14 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/3920/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,
представника позивача - Рудченка О.М.,
представника відповідача - Сіренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/3920/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 101/22/0000112300 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 37 500, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 375, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що для включення до складу валових витрат за 2010 рік витрат по господарській операції з ТОВ "Феліс Ко" у позивача в наявності є всі первинні документи, а саме договір поставки, видаткові та податкові накладні, складені відповідно до вимог чинного законодавства, зауважень щодо їх оформлення у податкового органу відсутні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення. Посилання відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, договорів відповідального зберігання, актів приймання не спростовують реальність господарських операцій, а документальне проведення господарської операції підтверджується всім комплексом документів.
В матеріалах справи мається письмове заперечення проти адміністративного позову (а.с. 58-62), відповідно до якого відповідач зазначає, що накладні на відпуск товару, виписані ТОВ "Феліс Ко", не містять інформації щодо їх місця складання, відповідальних за здійснення господарської операції. Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Поставка не зводиться лише до факту розрахунку за товар, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є факт поставки товару. Поставка товару ТОВ "Феліс Ко" оформлялася тільки документально шляхом виписки видаткових та податкової накладних, фактичної передачі товару не здійснювалося.
Тобто, єдиною метою укладеної угоди між позивачем та ТОВ "Феліс КО" є штучне завищення валових витрат. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з наведених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову (а.с. 53-57) підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, викладених у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача з 05.03.2012 по 27.03.2012 була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, про що складено акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" від 03.04.2012 № 37/22/32367742/4 (а.с. 7-46).
В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями по неналежним чином оформленим первинним документам, у редакйції Закону України від 22.05.1997 № 283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 84729 грн., в т.ч. за 9 місяців 2010 року в сумі 47188 грн., за 2010 рік в сумі - 84 729 грн.
2) п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 37750 грн., в т.ч. липень 2010 року - 26000 грн., серпень 2010 року - 11750 грн.;
3) п. 2.8 ст. 2, п.п. 3, 5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві ючтиції України 13.01.2005 № 40/10320 із змінами та доповненнями, саме перевищення ліміту каси на суму 394, 75 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки від 03.04.2012 відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення (форма "С") від 18.04.2012 № 0000142302 про застосування фінансових санкцій за порушення п. 2.8, ст.2, п. 3, 5 ст. 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НДБ від 15.12.2004 № 637, у розмірі 789,50 грн.
- податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 100/22/0000122300 про збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 37750,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 9437,50 грн.
- податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012р. № 101/22/0000112300 про збільшення суми зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 84729,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 21182,00 грн.
Позивач узгодив податкові повідомлення рішення 18.04.2012 № 0000142302, 18.04.2012 № 100/22/0000122300, з податковим повідомленням-рішенням 18.04.2012 № 101/22/0000112300 позивач не погоджується в частині з визначенням зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 3 7500, 00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 9 375, 00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Феліс Ко" було укладено договір поставки № 01/12-2010 від 01.12.2010 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених Договором Постачальник (ТОВ "Феліс-Ко") передає у власність Покупцеві (ТОВ "Суми дорожня конструкція"), а Покупець приймає та оплачує "Товар", ціна та кількість якого зазначається у видаткових накладних (а.с. 79-80).
Як доказ реального виконання вищезазначеного Договору, представником позивача надано суду рахунок на оплату товару № 301 від 22.12.2010 (а.с. 81), № 288 від 30.12.2010 (а.с. 84), видаткову накладну № 301 від 24.12.2010 (а.с. 82), № 288 від 30.12.2010 (а.с. 85), податкову накладну № 301 від 24.12.2010 (а.с. 83), № 288 від 30.12.2010 (а.с. 86).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було придбано у ТОВ "Феліс-Ко" наступні товарно-матеріальні цінності: урну в кількості 12 шт., лавку "Паркову" 13 шт., борт дорожній 100 шт., піддони транспортні 400 шт. (22.12.2010) та 350 шт. (30.12.2010), шину 280 R 508 (Камаз, Зил) 20 шт., барабан тормозний (Камаз) 12 шт., ступила Камаз 4310 в кількості 8 шт.
Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 133 від 03.03.2011, № 105 від 18.02.2011, № 134 від 03.03.2011, № 71 від 09.03.2011 (а.с. 90-93).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний 24.12.2010 товар, а саме БР100.30.15 (сірий) 100 шт., лавочка "Парковая" 13 шт., урна 12шт. було реалізовано позивачем іншому контрагенту, зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав" (м. Київ) по дорученню № 2010/333/1 від 24.12.2010 згідно видаткової накладної № СД-0000766 від 27.12.2010 (а.с. 87), виписано податкову накладну №766 від 24.12.2010 (а.с. 89), отримано кошти за проданий товар (а.с. 75).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інші придбані товари, в т.ч. шина 280R508 (Камаз, Зил) були списані на власні потреби по акту списання № СД-0000018 від 28.02.2011 (а.с. 78), № СД-0000057 від 31.05.2011 (а.с. 77).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.
Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із змісту пункту 11.2. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, такими розрахунковими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.
Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України.
Частинами 1, 2 ст. 67 ГК України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
З ст. 174 ГК України вбачається, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Абзацом 1 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.
Документ на машинозчитуваному носії повинен мати код особи, відповідальної за правильність складання документа. Належність коду конкретній особі реєструється організацією - створювачем документа на машинозчитуваному носії, а також створюються технічні, програмні засоби та організаційні умови, що виключають можливість користування чужими кодами.
Відповідно до п. 2. 7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначає поняття господарської операції як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як встановлено судом, товарно-транспортна накладна, договір відповідального зберігання, договір транспортування товару, акти приймання, сертифікати якості під час перевірки позивачем не надані.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 по справі № 2а-1870/6197/11 (яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-1870/6197/11 залишена без змін) суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару від ТОВ "Феліс Ко" до ТОВ "Суми дорожня конструкція" не здійснювалася, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Феліс Ко" по договору поставки від 01.12.2010 № 01/12-2010.
Суд зазначив в постанові, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 по справі № 2а-1870/6197/11, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності товарів по правовідносинам з ТОВ "Феліс-Ко", суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 101/22/0000112300 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 37 500, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 375, 00 грн., тому позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми дорожня Конструкція" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 101/22/0000112300 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 37 500, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 375, 00 грн. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко
Постанову складено у повному обсязі та підписано 19 червня 2012 року.