"14" червня 2012 р. Справа № 15/54/2011/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 року
у справі господарського суду за заявою №15/54/2011/5003 Вінницької області Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод"
провизнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
Арбітражний керуючий Мілованов А.В.
Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції -Охрімовський Я.В.,
ТОВ "Компанія з управління активами Ізі Лайф" - Тунік Г.В.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 5 листопада 2010 року за заявою Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод"за процедурою передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Постановою суду господарського суду Вінницької області від 26.08.2011 року (суддя Лабунська Т.І.) у справі № 15/54/2011/5003 боржника визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мілованова А.В., якого зобов'язано забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом, письмово повідомити усіх кредиторів про введення ліквідаційної процедури, прийняти від органів Державної виконавчої служби виконавчі документи.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий Щепанська Г.А., Саврій В.А., Демидюк О.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами Ізі Лайф" задоволено, постанову господарського Вінницької області від 26.08.2012 року скасовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постанову господарського суду Вінницької області від 26.08.2011 року залишити в силі, справу передати на подальший розгляд до господарського суду Вінницької області.
Арбітражний керуючий Мілованов А.В. у своїх поясненнях на касаційну скаргу просить задовольнити скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишити в силі постанову.
У зв'язку з припиненням Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції у результаті злиття представник надав витяг, та зазначив про створення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Ст. 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2011 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 15/54/2011/5003 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод", с. Степанівка Вінницького району Вінницької області за заявою Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Вінниця в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції вказав на те, що у п. 105 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" одним із встановлених законом засобів доказування, єдиним належним та допустимим доказом, факту відсутності боржника за місцем знаходження є Витяг (довідка) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно судом встановлено факт відсутності боржника за місцезнаходженням, про що зазначалось в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11 серпня 2011 року, де зазначено, що підприємство-боржник відсутнє за юридичною адресою (Вінницька обл., Вінницький район, с. Степанівка, вул. Садова, буд. 1).
Крім того, заборгованість боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод", с. Степанівка Вінницького району перед кредитором в частині заявленої суми 237900,61 грн. вважається безспірною, що вбачається із матеріалів справи, зокрема із постанови державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції ВП № 24306276 від 26 січня 2011 року про відкриття виконавчого провадження, згідно виконавчого листа № 2f-5852/10/1070 від 13.12.2010 року виданого Київським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ "Обухівський вентиляційний завод" податкової заборгованості в розмірі 237900,61 грн.
За таких обставин, господарський суд Вінницької області визнав доводи заявника про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод" обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційний господарський суд, скасовуючи постанову місцевого суду, не погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору з огляду на те, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд не встановив фактичне місцезнаходження боржника, зміст статутних документів особи, не з'ясував чи внесені зміни до статуту щодо зміни реєстрації, не витребував статутних документів від Державного реєстратора, не з'ясував питання чи знято з податкового обліку підприємство в Обухівському районі, та передчасно прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Крім того, установчі документи ТОВ "Обухівський вентиляційний завод" не досліджувалися судом першої інстанції та суд не здійснив своїх повноважень передбачених статтею 38 ГПК України та не витребував докази з метою з'ясування місцезнаходження боржника.
Отже, встановлено судом апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які останній посилався, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із цими висновками, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин справи та з неналежним застосуванням норм ГПК України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Таким чином, господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Учасниками провадження у справі про банкрутство згідно зі ст. 1 Закону є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом, можуть брати участь у провадженні у справі про банкрутство.
Кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами Ізі Лайф" звернулось до апеляційного господарського суду у справі №15/54/2011/503 так як вважає, що постанову місцевого господарського суду від 26.08.2011 року прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за відсутністю повного з'ясування обставин, що мають значення для справи області.
Однак, апеляційний господарський суд обмежившись у спірній постанові щодо встановлення обставин справи, не з'ясував статусу учасника провадження у справі про банкрутство боржника в даній справі на даний час, а також чи наведено заявником скарги доводи в підтвердження того, що оскаржувані ним постанова суду прийнята в порушення його прав як сторони, учасника справи про банкрутство боржника, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не міг здійснювати перегляд постанови місцевого господарського суду за апеляційною скаргою особи, яка не має права на подання скарги.
За приписами ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України, Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Статтею 104 ГПК України визначено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Застосування норм матеріального права визначає також коло обставин, які підлягають встановленню.
Враховуючи наведене, господарський суд касаційної інстанції вважає, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що згідно з ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для її скасування.
Оскільки в силу приписів ст.1117 ГПК України встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, під час розгляду касаційної скарги виправити зазначені недоліки оскарженого судового рішення неможливо, оскаржена постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Виходячи з вищенаведеного, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2011року у справі №15/54/2011/5003 скасувати.
Справу направити до Рівненського апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Головуючий Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.
С у д д я Поліщук В.Ю.