Категорія №6.2
Іменем України
19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3446/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Широкої К.Ю.;
при секретарі Бондар Ю.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Деркомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання видати сертифікат на право на земельну частку, -
03 травня 2012 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Новопсковської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Деркомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання видати сертифікат на право на земельну частку.
В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне. 13 червня 1994 року КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області було видано державний акт на право колективної власності на землю. Як член цього КСП позивача було включено під №442 до списку, якого додано до державного акта на право колективної власності на землю. Під час паювання земель, переданих у колективну власність членам КСП «Айдар» належний позивачу сертифікат на земельну частку (пай) йому не було видано. 23 березня 2012 року позивач надав письмову заяву до Новопсковської районної державної адміністрації, якою просив видати сертифікат на право на земельну частку (пай). 12 квітня 2012 року відповідач - Новопсковська районна державна адміністрація надав на заяву позивача письмову відповідь, якою було відмовлено позивачу у видачі сертифікату на право на земельну частку (пай). Позивач вважає рішення відповідача Новопськовської районної державної адміністрації нечинним та таким, яким порушено вже набуте ним право на земельну частку (пай), з наступних підстав:
- згідно п.5 «Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», затверджених наказом Держкомзему по земельним ресурсам України за №11 від 20.02.1996 року, визначено, що: Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) приймається за списком, доданого до державного акту на право колективної власності на землю, який у разі потреби уточнюється і підписується головами відповідних рад і підприємств.
Стосовно позивача цей список ніяких уточнень не потребував, оскільки, на час отримання КСП «Айдар» державного акту на право колективної власності на землю, позивач була членом КСП і продовжила бути членом КСП «Айдар», доки цим підприємством не було припинено господарську діяльність. Обов'язок щодо оформлення сертифікатів на земельну частку (пай) та їх видачу, покладено на відповідачів, які стосовно позивача цього обов'язку не виконали. Право на земельну частку (пай) було набуте позивачем 13 червня 1994 року, тобто з дня отримання КСП «Айдар» державного акту на право колективної власності на землю. Державний акт на право колективної власності на землю , виданий КСП «Айдар» 13 червня 1994 року, до якого додано список колективних власників землі, у якому прізвище позивача зазначено під №442.
Враховуючи викладене позивач просив суд визнати рішення відповідача Новопсковської районної державної адміністрації від 12 квітня 2012 року щодо відмови у видачі сертифікату на земельну частку (пай) в колективних землях КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області нечинним, зобов'язати відповідача Новопсковську РДА видати сертифікат на право на земельну частку (пай) в колективних землях КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області.
Позивач у судове засідання не прибув надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, за участю його представника (а.с.39).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові письмові пояснення (а.с.40,58).
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення (а.с.26,44), вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. 27.03.2012 року позивач дійсно звернувся до Новопсковської районної державної адміністрації з заявою від 23.03.2012 року про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай). До заяви не було додано жодного документу, який би підтвердив наявність у позивача права на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).
Заяву ОСОБА_1 про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) було розглянуто на засіданні районної комісії з питань розпорядження землями державної власності. У зв'язку з тим, що до заяви не було додано документів, необхідних для прийняття рішення з порушеного питання, районною комісією з питань розпорядження землями державної власності було рекомендовано голові райдержадміністрації відмовити ОСОБА_1 у видачі сертифікату на право на земельну частку (пай). На думку відповідача рішення комісії не містить ознак протиправності, оскільки з боку районної комісії з питань розпорядження землями державної власності дотримано вимоги чинного законодавства в частині розгляду звернень громадян - позивача за справою, розглянуто всі вимоги, викладені в заяві по суті. Щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме: зобов'язання Новопсковської РДА Луганської області видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) райдержадміністрація також заперечує, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. Проте позивачем не надано доказів щодо наявності поважності причин пропуску строку позовної давності та доказів звернення до відповідача з заявою про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) у 1994-1996 роках, а також щодо неправомірності винесеного районною комісією з питань розпорядження землями державної власності рішення. Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ Деркомзему у Новопсковському районі Луганської області в судове засіданні не з'явилась, просила розглянути справу за її відсутністю та надали письмові пояснення (а.с.49).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 було закрита провадження у справі щодо відповідача - Відділ Деркомзему у Новопсковському районі Луганської області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень доказів, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні та районні райдержадміністрації є органами виконавчої влади, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами в тому числі і повноважень щодо вирішення питань регулювання земельних відносин.
Згідно абзацу 3 частини 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Таким чином, Новопсковська районна державна адміністрація реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є місцевим органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, а тому розгляд цієї категорії справ підсудний окружним адміністративним судам як судам першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 № 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств мало здійснюватися після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа, яка претендує на пай, в тому числі і пенсіонер, що раніше працював у цьому сільськогосподарському підприємстві.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Статтею 9 цього закону передбачає, що право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.
Сертифікат на право на земельну частку (пай), є документом державного зразка, який посвідчує право особи на земельну частку (пай). Видача вказаних сертифікатів віднесена до компетенції районних державних адміністрацій, проте видачу сертифікату не можна ототожнювати з наданням права на земельну частку (пай), що є виключною компетенцією загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства.
Згідно п. 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Судом встановлено, що 23 березня 2012 року Позивач звернувся до Новопсковської районної державної адміністрації з письмовою заявою, в якій просила видати сертифікат на право на земельну частку (пай) в колективних землях КСП «Айдар» Новопсковського району (а.с.10). Вищевказану заяву було розглянуто на засіданні районної комісії з питань розпорядження за землями державної власності. Згідно відповіді відповідача позивачеві від 12.04.2012 за № Д-31-2-07-15 останньому на його звернення щодо видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) було відмовлено, оскільки він не надав жодного документу, який би підтверджував наявність в нього права на земельну частку (пай). У зв'язку з чим ОСОБА_1 було рекомендовано для вирішення порушеного питання надати до райдержадміністрації необхідні документи (а.с.9)
Відповідно до Положення про районну комісію з питань розпорядження землями державної власності, затверджено розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.11.2007 року № 808 (а.с.82) - районна комісія з питань розпорядження землями державної власності є консультативно-дорадчим органом райдержадміністрації, створенним з метою забезпечення реалізації повноважень райдержадміністрації щодо розпорядження землями державної власності та не витребуваними земельними ділянками, які розташовані за межами населених пунктів Новопськовського району. Згідно пункту 2 зазначеного положення, комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, іншими нормативно правовими актами, а також цим Положенням. Організаційною формою роботи комісії є засідання, які проводиться в міру необхідності. Засідання є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її складу. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів, оформлюється протоколом і підписується всіма членами комісії присутніх на засіданні. Про прийняття рішення комісія повідомляє заінтересованих осіб у строки встановлені Земельним кодексом України та Законом України «Про звернення громадян». Про відмову у задоволені заяви (клопотання) комісія направляє заявнику мотивовану відмову (п.12) без прийняття розпорядчого документу. Відповідно до пункту 13 підставою для відмови є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення з порушеного питання тощо.
Згідно витягу з протоколу № 8 від 12.04.2012 (а.с.30) ОСОБА_1 було відмовлено у видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) у зв'язку з ненаданням необхідних документів. Проголосували «за» шість членів комісії, сьомий член комісії знаходився у відпустці.
Виходячи із змісту ст.ст. 22, 23 ЗК України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:
- перебування в членах КСП на час паювання;
- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
- одержання КСП цього акта.
В судовому засіданні встановлено, що позивач в період з 18.04.1984 року по 17.02.2000 року була членом КСП «Айдар», відповідно до відомостей трудової книжки (а.с. 12). Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області був виданий 13.06.1994 року(а.с.68).
Згідно довідки №01-01-11/284 від 21.03.2012 року виданої Відділом Держкомзему у Новопсковському районі ОСОБА_1 була внесена у списки додані до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ №3100000001 виданого Новопсковською районною радою народних депутатів від 13.06.1994 року по КСП «Айдар» за № 442(а.с.8,79 зворотній бік).
12 квітня 2012 року відповідачем була надана відповідь (а.с.9) та було рекомендовано надати до райдержадміністрації необхідні документи для отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що при поданні заяви до Новопсковської районної державної адміністрації позивач не надала жодних документів на підтвердження свого права на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), які передбачені зазначенним законодавством України.
Суд з урахуванням наведених норм вважає, що відповідач правомірно відмовив у задоволені заяви позивача, зазначена відмова була прийнята з урахуванням земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 та Положення про районну комісію з питань розпорядження землями державної власності, затверджено розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.11.2007 року № 808 та направлена ОСОБА_1
Стосовно вимоги про зобов'язання Новопсковську РДА видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) в колективних землях КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області. Суд зазначає, що обраний спосіб захисту пов'язаний з вимогою до відповідача щодо якої відмовлено. Відповідно суд вважає, що відсутні підстави задоволення позовних вимог про зобов'язання Відповідача вчинити певні дії, а саме: видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) в колективних землях КСП «Айдар» Новопсковського району Луганської області.
Крім того, суд зазначає, що позивачем був обраний не належний спосіб захисту порушеного права, так як виходячи із змісту норм КАС України, нечинним може бути визнаний тільки нормативно - правовий акт, що стосується акту індивідуальної дії до якого відноситься предмет спору (відмова Відповідача) він може бути визнаний протиправним та скасований.
Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог про визнання рішення відповідача нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 22 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новопсковської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу Деркомзему у Новопсковському районі Луганської області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання видати сертифікат на право на земельну частку відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.
Суддя К.Ю. Широка