ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
08 червня 2012 р. № 2а-2538/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Гулкевич І.З.,
суддя Дем»яновський Г.С.
суддя Крутько О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Галійчук А.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача 1,2 Писарева О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу., -
ОСОБА_3 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу голови Державної митної служби України № 544-к від 16.03.2012 року «Про припинення перебування на державній службі»в частині припинення 16.03.2012 року перебування на державній службі в митних органах України на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці та стягнути з Львівської митниці на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час здійснення своїх посадових обов»язків він суворо дотримувався вимог чинного законодавства і діяв у відповідності з вимогами посадової інструкції начальника ВМО № 3 митного поста «Краковець». Позивач зазначає, що не вчинив жодних винних дій, які б дали підстави звинуватити його у неналежному контролі за діями своїх підлеглих, що призвело, як вважає відповідач, до порушення Митного кодексу України та Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України». Відсутність події чи складу правопорушення, відповідно до Дисциплінарного статуту митної служби України є обставиною що виключає можливість застосування дисциплінарних стягнень. Позивач звертає увагу на те, що названий щойно закон є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають під час проходження державної служби в митних органах. Тому, на думку позивача, в даному випадку необґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про державну службу», як підставу для припинення перебування на державній службі в митних органах. З наведених вище мотивів позивач просить позов задовольнити, представник позивача таку позицію підтримав.
Відповідачі Державна митна служба України та Львівська митниця, позов заперечили повністю, з підстав, викладених у свої окремих запереченнях на позовну заяву № 13/19-4912 від 06.04.2012 року та №14/1389 від 03.05.2012 року відповідно. Зміст їхньої позиції з приводу даного позову зводиться до наступного. Підставою для прийнняття наказу № 544-к від 16.03.2012 року було подання Львівської митниці, яке полягало у наступному : 15.03.2012 року на виконання плану-завдання на проведення заходів з переогляду автомобіля марки «RENAULT TRAFIC»р.н. НОМЕР_1, нарядом митної варти Служби БК та ПМП Львівської митниці було зупинено вищевказаний автомобіль під час виїзду з території митного оформлення поста «Краковець»на митну територію України. Як зазначають відповідачі, відповідно до наявного відбитку ОНП № 598 Львівської митниці на контрольному талоні серії НОМЕР_2 для проходження по «червоному коридорі», митне оформлення вказаного автомобіля було завершено. Внаслідок перевірки з»ясувалось, що даний автомобіль, який через державний кордон України переміщував товари, що підлягали обов»язковому декларуванню та оподаткуванню, були оформлені як товари у кількостях, що не перевищують встановлену законом неоподатковану норму переміщення. По митному посту, «Краковець»встановлено, що інспектором ВМО № 3 митного поста «Краковець»ОСОБА_5, здійснено митний контроль транспортного засобу, яким переміщувався товар у кількості, що підлягала оподаткуванню, як такого що перетинав митний контроль з товаром, що не перевищує встановлену законом неоподатковану норму переміщення. Старшим інспектором ВМО № 3 митного поста «Краковець»ОСОБА_6 в порушення вимог п. 2.34 Посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 03.02.2012 року, було випущено даний автомобіль з товаром, щодо якого не було здійснене належне митне оформлення. На думку відповідачів, виявлені порушення свідчить про відсутність належного контролю над своїми підлеглими начальника ВМО № 3 ОСОБА_3, що є порушенням Присяги державного службовця. Відповідно вимог Закону України «Про державну службу », припинення державної служби за порушення Присяги є не є видом дисциплінарного стягнення, а тому доводи позивача про порушення вимог законодавства щодо звільнення з роботи є безпідставними.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.
На підставі Наказу Державної митної служби України № 544-к від 16.03.2012р. «Про припинення перебування на державній службі»за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено 16.03.2012р. перебування на державній службі в митних органах на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці ОСОБА_3 Підставою для даного наказу ДМС України є подання Львівської митниці про несумлінне виконання ОСОБА_3 своїх службових обов»язків при здійсненні 15.03.2012 року митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIC»р.н. НОМЕР_1 з товарами. В поданні зазначено, що 15.03.2012 на виконання плану-завдання на проведення заходів з переогляду автомобіля марки «RENAULT TRAFIC»р.н. НОМЕР_1 нарядом митної варти Служби БК та ПМП Львівської митниці було зупинено вищевказаний автомобіль під час його виїзду з території митного поста «Краковець»на митну територію України. Відповідно до наявного відбитку ОНП №598 Львівської митниці на контрольному талоні серії НОМЕР_2 для проходження по «червоному коридору», митне оформлення вказаного автомобіля було завершено. У даному транспортному засобі переміщувалось 9 осіб, включаючи водія -громадянина ОСОБА_8 За результатами проведеного переогляду, у вантажному відсіку вказаного автомобіля виявлено 96 місць з товаром «аксесуари для меблів»(фурнітура), виробництва Республіки Польща, загальною вагою 1039,5 кг. За даним фактом 16.03.12 року головним інспектором відділу митної варти Служби БК та ПМП Львівської митниці складено відносно громадянина ОСОБА_8 протокол про порушення митних правил № 0500/20900/12 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.351 Митного кодексу України. Встановлено, що митний контролю вказаного транспортного засобу здійснювався інспектором ВМО № 3 митного поста «Краковець» ОСОБА_5, якою порушено вимоги Митного кодексу України, Закону України від 13.09.2001 № 2681- III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються громадянами на митну територію України)», не було здійснено належного митного контролю та митного оформлення вищезазначеного автомобіля з товаром. Згідно проведеного розподілу функціональних обов»язків між посадовими особами ВМО № 3 митного поста «Краковець», в період з 20:00 год. 15.03.2012 по 08:00 16.03.2012 відповідальним за випуск транспортних засобів з зони митного контролю на напрямку в»їзду в Україну був старший інспектор ВМО № 3 митного поста «Краковець»ОСОБА_6, яким всупереч вимогам п. 2.34 Посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 03.02.2012 р., було випущено за межі зони митного контролю даний транспортний засіб з товаром, щодо якого не було здійснено належне митне оформлення. Керівництво відділом митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»у вказану робочу зміну здійснював начальник відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці ОСОБА_3, яким як зазначено, в поданні порушено вимоги п.п. 2.1, 2.6, 2.8, 2.9, 2.10, 2.38, 2.41 Посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець», затвердженої начальником Львівської митниці 03.02.2012 р, не було здійснено належного контролю за роботою підпорядкованих йому працівників, що призвело до вчинення ним вищевказаних порушень.
Позивач категорично не погоджується з такими мотивами його звільнення, наполягає, що в його діях нема складу правопорушення, за яке можна було б застосовувати дисциплінарні заходи у виді звільнення відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»чи, тим більше, кваліфікувати як порушення Присяги державного службовця. У свою чергу відповідачі наголошують на тому, що несумлінне виконання службових обов»язків є порушенням Присяги, а це є підставою для припинення на державній службі, яка не обмежена у часі, достатньо самого факту порушення.
Щодо підстав припинення перебування позивача на службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця, доводів сторін щодо наявності /відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин інституту дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення.
У разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення: 1) на посадову особу митного органу поширюється дія Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України від 06.09.2005, № 2805-ІУ (далі - ДСМС); 2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п. 23 ДСМС); 3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п. 27 ДСМС); 4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах {п. 27 ДСМС); 5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення) (п. 37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.
Натомість, у разі кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги, на ці правовідносини не поширюється дія ДСМС України, і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.
Відповідно до ч. 2 ст 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про державну службу»№3723-XII від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.
Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Отже, норми Закону України «Про державну службу» щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення - у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.
Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст.10 Закону України №3723).
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. II Закону № 3723).
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 30 Закону України №3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього закону.
Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).
З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків.
Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативио-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.
У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:
1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;
2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).
Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу»тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу» Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).
Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Закон України «Про дисциплінарний статут митної служби України» згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Відповідно до норм Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України»службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст.1 Закону №2805).
Порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).
Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону №2805).
Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» , суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.
Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.
З наведених вище положень чинного законодавства суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обов'язків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.
Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР -16783388).
Жодних обґрунтувань, чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.
Також з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.
В наказі № 544-к від 16.03.2012р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Звільняючи позивача з державної служби за порушення присяги, відповідач виходив з того, що позивач несумлінно виконував свої службові обов'язки, що свідчить про порушення Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції України та законів України, сприяння втіленню їх у життя та сумлінного виконання своїх обов'язків.
Припинення перебування особи на державній службі внаслідок порушення Присяги державного службовця є публічно-правовою санкцією, що має наслідком не лише звільнення особи з займаної посади, але й обмежує право особи на доступ до державної служби в майбутньому. Відтак, звільнення особи з цієї підстави є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення Присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.
Звільнення за порушення Присяги - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема дисциплінарної, є недостатніми.
З урахуванням принципу верховенства права, суд вважає, що маючи можливість кваліфікувати дії посадової особи митного органу як дисциплінарне правопорушення, керівник митного органу не має права кваліфікувати їх як порушення Присяги, оскільки це призводить до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення.
З урахуванням принципу співмірності порушення і покарання, якщо діяння може бути кваліфіковане як дисциплінарне правопорушення, до порушника може застосовуватися лише один захід дисциплінарної відповідальності, що відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При цьому керівник митного органу не має права замість застосування дисциплінарного стягнення припиняти державну службу за Порушення присяги. Водночас, якщо дії порушника свідчать про порушення Присяги, керівник митного органу повинен приймати рішення про припинення служби за порушення Присяги, і не має права обмежуватися дисциплінарним стягненням. Звільнення з митного органу і припинення державної служби за порушення Присяги є санкціями різних видів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні.
Припиняючи державну службу за порушення Присяги державного службовця у тих випадках, коли до особи слід застосувати дисциплінарне стягнення, керівник митного органу фактично уникає обов'язку враховувати тяжкість вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступінь вини особи, характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах; строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Як наслідок, не враховуються усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість таких дій. Такі дії викликають у позивача небезпідставні сумніви в неупередженості та добросовісності митного органу щодо нього, не відповідають конституційним принципам рівності та справедливості, з котрих випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пн.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України в № 5-рп/2005 від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005)
Юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення Присяги державного службовця, настає лише у випадку вчинення нею правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що позивач повинен відповідати за порушення, які вчинені ним особисто.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачі не довели, що порушення позивачем своїх посадових обов'язків, визначених у посадовій інструкції, є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, па досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністравтиного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної митної служби України № 544-к від 16.03.2012 року «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення з 16.03.2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.
Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Керуючись ст. ст. 17-19, 160-163, 256 КАС України, суд-,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України №544-к від від 16.03. 2012 р. «Про припинення перебування на державній службі»в частині припинення 16.03.2012 р. перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці.
Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець»Львівської митниці з 16.03.2012 року.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді виконується негайно.
Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9 539,88 грн (дев»ять тисяч п»ятсот тридцять дев»ять гривень 88 коп).
Постанову суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в частині стягнення за один місяць у сумі 3 490,40 грн (три тисячі чотириста дев»яносто гривень 40 коп) виконується негайно.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.06.2012 року.
Суддя Гулкевич І.З.