Справа № 2а/1570/1636/2011
11 червня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К. О.,
за участю секретаря Маковейчук Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за адміністративним позовом ДП «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ДП «Одеська залізниця»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2011р. №0000161510 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369288,00 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295430,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інноваційні технології 2005»виникла станом на 01.12.2009р. та була погашена 30.08.2010р., заборгованість перед ТОВ «Інноваційні технології 2005»не є безповоротною фінансовою допомогою, і не повинна збільшувати валовий дохід. Також позивач зазначає про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення валових витрат на суму на суму 20580 грн., пов'язаних з придбанням вкладишів МОП у ЗАТ "Луганський міжгалузевий центр», оскільки в ході перевірки Локомотивним депо Миколаїв були надані всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування і списання вкладишів МОП, а договори щодо придбання зазначених вкладишів не були визнані недійсними судом, тому є дійсними. Також, позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 280 734 грн. з оплати послуг проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, оскільки ці витрати були пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Позивач зазначає, що відповідно до норм законодавства платники податку мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, тому ним не завищено суму амортизаційних відрахувань у розмірі
529 658,36 грн. Також, позивач вказує на те, що ним не занижено об'єкт оподаткування внаслідок віднесення вартості придбаних ліцензій до складу основних фондів групи 4 із застосуванням норми амортизації у розмірі 15 %. Позивач зазначає, що безпідставним є висновок відповідача щодо завищення суми амортизаційних відрахувань на суму
122 767 грн. внаслідок неправомірного нарахування суми амортизації на суму отриманого розподіленого ПДВ.
Ухвалою суду від 07 травня 2012 року, яка занесена до журналу судового засідання, у зв'язку з проведеною реорганізацією було замінено первинного відповідача по справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.
Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені в адміністративному позові, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. При цьому представник позивача зазначив, що ТОВ «Інноваційні технології 2005», за яким рахується кредиторська заборгованість станом на 30.06.2010 р. у сумі 49225 грн., було знято з обліку як банкрут, 20.07.2009 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, тому позивачем завищено валові витрати у сумі 49225 грн. Представник відповідача зазначив, що валові витрати Локомотивного депо Миколаїв по взаємовідносинам з Закритим акціонерним товариством «Луганський міжгалузевий центр»сформовані згідно договорів, які визнані нікчемними, тому позивачем завищено валові витрати у сумі 20 580 грн. Також, представник відповідача посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено завищення валових витрат у сумі 280 734 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, оскільки ці витрати не були понесені з метою отримання доходу. Представник відповідача також посилається на те, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань внаслідок проведення індексації балансової вартості групп основних фондів на суму 529659 грн., оскільки придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, визначення якою передбано положеннями Методичних рекомендацій Мінпромполітики України про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від
11.09.2003 р. № 381. Представник відповідача зазначав, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань внаслідок амортизації вартості ліцензії на суму 129 531 грн., та завищено амортизаційні відрахування внаслідок включення до балансової вартості основних фондів сум розподілених податку на додану вартість по Службі сигналізації та зв'язку на суму 122 767 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, суд встановив наступне.
У період з 27.09.2010р. по 11.01.2011р. на підставі направлень СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 24.09.2010р. №377/15-1, від 11.11.2010р. №444/15-1, від
23.11.2010р. №461/15-1, від. 17.12.2010р. № 485/15-1, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та ДПА в Одеській області проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Одеська залізниця». За наслідками проведеної перевірки був складений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 25.01.2011р. № 22/15-1/01071315/4 «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Одеська залізниця», код за ЄДРПОУ 01071315, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.»(Т.1, а. с. 129-246). У висновку акту перевірки зазначено, зокрема, що Державним підприємством «Одеська залізниця»занижено податок на прибуток всього у сумі 313 552 грн., у тому числі занижено за 1 квартал 2009 року у сумі 208737 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 39235 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 18913 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі
82992 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 78489 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі
114814 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року № 0000161510, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 391940,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 313552,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 78388,00грн. (Т. 1, а. с. 52).
Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011р.
№0000161510 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі
369288,00 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295430,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858,00 грн.
Суд вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369288,00 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295430,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858,00 грн., прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано, а отже вказане рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
В акті перевірки зазначено, що Відокремлений структурний підрозділ «Херсонський відділ служби матеріально-технічного забезпечення»Одеської залізниці мав взаємовідносини з ТОВ «Інноваційні технології 2005», за яким рахується кредиторська заборгованість станом на 30.06.2010р. у сумі 49 225 грн., 19.06.2009р. ТОВ«Інноваційні технології 2005»знято з обліку як банкрут, 20.07.2009р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Звідси перевіряючи роблять висновок про заниження позивачем валового доходу за 3 квартал 2009 року у сумі 49 225 грн., оскільки до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість юридичних осіб, оголошених банкрутом, а валовий дохід включає суми безповоротної фінансово допомоги.
Однак суд не погоджується з цим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями, суд, який постановив рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у день набрання рішення законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. У разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи -банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 33 вказаного Закону юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про реєстрацію припинення юридичної особи.
Як встановлено судом, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.11.2011р. (Т. ІІІ, а.с. 117-123), жодних реєстраційних записів щодо внесення судових рішень при визнання ТОВ «Інноваційні технології 2005»банкрутом та про ліквідацію вказаного підприємства немає. Як вбачається із змісту вказаної довідки, 30.11.2010р. внесено запис про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 03.01.2011 р. підприємство взято на облік.
Отже, зазначення в акті перевірки та твердження представника відповідача про те, що ТОВ «Інноваційні технології 2005»визнано банкрутом, є помилковим та необґрунтованим.
Крім того, як встановлено судом, кредиторська заборгованість у сумі 49 225 грн. перед ТОВ «Інноваційні технології 2005» виникла станом на 01.12.2009р. та була погашена 30.08.2010 р., що підтверджується копією платіжного доручення №3096 від 30.08.2010р. (Т. 1, а. с. 53).
За таких підстав суд приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року витрат у сумі 49 225 грн., оскільки вказана сума не є безповоротною фінансовою допомогою та не повинна збільшувати валовий дохід позивача.
В акті перевірки зазначено, що Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»завищено валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 20 580 грн., оскільки ці витрати сформовані за рахунок ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», згідно договорів, які визнані нікчемними. Перевіряючі посилаються на те, що згідно актів перевірок податкових органів встановлено нікчемність правочинів ЗАТ«Луганський міжгалузевий центр»з контрагентами ПП «Стратос-Транзит», ТОВ«Леорд Плюс-К».
Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від
28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 5.1. ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку
П. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР закріплено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.
За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно з п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
Відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Реальність поставок ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»товару (вкладишів) на адресу Відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне Депо Миколаїв»у
4 кварталі 2009 року на суму 20 580 грн. підтверджують наступні документи: податкові накладні від 30.10.2009р. №24, від 02.11.2009р. №25, від 05.11.2009р. №26, від
09.11.2009р. №27, від 21.12.2009р. №38 (Т.ІІІ, а.с.39-43), видаткові накладні
№РН-0000036 від 13.11.2009р., №РН-0000037 від 13.11.2009р., №РН-0000038 від 13.11.2009р., №РН -0000039 від 13.11.2009р., №РН -0000046 від 13.11.2009р. (Т.ІІІ,
а.с. 44-48), картка складського обліку матеріалів №37 (Т.ІІІ, а.с. 49-50), відомості про прихід товарно-матеріальних цінностей за період з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. (Т.ІІІ,
а.с. 51). Оплата за придбаний товар була здійснена належним чином, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.
Вищевказані документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам законодавства, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення правочинів з придбання Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»товарів (вкладишів) у ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»товару (вкладишів) в 4 кварталі 2009 року на суму 20 580 грн.
Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що нікчемність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.
В даному випадку, зміст угод, зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи.
Крім того, нормами діючого законодавства не передбачено повноважень податкового органу визнавати правочини нікчемними в односторонньому порядку.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті
207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Ст. 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, визначаючи, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В даному випадку, будь-які судові рішення щодо визнання недійсними угод з поставки товарів, укладених між Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»товарів (вкладишів) та ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр»позивачем - відсутні, а отже, відповідно до презумпції правомірності правочину, є дійсними.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.
Відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплена належними доказами.
Таким чином, висновок відповідача щодо завищення валових витрат на суму
20 580грн. у зв'язку з придбанням Відокремленим структурним підрозділом «Локомотивне Депо Миколаїв»товарів (вкладишів) у ЗАТ «Луганський міжгалузевий центр», є законодавчо необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними документами, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність поставок товару та відповідають вимогам бухгалтерського та податкового обліку.
В акті перевірки зазначено про завищення валових витрат у сумі 280734 грн. за
1 квартал 2009 року, внаслідок віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не були понесені з метою отримання доходу.
Однак, суд не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. Ст. 3, 6 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітности, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з таокю реглярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
На підставі Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці»Головного фінансово-економічного управління від 19.05.2008р. №256-Ц «Про проведення переоцінки об'єктів основних засобів»(Т.ІІІ, а.с. 207-211) зобов'язано начальників залізниць, підприємств залізничного транспорту провести неообхідну підготовчу роботу щодо переоцінки об'єктів груп основних засобів (будинків, споруд, передавальних пристроїв, транспортних засобів) станом на 01.07.2008р., з метою виконання доручення Міністра транспорта та зв'язку (протокол наради від 12.02.2008р.
№19-08) щодо проведення переоцінки основних засобів та іншого майна залізниць; приведення залишкової вартості об'єктів основних засобів до їх справедливої вартості, оптимізації структури та збільшення капіталізації державної вартості, підвищення ефективності використання державного майна, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, та для забезпечення єдиних метологічних підходів у проведенні оцінки об'єктів основних засобів підприємств залізничного транспорту, недопущення значних розбіжностей у вартості однотипних об'єктів, забезпечення прозорості відбору суб'єкта оціночної діяльності.
Проведення оцінки основних фондів позивача здійснювалось ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж»на підставі Договору про надання оціночних послуг № 0581/08-ЦЮ від 11.09.2008 р. (Т.І, а.с. 59-73). Згідно зазначеного договору проводилася оцінка об'єктів основних засобів наступних груп: будинки, споруди, передавальні пристрої, транспорті засоби (рухомий склад) та визначено строк корисного використання об'єктів основних засобів, оцінку яких проведено, що залишився до кінця їх експлуатації. Мета договору: проведення оцінки об'єктів основних засобів за єдиною метолологією для їх переоцінки для цілей бухгалтерського обліку.
Згідно Акту приймання-передач робіт від 29.12.2008р. (Т.ІІІ, а.с.225-228) ТОВ«Міжнародна компанія Імідж» надало, а ДП «Одеська залізниця»прийняло послуги з оцінки основних засобів ДП «Одеська залізниця»наступних груп: будинки, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби (рухомий склад), ТОВ «Міжнародна компанія Імідж»визначило строк корисного використання об'єктів основних засобів, оцінку яких проведено, що залишився до кінця їх експлуатації, за єдиною метологією для цілей її відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України станом на 01.07.2008р.
Позивачем надані витяг із Звіту про оцінку майна справедливої вартості основних засобів ДП «Одеська залізниця»станом на 01.07.2008р.(Т.ІІІ, а.с.212-222), що містить висновки про справедливу вартість об'єктів основних засобів за групами та у розрізі структурних підрозділів із зазначенням строків корисного використання, що залишились до кінця їх експлуатації.
За послуги з оцінки основних засобів позивачем була сплачена сума 336880,30 грн. (в т.ч. ПДВ 56 147 грн.) згідно платіжного доручення №582 від 30.10.2009р.
(Т. І, а. с. 93).
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
П.7.5 ст.7 Закону №334/94-ВР визначено, що до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно
ст. 8 Закону. Підпунктом 8.4.3. п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР перебадбачено, що до складу валового доходу від операцій з продажу (обміну) основних засобів 1 групи включається сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів 1 групи. Підпунктом 8.3.6 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.
Відповідно до п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Справедлива вартість була визначена відповідною переоцінкою основних засобів позивача, проведеною ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж», для цілей бухгалтерського та податкового обліку, а також у разі відчуження основних засобів.
Таким чином, позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 280 734 грн. по оплаті послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів, оскілька достовірна інформація щодо справедливої вартості основних засобів необхідна для правильного ведення бухгалтерского та податкового обліку, для надання такої інформації користувачам - потенційним інвесторам, банкам, покупцям та іншим суб'єктам господарювання -для визначення можливості укладення угод щодо відчуження основних засобів та інших угод щодо майна позивача, що безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.
В акті перевірки зроблено висновок щодо завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок проведення індексації балансової вартості груп основних фондів станом на 01.01.2010 р., на суму 529659 грн. Зазначений висновок перевіряючі роблять на підставі п. 2.3 ст.2, ст. 6 Методичних рекомендацій Мінпромполітики України «Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11.09.2003 р. № 381, які визначають, що балансова вартість -первісна вартість об'єкта за вирахуванням його зносу. Знос -сума амортизації об'єкта з початку його корисного використання. Індексація може проводитися тільки щодо основних фондів, вартість яких підялгає амортизації. В акті перевірки зазначено, що основні фонди, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року станом на 31.12.2009 р. не мають зносу, не амортизуються та не повинні враховуватись у проведенні індексації.
Однак, суд не погоджується з зазначеним висновком акту перевірки, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де: Б(а) -балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а-1) -балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П (а-1) -сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернизацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом каврталу, що передував розрахунковому; А (а-1) -сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
Таким чином, сума витрат, понесених у 4 кварталі 2009 року на придбання основних фондів, враховується при визначенні балансової вартості основних фондів станом на 01.01.2010 р., на яку нараховується амортизація у наступному звітному періоді -у 1 кварталі 2010 р.
Крім того, згідно пунктів 23, 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернизації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Таким чином, зазначення в акті перевірки про те, що основні фонди позивача, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року, не підлягали амортизації у вказаному періоді, є безпідставним, адже відповідно до положень ПСБО 7 «Основні засоби»нарахування амортизації здійснюється з моменту зарахування активів на баланс.
Відповідно до п.п.8.3.3 п.8.3 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіціент індексації.
Суд вважає безпідставним застосування відповідачем положень Методичних рекомендацій Мінпромполітики України «Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11.09.2003р. №381. Відповідно до п.1.2 вказаних рекомендацій дія Методичних рекомендацій поширюється на державні підприємства і організації, які входять до сфери управління Мінпромполітики України. В даному випадку, ДП «Одеська залізниця» не підпорядковується Мінпромполітики України. Крім того, вказані Методічні рекомендації не зареєстровані у Міністерстві юстиції України та не мають сили нормативно-правового акту, а мають рекомендаційний, необов'язковий характер. В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В акті перевірки зазначено про завищення позивачем суми амортизційних відрахувань внаслідок амортизації вартості ліцензій по Службі сигналізації та зв'язку на суму 129 531 грн. Зазначений висновок зроблений на підставі того, що ліцензія є нематеріальним активом, для амортизації якої має застосовуватись лінійний метод.
П. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242, визначено, що нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Ст. 1 Закону України «Про ліцезування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ із змінами та доповненнями, визначено, що ліцензія є документом державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов.
Таким чином, ліцензія є документом, який має матеріальну форму, тому не підпадає під визначення нематеріального активу, що наводиться у вищенаведеному
п. 1 ПСБО 8 «Нематеріальні активи».
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону № 334/94-ВР нематеріальним активом визнаються об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, та інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому законодавством, об'єктом права власності платника податку.
В даному випадку, ліцензія не є об'єктом права власності платника податку, та є документом тимчасового характеру, що видається органом ліцензування на певний строк та надає підприємству право здійснювати певні види господарської діяльності.
Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, основними засобами визнаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг або для здійснення адміністративних і соціально-культурних цілей, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. П. 5.1 вказаного Положення містить невичерпний перелік основних засобів. Підпунктами 5.1.9, 5.2.7 зазначеного Положення передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку до основних засобів можуть відноситись інші основні засоби, інші необоротні матеріальні активи.
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення.
Судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем не прийнято до уваги те, що структурними підрозділами Служби сигналізації та зв'язку віднесено у складі амортизації вартість ліцензій на загальну суму 285281 грн., що не перевищує первісну вартість придбаних ліцензій на загальну суму 336939 грн. (про які зазначено в акті перевірки), яку підприємство мало право віднести до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року та у 4 кварталі 2009 року, та не віднесло ці витрати до складу валових витрат. Як вбачається з розшифровок рядків 04.13 «Інші витрати»Декларації з податку на прибуток станом на 01.04.2009 р. (Т. ІІІ, а. с. 37), Декларації з податку на прибуток станом на 01.07.2009 р. (Т. ІІІ, а. с. 62), Декларації з податку на прибуток станом на 01.10.2009 р. (Т. ІІІ, а. с. 73), Декларації з податку на прибуток станом на 0.01.2010 р. (Т. ІІІ, а. с. 82) -код рядку 6 розшифровок, позивачем не віднесено до складу валових витрат вартість придбаних ліцензій на загальну суму 336939 грн.
Суд приходить до висновку, що витрати на придбання ліцензій підлягають внесенню до складу валових витрат, тому позивачем не занижено об'єкт оподаткування на суму 129531 грн., внаслідок віднесення вартості придбаних ліцензій до складу основних фондів і застосування норми амортизації у розмірі 15 %, а завищено на суму 336939 грн. внаслідок невіднесення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.
Суд вважає, що відповідачем зроблено помилковий висновок про завищення суми амортизаційних відрахувнаь внаслідок включення до балансової вартості основних фондів сум розподілених ПДВ по Службі сигналізації та зв'язку, на суму 122 767 грн.
Відповідно до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематерільних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Як пояснили представники позивача, розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіціентів, який визначається як відношення операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 % у загльному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування ПДВ), який розраховується Фінансово-економічною службою Одеської залізниці. Розрахунок зменшення суми податкового кредиту складається Фінансово-економічною службою Одеської залізниці в такому порядку: 1)визначається сума неоподатковуваних операцій звітного періоду; 2) визначається загальний обсяг поставки; 3) визначається коефіціент співвідношення неоподатковуваних операцій у загальному обсязі поставки; 4)визначається сума зменшення податкового кредиту, яка, зокрема, збільшує балансову вартість основних фондів; 5) визначена сума розподіляється між відокремленими структурними підрозділами пропорційно вартості придбаних основних фондів та передається їх повідомленням («авізо»); 6) відокремлений структурний підрозділ, отримавши згідно «авізо»суму ПДВ, яка збільшує балансову вартість основних засобів, розподіляє таку суму по придбаним об'єктам основних фондів пропорційно вартості придбання.
Розрахунок ПДВ, який відноситься до збільшення балансової вартості основних фондів за 9 місяців 2007 року, 2008 рік зроблено централізовано Фінансово-економічною службою та наведено у таблиці 1 (Т. 2, а. с. 241-250). Зокрема, по Службі сигналізації та зв'язку сума ПДВ, яка відноситься до збільшення балансової вартості основних засобів дорівнює за 9 місяців 2007 року 1832261 грн., за 4 кв. 2008 р. 219701 грн.
Фінансово-економічною службою зазначені суми передані Службі сигналізації та зв'язку шляхом авізо № 14 від 26.02.2009 р. (Т.ІІІ, а.с. 11), останньою зроблено розподіл отриманої суми ПДВ між структурними підрозділами пропорційно вартості придбаних ними основних засобів згідно інформації щодо коректировки податкового кредиту (Т.ІІІ, а.с.12). Відповідно до розподілу сума ПДВ, яка повинна збільшити балансову вартість основних засобів Херсонської дистанції сигналізації та зв'язку становить 418800 грн. На суму розподіленого ПДВ Службою сигналізації та зв'язку виписано авізо №115/1 від 26.02.2009р. (Т.ІІІ, а.с. 13).
У 2 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку віднесено на збільшення вартості АТС суму ПДВ у розмірі 35353грн. відповідно до авізо
№16/5/27 від 28.05.2009р., авізо № 327/1 від 28.05.2009р. (Т.ІІІ, а.с. 14-15).
У 3 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку віднесено на збільшення вартості повітряної лінії зв'язку та кабелю ст. Каховка суму ПДВ у розмірі 435007грн. відповідно до авізо №16/9/10 від 30.09.2009р., авізо № 679/1 (Т. ІІІ, а. с. 16-17).
Таким чином, Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку Одеської залізниці правомірно збільшена балансова вартість основних фондів на отримані розподілені суми ПДВ та нараховані амортизаційні відрахування на дані суми ПДВ.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000161510 від 08.02.2011р., відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов ДП «Одеська залізниця»про скасування цього податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення №0000161510 від 08.02.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369 288 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295 430 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858 грн. та воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ДП «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161510 від 08.02.2011р. в частині визначення ДП «Одеська залізниця»суми податкового зобов'язання у розмірі
369288,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 295430,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858,00 грн. -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі №0000161510 від 08.02.2011р. в частині визначення ДП «Одеська залізниця»суми податкового зобов'язання у розмірі 369288,00 грн., у тому числі за основним платежем - у розмірі 295430,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями -73858,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15 червня 2012 року.
Суддя К.О. Танцюра