Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
14 червня 2012 р. Справа №2а - 4143/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Демченко В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Прокурора Краснокутського району Харківської області до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Прокурор Краснокутського району Харківської області з адміністративним позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської РДА № 40 від 07.02.2012р. про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Рябоківської сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дія розпорядження голови Краснокутської РДА №40 від 07.02.2012 р. про надання дозволу громадянину ОСОБА_2 на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Рябоконівської сільської ради призведе до порушення принципу конституційної законності та верховенства права в сфері суспільних відносин, що регулюють порядок отримання в користування земельних ділянок.
Ухвалою суду від 15.05.2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначив, що при виданні розпорядження, що стало предметом оскарження в суді, голова Краснокутської районної державної адміністрації законів чи підзаконних актів не порушував. Вищезазначене розпорядження видано головою Краснокутської РДА в межах своїх повноважень, а тому позов задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідачем зазначається, що з позовної заяви, яка подана прокурором і знаходиться на розгляді адміністративного суду, не можливо визначитися щодо того, чи позов подано на захист інтересів гр. ОСОБА_1 або на захист інтересів держави. Відповідач вважає, що якщо позов подано з метою захисту інтересів громадянина, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Якщо цей позов подано з метою захисту прав і законних інтересів держави, то в цьому випадку прокурором не зазначено, які конкретно права і законні інтереси держави порушено і в чому вони полягають. Крім цього, посилаючись на ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», відповідач вважає, що прокурором не дотримано п'ятнадцятиденний термін з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту, для подання відповідної позовної заяви до суду.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 з позовом погоджується, надала суду письмові пояснення (а.с. 65-70) та просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник третьої особи ОСОБА_2, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та третіх осіб, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Краснокутського району Харківської області проведено перевірку за зверненням гр. ОСОБА_1 щодо відмови Краснокутською РДА в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Рябокінської сільської ради, та незаконного надання вказаного дозволу на дану земельну ділянку.
В ході проведеної перевірки встановлено, що розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації ОСОБА_3 № 40 від 07.02.2012 року (а.с. 24) надано дозвіл гр.ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 143,00 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення та земельної ділянки площею 7,3929 га ріллі із земель не витребуваних часток паїв за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району для подальшого надання зазначених земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало звернення від 24.01.2012 року гр.ОСОБА_2 до Краснокутської РДА про надання зазначеного дозволу на земельну ділянку площею 143,00 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення та земельної ділянки площею 7,3929 га ріллі із земель не витребуваних часток паїв за межами населених пунктів на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району. До вказаної заяви гр.ОСОБА_2 додав графічні матеріали на зазначену земельну ділянку, копію паспорту та ідентифікаційного коду, погодження сільської ради та копію документу, що посвідчує здобуття аграрної освіти.
Судом з'ясовано, що 16.12.2011 року гр. ОСОБА_1 також направлялась заява до Краснокутської РДА щодо надання в оренду для відкриття фермерського господарства земельної ділянки загальною площею 80,2 га на території Рябоконівської сільської ради, що входить в загальну площу земель, наданих 07.02.2012 року гр.ОСОБА_2, але в розгляді вказаного питання гр.ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з неподанням необхідних документів, а саме: довідки про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6- зем), та викопіювання з чергового кадастрового плану земельної ділянки, про що заступником голови Краснокутської РДА надана відповідь від 13.01.2011 року за № М- 685 (а.с. 23).
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено ст.123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України - особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Подання інших документів законом не передбачено.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому Законом порядку.
В ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що гр.ОСОБА_2 при поданні заяви на надання в оренду вказаної земельної ділянки надав документ про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Вказаним документом являється довідка без зазначення номеру та дати, видана директором Краснокутського ПАЛ в якій зазначено, що гр.ОСОБА_2 в період з 01.12.2004 року по 30.05.2005 року пройшов навчання з підготовки трактористів-машиністів.
Враховуючи викладене, прокуратурою Краснокутського району в межах повноважень, передбачених статтею 21 Закону України «Про прокуратуру», 29.02.2012 р. за № 05-37-174 вих-12 внесено протест на розпорядження голови Краснокутської РДА №40 від 07.02.2012 року.
Листом голови Краснокутської РДА від 07.03.2012 року № 03-25/721, який надійшов до прокуратури Краснокутського району 13.03.2012 року, повідомлено про розгляд протесту та його відхилення. Причиною відхилення зазначено про правомірність визнання документом про здобуття аграрної освіти довідки, виданої директором Краснокутського ПАЛ, в якій зазначено, що гр.ОСОБА_2 в період з 01.12.2004 року по 30.05.2005 року пройшов навчання з підготовки трактористів-машиністів. Крім того зазначено, що громадянин ОСОБА_2 додатково надав дублікат втраченого свідоцтва про здобуття аграрної освіти після прийняття вказаного розпорядження.
Таким чином, на момент прийняття розпорядження № 40 від 07.02.2012 року було використано довідку про проходження навчання гр.ОСОБА_2 з підготовки трактористів - машиністів, тобто використано документ, що не являється підтвердженням здобуття освіти в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 року №1260.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту»від 23.05.1991 № 1060-XII, із змінами та доповненнями, професійно- технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Статтею 27 Закону України «Про освіту»передбачено, що випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 року № 1260 визначений перелік документів, що підтверджують здобуття освіти або вченого звання.
Таким чином, довідка, надана гр.ОСОБА_2 для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, не відноситься до встановленого переліку документів, що підтверджують отримання освіти, а отже не може бути підтвердженням наявності здобутої освіти в аграрному навчальному закладі відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство»від 19.06.2003 № 973-IV, із змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фермерське господарство»відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статей 1, 3, 5 зазначеного Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до Закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.
Відповідно до частини шостої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.
Згідно ст. 7, ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Краснокутською РДА за запитом прокурора від 08.02.2012 року № 05-37-100 вих-12 надано витяг з протоколу № 41 від 25.01.2012 року засідання районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушення норм земельного законодавства, в якому зазначено, що питання надання гр.ОСОБА_1 земельної ділянки було розглянуто на засіданні, тобто 25.01.2012 року та рекомендовано голові Краснокутської РДА відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні в користування даної земельної ділянки (а.с. 27-28). У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Згідно з п.п. 1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.7, 3.8 Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств, затвердженого Наказом міністерства аграрної політики України, міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 р. № 452/335, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2004 р. за № 118/8717 цим Положенням визначається порядок і організація проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств та він поширюється на громадян України, які виявили бажання відповідно до вимог законодавства на створення фермерського господарства. Дане Положення мало законну силу при розгляді професійної комісії з питань створення фермерських господарств заяви ОСОБА_1 про створення фермерського господарства.
Для виконання організаційної роботи, пов'язаної з проведенням професійного відбору, районна (міська) рада формує і затверджує склад професійної комісії з питань створення фермерських господарств (далі -професійна комісія) відповідно до ст. 6 Закону України «Про фермерське господарство». До складу професійної комісії входять представники управління (відділу) сільського господарства і продовольства, управління праці та соціального захисту населення місцевої державної адміністрації, інші представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників України і громадських організацій. Громадяни, які виявили бажання створити фермерське господарство, подають до професійної комісії заяву, у якій зазначаються бажані розміри і місце розташування земельної ділянки та кількість членів фермерського господарства. До заяви додаються копії документів, завірених у встановленому порядку, які підтверджують їх досвід роботи в сільському господарстві, наявність необхідної кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування розмірів земельної ділянки і напряму діяльності фермерського господарства. Висновок (рішення) професійної комісії (витяг з протоколу, завірений головою комісії) доводиться до претендента, який пройшов професійний відбір, письмово у 5-денний термін з дня проведення відбору. Висновок професійної комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи в сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ст. ст. 124, 134 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства.
З огляду на ст. ст. 27, 40 Закону України «Про освіту»суд погоджується з доводами позивача, третьої особи ОСОБА_1 та його представника, що довідка без номеру та дати про те, що ОСОБА_2 пройшов навчання з підготовки трактористів-машиністів не є документом про здобуття відповідної освіту в розумінні вищезазначених нормативно - правових актів. Між тим, під час розгляду справи судом з'ясовано, що ОСОБА_1, має необхідну кваліфікацію і достатній досвід роботи в сільському господарстві, автотранспортну техніку та сільськогосподарський інвентар, та на протязі останніх семи років займається підприємницькою діяльністю по вирощуванню сільськогосподарської продукції, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами : дипломами про відповідну освіту та копією трудової книжки (а.с. 72-74; 75-76). Головою Краснокутської РДА Харківської області в 2008 р. в цілях раціонального використання земель сільськогосподарського призначення йому було запропоновано прийняти у користування та обробляти прилягаючі землі Рябоконівської сільської ради (біля с. Слобідка) та Костянтинівської сільської ради Краснокутського району Харківської області загальною площею 80,20 га та 85,1 га відповідно, які на той час ніким не оброблялись, перебували у занедбаному стані. На підтвердження таких домовленостей між ОСОБА_1 та Краснокутською РДА Харківської області в 2008 р. були укладені договори тимчасового користування земельною ділянкою, згідно з якими ОСОБА_1 приймав у користування вказані земельні ділянки на строк 11 місяців з 16.04.2008 р. по 16.03.2009 р. і повинен був сплачувати грошові кошти за користування землею (а.с. 77-90). З 2008 року та по цей час ОСОБА_1 використовував землю під посів сільськогосподарських культур, обробляв вказані земельні ділянки, сплачував орендну плату за їх користування, подавав статистичну звітність про сільськогосподарську діяльність, сплачував відповідні податки, збори та платежі в бюджет, про що надавалися звіти до ДПІ Краснокутського району Харківської області. Крім того, навіть відповідачем надавались довідки про те, що ОСОБА_1 є користувачем землі Рябоконівської сільської ради (біля с. Слобідка) та Костянтинівської сільської ради Краснокутського р-ну Харківської області загальною площею 80,20 га та 85,1 га відповідно. ОСОБА_1 бажав зареєструвати фермерське господарство і оформити належним чином правовстановлюючі документи на обробляємі ним земельні ділянки.
Ст. 141 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
На підставі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем незаконно була надана перевага розгляду заяви ОСОБА_2, а також незаконно було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення та ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 площею 150,3929 га ріллі на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського р-ну Харківської області.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, із змінами та доповненнями, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, що підтверджується технічною документацією, суд приходить до висновку, що надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин здійснювалась на підставі рішення органу виконавчої влади, що є його виключною компетенцією відповідно до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.
Відповідно до абз. З пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 12008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Тобто за змістом цієї норми Земельного кодексу України прийняття відповідними (органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, які фактично направленні на узгодження [сторонами в порядку, визначеному законодавством, що діяло на момент виникнення цих відносин, однієї із істотних умов договору оренди землі - об'єкту оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), яка є складовою при визначенні розміру орендної плати, виключає в подальшому необхідність проведення земельних торгів (аукціону), метою яких є формування найвигіднішої ціни оренди.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, (ч. 10 ст. 123 ЗК України). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 11 ст. 123 ЗК України). Аналіз положень законодавства, яке регулює спірні відносини, дає підстави дійти висновку, що рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняте до 1 січня 2008 року в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України, було підставою для розгляду заяви в порядку встановленому ст. 123 Земельного кодексу України та прийняття органом виконавчої влади рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки або відмову в її затвердженні, згідно з пунктом 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Відповідачем не надано суду рішення прийнятого відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, отже вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною підлягають задоволенню.
Суд не може вважати законною правовою підставою для відмови в задоволенні позову посилання відповідача щодо не визначення подання цього позову: на захист інтересів гр. ОСОБА_1 або на захист інтересів держави, оскільки ці посилання відповідача не впливають на суть допущеного ним порушення вимог законодавства, а отже є такими, що не заслуговують на увагу.
Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, відмова Краснокутської державної адміністрації Харківської області у прийнятті та розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок, розташованих на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області загальною площею 80,2 га, від 13.01.2012 р. є незаконною, оскільки ним подано на розгляд усі необхідні документи, передбачені ст.ст. 7 та 8 Закону України «Про фермерське господарство». ОСОБА_1 пройшов професійний відбір, згідно з Положенням про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств, затвердженого Наказом міністерства аграрної політики України, міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 р. № 452/335, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2004 р. за № 118/8717, яке діяло на момент звернення.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської РДА № 40 від 07.02.2012р. про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Рябоківської сільської ради - є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Прокурора Краснокутського району Харківської області до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 40 від 07.02.2012р. про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок для подальшого надання в оренду на території Рябоківської сільської ради.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19.06.2012 року.
Суддя Заічко О.В.