Справа № 2а/1570/5129/2011
18 червня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченка О.В.,
при секретарі Бобровській О.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини №А0225, третя особа -Військова частина № А2238 про визнання дій неправомірними та зобов'язання винити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини №А0225, третя особа -Військова частина № А2238 про визнання дій неправомірними та зобов'язання винити певні дії, в якому просить суд дії військової частини А 0225 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за ст. 26 ч. 6 пункт «а»( у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України № 3597-IV від 04.04.2006 року «Про військовий обов'язок і військову службу»неправомірними; зобов'язати військову частину А 0225 змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 на передбачену ст. 26 ч. 6 пункт «б»Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- за віком.
В судовому засіданні 06.10.2011 року позивач надав суду заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд визнати рішення військової частини А 0225 про відмову у зміні формулювання звільнення ОСОБА_1 з військової служби за ст. 26 ч. 6 пункт «а»(у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України № 3597-IV від 04.04.2006 року «Про військовий обов'язок і військову службу»на передбачену ст. 26 ч. 6 пункту «в»(за віком) цього ж Закону неправомірними; визнати дії військової частини А 0225 звільнення ОСОБА_1 з військової служби за ст. 26 ч. 6 пунктом «а»( у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України № 3597 -IV від 04.04.2006 року «Про військовий обов'язок і військову службу»неправомірними; зобов'язати військову частину А 0225 змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 на передбачену за ст. 26 ч. 6 пунктом Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- за віком.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та Міністерством оборони України в особі начальника Одеського інституту Сухопутних військ був укладений Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, що набрав чинності 26.93.2005 року, з терміном дії до досягнення граничного віку перебування на військовій службі ( 45 років), у зв'язку із чим наказом начальника Одеського інституту Сухопутних військ йому був продовжений строк військової служби за новим контрактом терміном з 26.03.2005 року по 02.03.2010 року -до граничного віку перебування на військовій службі. Відповідно до п. 12.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт. Проте, ОСОБА_1 був звільнений у запас наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 9-ПМ ( по особовому складу) від 10.03.2010 року за ст. 26 ч. 6 пунктом «а»(у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону № 3597, виключений зі списків с особового складу частини наказом командира військової частини А2238 від 31.03.2010 року № 170 ( по стройовій частині).Вважаючи дії відповідача у зв'язку із звільненням його з військової служби за ст. 26 ч. 6 пунктом «а»(у зв'язку із закінченням строку контракту) протиправними, позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до командира військової частини А2238 з проханням змінити формулювання звільнення на передбачену ст. 26 ч. 6 п. «в»Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- за віком, на що листом від 17.06.2011 року отримав відмову. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Позивач в процесі розгляду справи підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що доводи позивача є надуманими, безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства та дійсних обставинах справи, а тому не підлягають задоволенню. Вважає, що формулювання звільнення ОСОБА_1, викладене в наказі від 10.03.2010 року Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, відповідає нормам чинного законодавства.
Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, 31.05.2005 року між Міністерством оборони України в особі Начальника Одеського інституту сухопутних військ, генерала лейтенанта та ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинності 26.03.2005 року, з терміном дії до граничного віку перебування на військовій службі ( 45 років).
28.02.2005 року Наказом № 1-ПМ Начальника Одеського інституту Сухопутних військ відповідно до п. 10 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками Одеського інституту Сухопутних військ старшому прапорщику ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку служби у якості прапорщика був продовжений строк служби за новим контрактом терміном до граничного віку перебування на військовій службі
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних сил України від 10.03.2010 року № 9-ПМ старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за ст. 26 п. 6 п.п. «а»( у зв'язку із закінченням строку контракту) з правом носіння військової форми одягу.
22.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Командира в/ч А2239 з проханням порушити клопотання перед Командувачем Військово-Морських Сил Збройних сил України щодо внесення змін до наказу Командувача ВМС ЗС № 9-ПМ по о/с від 10.03.2010 року у зв'язку із тим, що 02.03.2010 року позивач набув право на звільнення з військової служби за віком, а звільнений був у зв'язку із заліченням строку контракту, що на думку позивача привело до звуження обсягу його прав.
17.06.2011 року Командуванням Військово-Морських сил Збройних Сил України було розглянуто звернення позивача та надана відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно зі ст. 243 Указу Президента від 10.12.08 року «Про Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України»після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільнені не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставин, пов'язані із звільненням.
Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон).
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, статтями 19, 20 Закону визначені загальні умови укладення контракту на проходження служби.
Так,з згідно із ст. 19 Закону військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ст. 26 Закону Звільнення зі служби проводиться: а) військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки служби, - на підставі Указу Президента України; б) військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті; в) осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, - на підставах, передбачених частиною сьомою цієї статті; г) осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - після закінчення встановлених строків військової служби.
Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення;ї) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення) конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Згідно п. 18 Положення Контракт про проходження військової служби укладається:
з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки; з військовослужбовцями, прийнятими на посади сержантського та старшинського складу, - строком на 5 років; з курсантами вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після закінчення цих навчальних закладів про проходження військової служби на посадах офіцерського складу - строком на 5 років;
з особами офіцерського складу - строком на 5 років.
Відповідно до п. 20, 21 Положення Новий контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - строком на 3 роки, з військовослужбовцями, які проходять військову службу на посадах сержантського та старшинського складу, офіцерського складу, - строком на 5 років (до досягнення граничного віку перебування на військовій службі), про що відповідними посадовими особами, зазначеними у пункті 16 цього Положення, видається наказ.
Строк останнього контракту про проходження військової служби визначається часом, який залишився до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі, або строком, на який його залишено на військовій службі понад граничний вік.
Згідно із п. 235 Положення Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Так судом встановлено, що в лютому 2010 року ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я Командира В/Ч А2238 з проханням подати клопотання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за ч. 6 пункту «а» ( у зв'язку із закінченням строку контракту) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(а.с.112).
Відповідно до п. 236 Положення військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
В ході судового розгляду справи з пояснень свідка ОСОБА_2 та аркушів бесіди від 02.10.2009 року № 1 та від 17.02.2010 року № 2 було встановлено, що з старшим прапорщиком ОСОБА_1 було проведено бесіди командиром військової частини А2238 капітаном 1 рангу ОСОБА_3 (а.с.110-111)
Бесіда проводилась у зв'язку із закінченням 02.03.2010 року строку дії контракту. Відповідно до аркушів бесіди, на запропоноване побажання продовжити військову службу за новим контрактом строком на 5 років мічман відмовився, мотивуючи низьким грошовим забезпеченням та іншими соціально-побутовими факторами. Старший прапорщик ОСОБА_1 проходити подальшу військову службу в Збройних Силах України не побажав, виявив бажання звільнитись з військової служби після закінчення строку контракту.
Крім того військовослужбовця дано роз'яснення про пільги і переваги щодо працевлаштування та матеріального забезпечення згідно чинного законодавства України.
З обома аркушами бесід позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.
В процесі розгляду справи позивачем не надано доказів звернення до командування військової частини з ініціативою щодо звільнення з військової частини у запас за п. «в»(за віком) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 243 Положення після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Крім того, суд критично ставиться до вимог позивача щодо визнання неправомірним рішення військової частини А 0225 про відмову у зміні формулювання звільнення ОСОБА_1 з військової служби за ст. 26 ч. 6 пункт «а»(у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України № 3597-IV від 04.04.2006 року «Про військовий обов'язок і військову службу»на передбачену ст. 26 ч. 6 пункту «в»(за віком) цього ж Закону, адже після надходження заяви від 22.04.2010 року від ОСОБА_1 Командиром військової частини А2238 було на вимогу позивача було направлено клопотання на ім'я Командувача Військово-Морських сил Збройних Сил України та Начальнику Управління особового складу-заступнику начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з приводу зміни формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 на ст. 26 ч. 6 п «в»Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»- за віком. (а.с.14-17).
Таким чином, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, дослідивши встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням наданих сторонами по справі доказів, в тому числі рапорту ОСОБА_1 від 02.2010 року, аркушів бесіди від 02.10.2009 року № 1 та від 17.02.2010 року № 2, які підтверджують існуючий на той час намір позивача звільнитись з військової служби у запас за ч. 6 пункту «а» ( у зв'язку із закінченням строку контракту) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та відповідно до умов контракту, який був укладений позивачем із Міністерством оборони України в особі Начальника Одеського інституту Сухопутних військ, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з військової служби за п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»відбулось у відповідності із діючим законодавством України у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, позивач не довів суду правомірність позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини №А0225, третя особа -Військова частина № А2238 про визнання дій неправомірними та зобов'язання винити певні дії -відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 21 червня 2012 року року.
Суддя О.В. Колесниченко
Суддя
.