.10.2002 р., встановлено, що у разі його припинення або розірвання Орендар (позивач у даній справі) зобов'язаний повернути Орендодавцю земельну ділянку у стані, який відповідає вимогам законодавства та умов цього договору.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б свідчили про надання позивачем відповідачеві для підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, або інших доказів, які б підтверджували факт повернення позивачем, та не прийняття відповідачем, спірної земельної ділянки, до матеріалів справи залучено не було, що позбавляє суд можливості зробити висновок про ухилення відповідачем від її прийняття, та не дає підстав для зобов'язання останнього, в примусовому порядку прийняти за актом (доказів складання якого також суду не надано) спірну земельну ділянку.
Керуючись ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 152 Земельного кодексу України, ст.ст.7, 31 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Повне рішення складено 02.07.12р.