Категорія №8.2.1
Іменем України
12 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3733/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.
при секретарі: Балябі В.С,
за участю
представників позивача ОСОБА_1 довіреність від 04.04.2012,
ОСОБА_2 довіреність від 21.05.2012
представника відповідача ОСОБА_3 довіреність від 02.04.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробудмайстер» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 0000352310, -
16 травня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробудмайстер» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування акту перевірки від 29.11.2011 № 1952/231-36179103, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.02.2012 № 0000352310.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про численні порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки, складання акту перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що відповідач позбавив позивача права бути присутнім під час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення та під час розгляду заперечень на акт перевірки. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване повідомлення-рішення всупереч нормам п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України прийнято відповідачем в порушення встановленого 10-денного строку. При цьому пояснення відповідача, викладені у відповіді на заперечення до акту перевірки містять твердження, що оскільки перевірку проведено на підставі постанови слідчого, то податкове повідомлення-рішення має прийматися після набрання чинності рішенням у справі. Проте, всупереч цим поясненням податкове повідомлення-рішення прийнято незважаючи на відсутність такого судового рішення.
Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, оскільки господарські відносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які були предметом перевірки, були спрямовані на настання реальних наслідків, та відбувалися фактично, при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства, яке передбачає фактичне здійснення господарських операцій з підтвердженням операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
З урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України позивач вважає висновки акту перевірки про безтоварність угод, та нікчемність укладених правочинів з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» бездоказовими.
Позивач зазначає, що податковим органом до чи під час перевірки надання первинних документів не вимагалось. Проте, акт перевірки містить посилання на те, що позивачем не надані пояснення та бухгалтерські документи, які відображають здійснення господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».
Крім того, позивач вказує, що дій Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо складання акту перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», який було використано відповідачем під час перевірки позивача, визнано неправомірними постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-10972/11/1270 від 23.01.2012.
За таких обставин позивач просив суд скасувати перевірки відповідача від 29.11.2011 № 1952/231-36179103, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2012 № 0000352310.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12 червня 2012 року за наслідками розгляду справи провадження у справі в частині вимог про скасування акту перевірки закрито на підставі п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, зокрема, зазначив, що позивачем у серпні 2011 року до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».
Алчевською ОДПІ від Ленінської МДПІ в м. Луганську отримано акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.11. за № 803/23-35554567, яки встановлено порушення товариством ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Згідно з актом, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменті реєстрації не має працівників, автотранспортних засобів для доставки товарів та надання послуг, складських приміщень, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також встановлено факт відсутності товариства за місцезнаходженням, що робить фактичне виконання угод неможливим.
Оскільки податкові накладні ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» видано за операціями, які не мають реального характеру, такі податкові накладні відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України не є належним підтвердженням здійснених операцій, позивач не мав підстав включати суми зазначені в таких накладних до складу податкового кредиту, тому відповідачем і було збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За таких підстав представник відповідача просив суд відмовити у позові в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробудмайстер». Ідентифікаційний код 36179103, зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 26.11.2008., внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області з 27.11.2008., зареєстровано податником податку на додану вартість 03.02.2009, має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т. 1 а.с.119-126).
Відповідачем - Алчевською об'єднаною Державною податковою інспекцією Луганської області у період з 22.11.2011 по 28.11.2011 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапромстройсантехмонтаж» за серпень 2011 року, за результатами якої 29.11.2011 складено акт за № 1952/231-36179103 (т.1 а.с. 14-30).
Проведення вказаної перевірки призначено наказом відповідача № 800 від 22.11.11. відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого по ОВД СО УНМ ГНА в Луганській області Шершенькова Д.М. від 18.11.2011 (т.2 а.с. 103-105).
Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.
Висновками акту перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в сумі 522 437,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 08 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000352310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 653 046,25 грн., втому числі за основним платежем - 522437,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 130609,25 грн.(т.1 а.с. 31).
Зазначені обставини сторонами не заперечувались.
На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.102011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Алчевську об'єднану Державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції в Луганській області, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).
За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.
Як вбачається з акту перевірок та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення правомірність формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про нікчемність угод позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, в акт перевірки включено посилання на результат перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.10 по 30.09.11, яку було проведено Ленінською МДПІ в м. Луганську та оформлено актом від 11.11.11. № 803/23-35554567 ( т. 2 а.с. 107-116).
В свою чергу, акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» містить твердження, що товариство не знаходиться за місцезнаходженням, не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди товариства є нікчемними та не дають підстав для формування податкового кредиту.
Як зазначалось, вказані обставини викладено відповідачем в акті перевірки позивача виключно з урахуванням висновків перевірки, проведеної Ленінською МДПІ. Акт містить також посилання на ненадання бухгалтерських регістрів аналітичного та синтетичного обліку, журналів-ордерів, оборотних відомостей по бухгалтерським рахункам та первинних документи до них, зворотно-сальдових відомостей руху товарних запасів, кошторисів будівельно-монтажних робіт. журнал обліку будівельних робіт, що не дає можливості проаналізувати відображення у бухгалтерському обліку позивача взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».
Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.
На думку суду, фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджено, відповідними договором підряду, податковими накладними, рахунками-фактурами,довідками про вартість робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.191-206, т. 2 а.с.1-77).
Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) було укладено Договір підряду від 20.07.2011 № 08/11, відповідно до якого підрядник (ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж») зобов'язується виконати роботи з ліквідації основних засобів ТОВ «МК «Азовсталь». Вартість виконаних будівельних робіт відображена у довідках про вартість цих робіт, та рахунках-фактурах на окремі роботи.
Доказом фактичного виконання послуг є акти здачі-прийняття робіт, складені протягом серпня 2011 року. На вказані в актах здачі-прийняття суми робіт видані відповідні податкові накладні.
Фактична сплата з урахуванням ПДВ за виконані роботи проведена у безготівковій формі, та підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.77-111).
Необхідність виконання таких робіт відповідає господарській діяльності позивача (статут позивача - т. 1 а.с. 88-100).
Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання бухгалтерських регістрів аналітичного та синтетичного обліку, журналів-ордерів, оборотних відомостей по бухгалтерським рахункам та первинних документи до них, зворотно-сальдових відомостей руху товарних запасів, кошторисів будівельно-монтажних робіт, журналів обліку будівельних робіт не є беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу податкового кредиту. Та частково спростовуються матеріалами справи..
Суд не враховує також і посилання відповідача на відсутність ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за місцезнаходженням, оскільки відповідної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення такого запису відповідачем не надано.
Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» недійсними відсутні.
Суд вважає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.
Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагенту позивача суд враховує наступне.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-10972/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, частково задоволено позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», зокрема, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо здійснення перевірки товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період 01.12.2010 по 30.09.2011 та складання акту № 803/23-35554567 від 11.11.2011.
З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Виходячи з вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру до адміністративного суду у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з приписами ч. 3. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з платіжного доручення, доданого до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені майнові та немайнові вимоги, в розмірі 3 219,00 грн.
Таким чином, з урахуванням закриття судом провадження в частині позовних вимог про скасування акту перевірки, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 186,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробудмайстер» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області від 08 лютого 2012 року форми «Р» № 0000352310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 653 046,25 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробудмайстер» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 186,81 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 18 червня 2012 року.
СуддяО.В. Солоніченко