Категорія №8.2.6
Іменем України
19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4115/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Прудника С.В.
при секретарі: Шматковій Д.О.
за участю сторін:
представника позивача Харіна К.В.., Варічев М.Я.
представника відповідача Муліков Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "Ірбіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 21.03.2012 №№0000462310, 0000472310 , -
28 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Ірбіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 №№0000462310, 0000472310 та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 30 травня 2012 року по справі було відкрито провадження.
В обґрунтування свого позову ТОВ «СБ «Ірбіс» зазначило, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська на підставі наказу від 02.03.2012р. № 466 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СБ «Ірбіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Діомат ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37288409) за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р.; ТОВ «Компанія «Квік Дан» (код за ЄДРПОУ 37288477) за період з 01.12.10 по 31.08.11.
За результатами перевірки складено акт від 06.03.2012 № 763/23/33472430-122, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. № 0000462310. та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. № 0000472310.
Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:
1) пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з квітня по липень 2011р. завищено податковий кредит підприємства на суму ПДВ 229509,80грн. та тим самим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 397743,00грн.;
2) пунктів 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати підприємства за період з І по ІІІ квартал 2011р. на загальну суму 1988715,00грн. та тим самим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 459668,00грн.
Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «СБ «Ірбіс» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 та з 01.12.2010 по 31.08.2011р. безпідставно врахувало до складу свого податкового кредиту та до складу валових витрат суму сплаченого на користь ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» ПДВ та вартість послуг та товару, оскільки вказані розрахунки були здійснені на підставі нікчемних правочинів та за господарськими операціями, що не мали реального характеру.
Як на підставу для цього висновку відповідачем було наведено акт Алчевської ОДПІ від 11.11.11. № 1806/236-37288409 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011року» та акту Алчевської ОДПІ від 02.12.2011 № 2005/236-37288477 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Квік Дан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011», якими встановлено відсутність у зазначених контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності та їх відсутність за місцем свого знаходження.
На думку позивача вищевказані висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська не ґрунтуються на законі та дійсних обставинах справи оскільки ТОВ „СБ „Ірбіс" під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з ТОВ „Діомат ЛТД" та ТОВ „Компанія „Квік Дан" діяло як добросовісний суб'єкт господарювання, який в рамках своєї статутної діяльності намагався досягти розумної господарської мети щодо забезпечення належних умов виконання охоронних послуг; контрагенти позивача на час укладення договорів та постачання послуг та товарів мали належним чином оформлені реєстраційні та статутні документи, а їх свідоцтва платника податку на додану вартість анульовані не були, до ЄДРПОУ не було внесено відомості про відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням; реальність господарських операцій позивача підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передання наданих послуг, податковими накладними, що містять всі передбачені чинним законодавством України обов'язкові реквізити; здійснення позивачем розрахунків підтверджуються платіжними дорученнями, які в свою чергу підтверджують, що господарські операції між ТОВ «СБ «Ірбіс» та його контрагентами ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань позивача; договори між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД», а також ТОВ «Компанія «Квік Дан» недійсними в судовому порядку не визнавались, а висновки відповідача про їх нікчемність не відповідають змісту ст. 228 ЦК України оскільки ці правочини не були направлені на порушення публічного порядку; дії Алчевської ОДПІ щодо складання акту від 11.11.2011 № 1806/236-37288409 та від 02.12.2011 № 2005/236-37288477, які, в свою чергу, були покладені в основу акту відповідача № 763/23/33472430-122 від 06.03.2012, були визнані протиправними в судовому порядку.
Посилаючись на вищевказане позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача.
Окремо позивач послався на безпідставне анулювання відповідачем показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість на його обліковій картці за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, а також за період з 01.12.2010 по 31.08.2011 та внесення до системи АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформації щодо результатів перевірки ТОВ „СБ „Ірбіс" по взаємовідносинам з ТОВ „Діомат ЛТД" та ТОВ „Компанія „Квік Дан" у зв'язку з чим просив суд зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську привести до відповідності дані обліку особового рахунку платника податків ТОВ „СБ „Ірбіс" та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ „СБ „Ірбіс" по взаємовідносинам з ТОВ „Діомат ЛТД" та ТОВ „Компанія „Квік Дан", що були викладені в акті ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СБ «Ірбіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Діомат» ЛТД» за період з 01.04.11. по 31.07.2011; ТОВ «Компанія «Квік Дан» за період з 01.12.2010 по 31.08.2011» № 763/23/33472430-122 від 06.03.2012".
В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «СБ «Ірбіс» у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що спірні податкові-повідомлення рішення були видані ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську у зв'язку з виявленими Алчевською ОДПІ фактами відсутності у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності та достатньої кількості співробітників, земельних ділянок, транспортних засобів, що необхідні для надання послуг та постачання товарів. Також представник відповідача звернув увагу суду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують рух товару та посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання обумовлених ними правових наслідків зазначив про нікчемність укладених між ними правочинів, у зв'язку з чим просив суд в задоволенні позовних вимог ТОВ «СБ «Ірбіс» про визнання податкових повідомлень-рішень відмовити.
Стосовно позовних вимог ТОВ «СБ «Ірбіс» в частині зобов'язання відповідача привести до відповідності дані обліку особового рахунку позивача та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки, представник відповідача заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем факту анулювання ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську показників податкової звітності позивача та внесення до автоматизованої системи інформації про результати його перевірки.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «СБ «Ірбіс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради від 15.04.2005р. за № 13821070006004032, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру (т.1 а.с.38).
ТОВ «СБ «Ірбіс» є платником податків і зборів та перебуває на обліку в податкових органах з 25.04.2005р., на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 21.01.2009 за № 06835 (т.1 а.с.40).
Також ТОВ «СБ «Ірбіс» є платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії від 30.01.2009 № 100162160, індивідуальний податковий номер 334724312362 (т.1 а.с.41).
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська на підставі наказу від 02.03.2012 № 466 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СБ «Ірбіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Діомат ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37288409) за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011; ТОВ «Компанія «Квік Дан» (код за ЄДРПОУ 37288477) за період з 01.12.10 по 31.08.11, за результатами якої складено акт від 06.03.2012 № 763/23/33472430-122, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. № 0000462310. про визначення ТОВ „СБ „Ірбіс" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 397743,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 22378,50 грн., всього на суму 420121,5грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000472310 від 21.03.2012р. про визначення ТОВ „СБ „Ірбіс" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 459668,00 грн. та штрафних санкцій 1,00 грн. всього на суму 459669,00грн. (т.1 а.с.12-22).
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом встановлено, що між ТОВ «СБ «Ірбіс», як замовником та ТОВ «Діомат ЛТД», як виконавцем укладено договори про надання послуг з фізичної підготовки, профілактичного обслуговування засобів радіозв'язку, засобів активного захисту, підготовки об'єктів під охорону, дослідження ринку охоронних послуг та кур'єрських послуг № 152 від 01.07.2011р. № 151 від 01.07.2011р., № 150 від 01.07.2011р., № 143 від 01.07.2011р., № 141 від 01.07.2011р., № 140 від 01.07.2011р., № 129 від 01.05.2011р., № 128 від 01.05.2011р., № 122 від 01.04.2011р., № 121 від 01.04.2011р., № 120 від 01.04.2011р., № 119 від 01.04.2011р., № 108 від 01.04.2011р., № 107 від 01.04.2011р., № 106 від 01.04.2011р., № 105 від 01.04.2011р., № 104 від 01.04.2011р., № 103 від 01.04.2011р., № 102 від 01.04.2011р., № 101 від 01.04.2011р., № 100 від 01.04.2011р.
Також 01.03.2011 між позивачем, як покупцем та ТОВ «Компанія «Квік Дан», як постачальником було укладено договір купівлі-продажу № 201-т від 01.03.2011.
В підтвердження виконання договорів про надання послуг, що були укладені позивачем з ТОВ „Діомат Лтд", його сторонами були складені акти приймання-передання наданих послуг від 30.04.2011р. №№ 310, 309, 308, 307, 306, 305, 304, 303, 302, 301, 300, 299, 298; від 31.05.2011р. №№ 169, 188, 182, 181, 180, 179, 187, 176, 186, 178, 177; від 30.06.2011р. №№ 110, 97, 106, 105, 104, 103, 102, 99, 98, 95, 96, 64; від 31.07.2011р. №№ 98, 110, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, а поставлений ТОВ «Компанія «Квік Дан» на умовах договору купівлі-продажу № 201-т від 01.03.2011р. товар був оприбуткований позивачем на підставі видаткових накладних від 01.03.2011р. №№ 4, 6, 7, 5, 8; від 01.04.2011р. №№ 15, 9, 11, 12, 8, 7; від 04.05.2011р. №№ 13, 15, 11, 12, 14, 17; від 01.06.2011р. №№ 12, 14, 18, 17, 16, 13; від 01.07.2011р. №№ 56, 54, 55, 52, 53, 63.
В ході судового розгляду справи встановлено, що зазначені документи є первинними документами бухгалтерського обліку та містять всі необхідні відомості та реквізити, що передбачені Законом України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а також п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Також судом встановлено, що ТОВ «Діомат Лтд», а також ТОВ «Компанія «Квік Дан» на момент здійснення господарських операцій з надання послуг та постачання товару на користь ТОВ „СБ „Ірбіс", були платниками податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва.
На підставі наданих ТОВ „Діомат Лтд" податкових накладних від 30.04.2011р. №№ 310, 309, 308, 307, 306, 305, 304, 303, 302, 301, 300, 299, 298; від 31.05.2011р. №№ 169, 188, 182, 181, 180, 179, 187, 176, 186, 178, 177; від 30.06.2011р. №№ 110, 97, 106, 105, 104, 103,102, 99, 98, 95, 96, 64; від 31.07.2011р. №№ 98, 110, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, а також на підставі наданих ТОВ «Компанія «Квік Дан» податкових накладних від 01.03.2011 №№ 4, 6, 7, 5, 8; від 01.04.2011 №№ 15, 9, 11, 12, 8, 7; від 04.05.2011 №№ 13, 15, 11, 12, 14, 17; від 01.06.2011р. №№ 12, 14, 18, 17, 16, 13; від 01.07.2011 №№ 56, 54, 55, 52, 53, 63, позивач включив до складу свого податкового кредиту суму ПДВ по операціям з ТОВ «Діомат ЛТД» в розмірі 259509,82 грн., та суму ПДВ по операціям з ТОВ «Компанія» Квік Дан» в розмірі 138234,46 грн.
При цьому суд приймає до уваги те, що свідоцтво платника податку на додану вартість, що було видане ТОВ «Діомат ЛТЛ» від 06.12.2010 за № 100312706 було анульовано лише 03.10.2011, тобто вже після здійснення зазначеною особою господарських операцій з позивачем та після надання на адресу позивача податкових накладних від 01.03.2011р., від 01.04.2011р., від 04.05.2011р., від 01.06.2011р., та від 01.07.2011р., а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Компанія «Квік Дан» на час здійснення перевірки та складання акту Алчевською ОДПІ від 02.12.11. № 2005/236-37288477, на який посилається відповідач у своєму акті № 763/23/33472430-122 від 06.03.2012р., не було анульовано взагалі.
Платіжними дорученнями № 590 від 11.05.2011р. на суму 36828,38грн.; № 652 від 01.06.2011р. на суму 58171,62 грн.; № 653 від 01.06.2011р. на суму 42326,21грн.; № 669 від 10.06.2011р. на суму 30216,19грн.; № 734 від 01.07.2011р. на 13667,48грн.; № 735 від 01.07.2011р. на суму 95000,00грн.; № 747 від 06.07.2011р. на суму 1626,63грн.; № 840 від 11.08.2011р. на суму 30996,00грн.; № 841 від 11.08.2011р. на суму 3453,88грн.; № 908 від 31.08.2011р. на суму 90000,00грн.; № 811 від 02.08.2011р. на суму 30000,00грн.; № 812 від 02.08.2011р. на суму 95000,00грн.; № 813 від 02.08.2011р. на суму 2644,38грн.; № 863 від 18.08.2011р. на суму 24000,00грн. підтверджується реальність здійснення ТОВ «СБ «Ірбіс» витрат з часткової оплати вартості послуг, що були надані позивачеві ТОВ «Діомат ЛТД».
Платіжними дорученнями від 22.04.2011р. №№ 546, 547, 549, 548; від 18.04.2011р. № 511; від 13.04.2011р. № 510; від 11.05.2011р. № 589; від 19.05.2011р. №№ 596, 595, 597; від 01.06.2011р. №№ 650, 648, 651, 649; від 10.06.2011р. № 668; від 16.06.2011р. №№ 673, 672; від 01.07.2011р. №№ 729, 732, 733, 731, 730; від 06.07.2011р. №№ 59, 748; від 18.07.2011р. №№ 760, 759, 761; від 02.08.2011р. №№ 807, 808, 809, 810; від 11.08.2011р. №№ 835, 836, 837, 838, 839; від 18.08.2011р. №№ 861, 862 на загальну суму 829406,77грн. підтверджується реальність здійснення ТОВ «СБ Ірбіс» витрат щодо повної оплати вартості товарів, які були поставлені на користь позивача ТОВ «Компанія «Квік Дан».
Факт здійснення позивачем розрахунків з постачальниками послуг та товарів відповідачем не заперечується, оскільки зазначений факт був відображений ним в акті перевірки від 06.03.2012р. № 763/23/33472430-122.
Суд визнає, що понесені позивачем впродовж квітня-серпня 2011 року витрати з оплати наданих ТОВ «Діомат ЛТД» послуг та поставлених ТОВ «Компанія «Квік Дан» товарів на загальну суму 2454337,54 грн. є належним доказом того, що господарські операції між ТОВ «СБ «Ірбіс» та його контрагентами - ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань позивача та відповідно є достатнім доказом реальності вищезазначених господарських операцій, що в свою чергу спростовують висновки відповідача, що викладені в його акті від 06.03.2012 №763/23/33472430-122 стосовно відсутності реального характеру у господарських операцій між позивачем та його вищевказаними контрагентами.
При цьому, відсутність у вищевказаних контрагентів позивача транспортних засобів, об'єктів нерухомості, найманих працівників та ін., сама по собі не є вичерпним доказом нереальності здійснених позивачем господарських операцій, оскільки не виключає можливості залучення контрагентами сторонніх трудових та матеріальних ресурсів на умовах субпідряду, оренди та інших цивільно-правових договорів.
Доводи ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про нереальність господарських операцій позивача щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія «Квік Дан», з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, судом до уваги не приймається з огляду на те, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оформлення вказаного документу потребується у разі залучення перевізника. Однак з врахуванням того, що придбаний товар перевозився позивачем власними силами, про що відповідачем зазначено в акті від 06.03.2012 № 763/23/33472430, складання ТТН у даному випадку чинним законодавством України не вимагалося. Наявність у позивача можливості перевозити придбаний товар підтверджується наданими в судовому засіданні копіями договорів оренди транспортних засобів.
Також про необов'язковість складання ТТН при перевезення товару власними силами свідчить Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений Постановою КМУ № 207 від 25.02.2009, який не передбачає обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної, як документу, на підставі якого здійснюється перевезення.
Крім того, суд вважає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку чи третьою особою у другому ланцюгу постачання. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при проведенні перевірки позивачем на вимогу перевіряючих інспекторів були надані усі необхідні документи первинного обліку, серед яких були й податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду, відображений в декларації з податку на додану вартість, що документально підтверджено під час судового розгляду справи.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «СБ «Ірбіс» документально підтвердило реальність проведених господарських операцій із своїми контрагентами, а також правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан», та відсутність у податкового органу підстав для збільшення ТОВ «СБ «Ірбіс» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» та грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств».
З огляду на вказане суд також не може погодитись з висновками відповідача про нікчемність укладених позивачем з вищенаведеними контрагентами договорів з посиланням на приписи ст. 228 ЦК України з огляду на наступне.
Згідно вказаної статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», випливає, що нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Отже, виходячи зі змісту вказаної вище норми, відповідач мав підстави стверджувати про ознаки нікчемності угод позивача лише за умови, якщо ці правочини (їх зміст, направленість) передбачали порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Однак, як видно зі змісту договорів, укладених між ТОВ „СБ" Ірбіс" та ТОВ „Діомат ЛТД", ТОВ „Квік Дан" стосовно надання послуг з технічного обслуговування, кур'єрських послуг, дослідження ринку охоронних послуг та постачання технічного обладнання ці договори не можуть передбачати порушення публічного порядку, оскільки можливість укладення таких правочинів прямо передбачена чинним законодавством України та стосується постачання товарів та послуг, що не виключені з цивільного обороту та вільно реалізується на території України, при цьому вказаний правочин направлений на реалізацію його сторонами своєї цивільної правосуб'єктності, а саме здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку у спосіб, що передбачений законом та не пов'язаний з будь-яким обмеженням чи-то порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищенням, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ними.
В обґрунтування свого висновку про нікчемність вищезазначених договорів відповідач посилається лише на висновки актів Алчевської ОДПІ в Луганській області від 11.11.11 № 1806/236-37288409 та від 02.12.11. № 2005/236-37288477, якими встановлено відсутність у ТОВ „Діомат ЛТД" та ТОВ „Квік Дан" умов для самостійного надання послуг та постачання товару.
Однак вищевказаними актами перевірки не могло бути встановлено те, що під час укладення вищезазначених договорів, дії керівників контрагентів ТОВ „СБ „Ірбіс" були спрямовані на порушення публічного порядку та ухилення від сплати податків. Зазначені обставини можуть бути встановлені лише вироком суду у кримінальній справі. Однак як встановлено у судовому засіданні, ні на час складання відповідачем акту перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, ні до цього часу включно судовими органами не було винесено вироку у відношенні жодного керівника контрагента ТОВ „СБ „Ірбіс" та не встановлено обставин порушення ТОВ „СБ „Ірбіс" публічного порядку під час укладення правочинів з зазначеними контрагентами.
Таким чином відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених позивачем договорів без передбачених для цього підстав.
Крім того, вищевказаних висновків про нікчемність укладених позивачем договорів відповідач дійшов з перевищенням наданих йому повноважень, що вбачається з наступного.
02 грудня 2010 року був прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону, до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни. Безпосередньо частина третя статті викладена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
В своєму Листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Однак в даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними в судовому порядку, самостійно зробив висновки про їх недійсність та перейшов до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.
Отже, формуючи не притаманні йому висновки податковий орган порушив принцип визначеної компетенції щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними або недійсними.
Таким чином, суд погоджується з доводами позовної заяви ТОВ «СБ «Ірбіс» про те, що висновки акту перевірки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів не відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства України та були зроблені відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.
Також суд звертає увагу на те, що, стверджуючи про відсутність контрагентів позивача за місцем їх знаходження, відповідач не надав суду належних доказів вказаних обставин.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до відомостей ЄДРОПУ в період з 01.04.11 по 31.07.11 та з 01.12.10 по 31.08.11 ТОВ «Діомат Лтд» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» знаходились за їх місцезнаходженням, а саме за адресами: м. Алчевськ, пр-т. Металургів, 49-129, та м. Алчевськ, вул. Кірова, 136/105.
При цьому відомості про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Діомат Лтд» були внесені до ЄДРПОУ лише 30.09.2011, тобто вже після здійснення зазначеною особою господарських операцій з позивачем, а відомості про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Компанія «Квік Дан» на час складання відповідачем свого акту внесені до ЄДРПОУ не були взагалі.
З огляду на вказане та приймаючи до уваги приписи ст. 18 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд визнає, що відповідач не мав передбачених законом підстав стверджувати про відсутність вищевказаних контрагентів позивача за їх місцезнаходженням на час вчинення господарських операцій з постачання послуг та товарів на користь ТОВ «СБ «Ірбіс».
Окремо суд звертає увагу на те, що правомірність дій Алчевської ОДПІ щодо складання акту від 11.11.11 № 1806/236-37288409 та від 02.12.11. № 2005/236-37288477, які в свою чергу були покладені в основу акту відповідача № 763/23/33472430-122 від 06.03.2012р., була оспорена ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» в судовому порядку.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дії Алчевської ОДПІ щодо складання акту від 11.11.11 № 1806/236-37288409 стосовно ТОВ «Діомат ЛТД», були визнані протиправними згідно Постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-11080/11/1270 від 04.01.2012р. (суддя Ковальова Т.І.), залишеної без змін Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012
Дії Алчевської ОДПІ щодо складання акту від 02.12.11. № 2005/236-37288477 стосовно ТОВ «Компанія «Квік Дан», були визнані протиправними Постановою Луганського окружного адміністративного суду (суддя Кравцова Н.В.) по справі № 2а/1270/743/2012 від 07.02.2012р., з подальшим її скасуванням постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012р., якою позовні вимоги ТОВ «Квік Дан» були задоволені частково та визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співпіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Визнання протиправними у судовому порядку дій з проведення перевірки або дій щодо відображення результатів перевірки в автоматизованій системі свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки та протиправність проведених перевірок контрагентів позивача, результати яких оформлені актом від 11.11.11 № 1806/236-37288409 та актом від 02.12.11. № 2005/236-37288477. Набрання законної сили вищевказаними судовими рішеннями доводить порушення податковим органом порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та, як наслідок цього, неналежність актів перевірки Алчевської ОДПІ як доказів, покладеного відповідачем в основу податкового правопорушення.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини по справі, суд вважає, що позивач довів обставини, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування.
Разом з цим, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено факту порушення ТОВ «СБ «Ірбіс» вимог податкового законодавства щодо визначення сум податкового кредиту та формування валових витрат, та не надано доказів нікчемності укладених позивачем правочинів.
Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" визначено, що посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на державну податкову службу функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.
Отже суд при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомленні-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська мають бути визнані протиправними та скасовані.
Вимогу позивача про зобов'язання відповідача привести до відповідності дані обліку особового рахунку позивача та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «СБ «Ірбіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» суд вважає передчасною, оскільки у зв'язку із скасуванням судом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська були внесені відповідні дані, податкова інспекція автоматично повинна привести до відповідності дані обліку особового рахунку платника податків ТОВ «СБ «Ірбіс» та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки. Тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146,00 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "Ірбіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 21.03.2012 №№0000462310, 0000472310 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби від 21.03.2012 №0000462310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 397 743,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 22 378,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби від 21.03.2012 №0000472310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 459 668,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 01,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "Ірбіс" судові витрати у розмірі 2146,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 22 червня 2012 року.
СуддяС.В. Прудник