"25" червня 2012 р. Справа № 5015/262/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДемидової А.М.
суддівШевчук С.Р., Воліка І.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р.
у справі№ 5015/262/11 господарського суду Львівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії ПАТ "КБ "Хрещатик"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Обабіч", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"
простягнення 14 596 175,50 грн. кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача -ОСОБА_4 дов. № 2417 від 01.03.2011р.
відповідача 1 -не з'явились
відповідача 2 -ОСОБА_5 дов б/н 30.03.2012р.
У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Обабіч", Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" про стягнення кредитної заборгованості у сумі 14 596 175,50 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.09.2011р. у справі № 5015/262/11 (суддя Шпакович О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. (у складі головуючого Юркевича М.В., суддів Кузя В.Л., Желіка М.Б.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто на користь ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" кредитну заборгованість з ТОВ "ВКФ "Обабіч" у сумі 14596175,50 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене нерухоме майно (комплекс будівель профілакторію "Узлісся"), яке належить на праві власності ТОВ "Узлісся", до складу якого входять цегляні будівлі та споруди (профілакторію (літ."А-3"), котельні (літ. "Б"), прохідної (літ. "В"), складу - гаражу (літ. "Г"), станції біологічної очистки (літ. "Д"), трансформаторної (літ. "Е"), насосної (літ. "З"), а також - дерев'яні колиби (4 шт. -літ. "Є", 6 шт. -літ. "Ж") та дворові споруди (цифри "1-8") загальною заставною вартістю 19570054,00 грн. Зустрічну позовну заяву ТОВ "Узлісся" повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Узлісся" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №5015/262/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.06.2012р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М., суддів Воліка І.М. та Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі № 5015/262/11.
У судовому засіданні 19.06.2012 року оголошувалась перерва до 25.06.2012 року на 12 год. 50 хв.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 24.01.2007р. між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії ПАТ "КБ "Хрещатик" та ТОВ ВКФ "Обабіч" була укладена генеральна угода №1, відповідно до умов якої банк взяв на себе зобов'язання надавати позичальнику кредитні кошти відповідно до умов кредитних договорів, укладених на підставі даної генеральної угоди (п.3.1).
В умовах укладеної генеральної угоди (з урахуванням змін) сторони прийшли до згоди, що в її рамках укладаються кредитні договори на строк не більше, ніж 12 календарних місяців в межах загального ліміту кредитних операцій. Загальний ліміт кредитних операцій, які здійснюються сторонами, не може в сукупності перевищувати сум, визначених у додатково укладених договорах в рамках даної генеральної угоди, які після підписання стають її невід'ємною частиною. Генеральна угода поширюється на всі договори, які укладені між банком та позичальником протягом терміну дії цієї генеральної угоди. Термін здійснення кредитних операцій за даною генеральною угодою встановлюється по 22.01.2012р. (п. 3.1.1. -3.1.7.).
16.02.2007р. між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Львівської філії ПАТ "КБ "Хрещатик" та ТОВ "Узлісся" був укладений договір іпотеки, на умовах якого іпотекою за договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з генеральної угоди від 24.01.2007р., укладеної між позивачем та відповідачем-1.
Предметом іпотеки згідно п. 1.1. договору є нерухоме майно -комплекс будівель профілакторію "Узлісся", що знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище 1, до складу якого входять цегляні будівлі та споруди профілакторію (літ. А-3"), котельня (літ. "Б"), прохідна (літ. "В"), склад - гараж (літ. "Г"), станція біологічної очистки (літ. "Д"), трансформаторна (літ. "Е"), насосна (літ."З"), а також -дерев'яні колиби (4 шт. -літ. "Є", 6 шт. -літ. "Ж") та дворові споруди ( цифри "1-8").
Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Золочівським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 16.02.2007 р. № 13591265, вартість комплексу будівель профілакторію, що передається в іпотеку, складає 984 245,00 грн.
За домовленістю сторін (п. 1.1. договору іпотеки з урахуванням договору про внесення змін від 27.02.2007р.) вартість предмету іпотеки складає 19 570 054,00 грн.
В п. 5.4. договору іпотеки сторони погодили, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає при умові невиконання поручителем (у 30-денний строк) вимог банку про добровільне виконання зобов'язань, заявлених у письмовій формі.
02.03.2009р. між позивачем та відповідачем-1, у відповідності до умов генеральної угоди від 24.01.2007р., був укладений кредитний договір №05-09 про надання відповідачу-1 кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, до якого вносились зміни згідно з додатковими угодами (від 31.03.2009р., 23.04.2009р., 30.04.2009р., 01.03.2010р., 01.04.2010р.), які є невід'ємними його частинами.
Згідно умов додаткової угоди від 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем -1 досягнуто згоди про кінцевий термін погашення суми кредиту в розмірі 12 085 000,00 грн. до 10.12.2010р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1 в порушення умов кредитного договору №05-09 від 02.03.2009р. свої зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення позивачу кредитних коштів не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість: 12 085 000,00 грн. -сума основного боргу, 2 103 783, 70 грн. -заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 407 391,80 грн. -пені.
Відповідно до п.п. 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, зазначеним в п. 1.3. договору, іпотекодержатель має право задоволити за рахунок іпотеки свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування пені, штрафних санкцій, завданих відстрочкою виконання, або простроченням виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки та його реалізацію.
Згідно з п. п. 2.1., 5.1, 5.4. договору іпотеки в разі невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, іпотекодержатель (банк) набуває право звернення стягнення на заставлене майно у відповідності до приписів чинного законодавства
З огляду на те, що відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувались, 17.08.2010р. банком направлено відповідачам письмове повідомлення №10-1272 з вимогою сплатити суму кредитної заборгованості та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання позичальником кредитних зобов'язань, що є правовою підставою для звернення стягнення на майно відповідача-2, переданого в заставу для забезпечення виконання зобов'язань позичальника -відповідача-1.
Однак, при винесенні судами рішень, у даній справі, не були враховані приписи Закону України "Про іпотеку". Зокрема, резолютивна частина рішення суду не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а отже правильно витлумачив ці норми.
У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
Резолютивна частина рішення у справах про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна містити дані, визначені в ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, розглядаючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, в резолютивній частині рішення суд повинен вирішити питання щодо загального розміру вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації
Однак, господарський суд Львівської області при винесенні оскаржуваного рішення, всупереч зазначених вимог, не визначив у резолютивній частині рішення загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення апеляційна інстанція на вказані порушення уваги не звернула.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати вимоги статті 39 Закону України "Про іпотеку", встановивши загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2011р. у справі №5015/262/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя А.М. Демидова
С у д д я С.Р. Шевчук
С у д д я І.М. Волік