"26" червня 2012 р. Справа № П-14/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівКоваленко С.С.(доповідач), Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України
напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р.
у справі№ П-14/52 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомВійськового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України
доЗАТ Будівельна компанія "Прикарпаття і К"
простягнення збитків на суму 1690281,88 грн.
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_4 дов.,
від відповідача не з'явилися
У квітні 2009 року Військовий прокурор Західного регіону в інтересах держави в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ЗАТ Будівельна компанія "Прикарпаття і К" про стягнення завданих збитків у розмірі 783615,88 грн., з яких:
- 574013,88 грн. вартість 4-х квартирах (№№ 9,14,17,25), збудованих за кошти замовника, які передані підряднику згідно додаткової угоди № 4 від 26.12.2005 року;
- 119036,00 грн. вартість загально будинкових витрат, пов'язаних з будівництвом 4-х квартир мансардного поверху;
- 80000,00 грн. вартість 8 гаражів, збудованих за кошти замовника, які передані підряднику відповідно до умов п. 8.3 основного договору, доповненого п. 2.3 додаткової угоди;
- 10566,00 грн. вартість загальнобудинкових витрат, пов'язаних із будівництвом 8 гаражів.
29.10.2009р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята господарським судом до розгляду, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 1690281,88 грн. завданих збитків, з яких:
- 574013,88 грн. вартість 4-х квартирах (№№ 9,14,17,25), збудованих за кошти замовника, які передані підряднику згідно додаткової угоди № 4 від 26.12.2005 року;
- 119036,00 грн. вартість загально будинкових витрат, пов'язаних з будівництвом 4-х квартир мансардного поверху;
- 80000,00 грн. вартість 8 гаражів, збудованих за кошти замовника, які передані підряднику відповідно до умов п. 8.3 основного договору, доповненого п. 2.3 додаткової угоди;
- 10566,00 грн. вартість загальнобудинкових витрат, пов'язаних із будівництвом 8 гаражів;
- 906666,00 грн. вартість 4-х квартирах (№№ 7,16,20,21) загальною площею 330 кв. м розрахованої шляхом перемноження загальної площі житла на опосередковану вартість спорудження житла в розрахунку на один квадратний метр по Івано-Франківській області станом на дату введення житлового будинку в експлуатацію, яка відповідно до Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.10.2006р. № 355 становить 2740,00 грн. і сформувалась по Івано-Франківській області на цьому рівні з 01.06.2006р., збудованих за кошти замовника, які підрядник самовільно реалізував третім особам.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2012 р. у справі № П-14/52 (суддя Булка В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № П-14/52 (судді Данко Л.С., Процик Т.С., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.09.2002р. між Військовою частиною А 3822 (далі по тексту -Замовник), в особі начальника відділу капітального будівництва Маслова О.І., діючого на підставі Положення ВКБ і Доручення командира військової частини № 52/53/4 від 05.08.2002р. та ЗАТ Будівельна компанія "Прикарпаття і К" (далі по тексту -Підрядник), в особі президента Дуляновського О.Ф., що діє на підставі статуту, було укладено угоду № 100 на будівництво 39-квартирного житлового будинку по вул. Коновальця у м. івано-Франківськ (далі за текстом -Угода).
Судами встановлено, що предметом угоди є будівництво 39-квартирного житлового будинку по вул. Коновальця у м. Івано-Франківськ.
Відповідно до п. 2.1 угоди, вартість будівництва є величиною динамічною і на момент підписання угоди становить 3646296,00 грн.
Згідно п. 3.1 та 3.2 угоди, гарантійний термін експлуатації визначається відповідно до чинного законодавства. Ввід в експлуатацію 39-квартирного житлового будинку -ІІІ квартал 2004 року.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2004 року між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовником) та ЗАТ Будівельна компанія "Прикарпаття і К" (підрядником) було укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 100 від 10.09.2002р., відповідно до якої змінилася сторона з військової частини А 3822 на Західне управління капітального будівництва та було погоджено, що кошторисна вартість об'єкту будівництва становить 7019868,00 грн. ввід об'єкта в експлуатацію встановлено -ІІ квартал 2005 р.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2005р. між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ЗАТ Будівельна компанія "Прикарпаття і К" укладено додаткову угоду № 3-0518 до угоди № 100 від 10.09.2002р..
26.12.2005р. між замовником та підрядником було укладено додатковий договір № 4-0564 до угоди № 100 від 10.09.2002р., відповідно до якого сторони погодили доповнити договір п. 2.3 наступного змісту: "Для здешевлення" вартості будівництва квартир для військовослужбовців замовник дозволяє підряднику залучити у будівництво об'єкту пайовиків на орієнтовну суму 80000,00 грн. з передачею нежитлової площі збудованих у цокольному поверсі об'єкту (підвал) вбудованих гаражів у кількості 8 штук пайовикам пропорційно їх внеску у будівництво.
Судами встановлено, що відповідно до додаткового договору від 26.12.2005р. № 4-0564, замовник зобов'язався передати підряднику 4 квартири, згідно їх адресного переліку, що є невід'ємною частиною договору, загальною площею 323,754 кв.м, що складає 9,58% проектної площі квартир об'єкту.
Відповідно до додаткового договору № 4-0564 від 26.12.2005р. вартість загальної площі квартир, які замовник передає підряднику становить 324702,00 грн. та визначена сторонами попередньо і пропорційно собівартості будівництва 1 кв. м загальної площі квартир об'єкту на момент підписання додаткової угоди, що становить 1002,94 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, а також підтверджується матеріалами справи, 24.12.2007р. Територіальним західним Контрольно-ревізійним управлінням було проведено документальну ревізію фінансово-господарської діяльності Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України за період з 18.06.2006р. по 30.09.2007р., відповідно до перевірки було складено акт № 911 згідно якого виявлено порушення -незаконні витрати коштів внаслідок завищення об'ємів робіт у сумі 1352993,80 грн., незаконне списання пального у сумі 497,30 грн., незаконні витрати коштів з фонду заробітної плати в розмірі 466,21 грн.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що прокурор просить стягнути з відповідача збитки, які обгрунтовуються неналежним виконанням підрядником зобов'язання що виникає з угоди № 100 та додаткових угод до неї.
Так, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).
2) Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо за договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи не вбачається вини та протиправності дій відповідача, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між витратами понесеними забудовником на спорудження сходових площадок, оздобленням фасаду, монтажем ліфта, влаштуванням даху, встановленням водопроводу, каналізації, телефонізації, спорудженням газопроводу, огородженням будинку, мощенням, під'їзними дорогами, електромонтажними роботами в підвалі, неправомірними діями відповідача і самими збитками на суму 119036,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода);
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Колегія суддів погоджується з апеляційною інстанцією, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови наявності складу правопорушення, а саме: наявності завданих збитків (майнової шкоди), протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду та збитками потерпілої сторони, безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою (збитками).
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції вірно встановили, що позивачем не доведено у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, наявність та розмір збитків, завданням договірних зобов'язань відповідачем.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. по справі № П-14/52 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя С.С. Коваленко
Суддя І.М. Волік