Категорія №3.5
Іменем України
12 червня 2012 року Справа № 2а/1270/2092/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 31.05.2012 реєстр. № 871)
від відповідача - Нікішина Т.В. (посвідчення від 27.04.2012 серії ЛУ № 002)
ОСОБА_3 (довіреність від 24.04.2012 № 3)
від третьої особи - ОСОБА_3 (довіреність від 24.04.2012 № 4)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_4
до головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиної Тетяни Вікторівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Територіальна державна інспекція праці у Луганській області
про визнання протиправним та скасування припису від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а/1270/2092/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиної Тетяни Вікторівни про визнання протиправним та скасування припису від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Територіальну державну інспекцію праці у Луганській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 лютого 2012 року головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиною Тетяною Вікторівною за результатами перевірки публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» був складений акт від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011 та припис від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010, з якими позивач не згодний, оскільки вважає, що під час проведення перевірки публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» інспектором не в повному обсязі з'ясований ряд обставин, що мають значення для справи, а тому припис не підлягає виконанню та суперечить чинному законодавству. Позивач вказав на те, що інспектор, виносячи припис від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010 і керуючись пунктом 6.3 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 «Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю», застосувала не існуючий на час перевірки нормативно-правовий акт, що є порушенням частини 2 статті 19 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України. Крім того, припис винесено посадовою особою ліквідованої організації. В приписі від 08 лютого 2012 року інспектор вказує, що перевірка проведена з відома позивача, але це твердження не відповідає дійсності. На посаді виконуючого обов'язки генерального директора позивач дійсно працює з 01 жовтня 2011 року згідно з наказом від 30 вересня 2011 року № 6213/к відповідно до рішення наглядової ради від 30 вересня 2011 року № 2. За час своєї роботи інспектор не повідомляла позивача про проведення перевірки. Про існування акта та припису від 08 лютого 2012 року позивач дізнався лише 09 лютого 2012 року. Таким чином, резюмує позивач, проведення перевірки відбулось без повідомлення керівництва об'єкта перевірки, що є грубим порушенням пункту 3.1 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753. Приписом від 08 лютого 2012 року інспектором наказано зробити нарахування і виплату сум відшкодування збитку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до пункту 9, пункту 28 Правил від 23 червня 1993 року № 472; з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати». У зв'язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» встановлювався порядок компенсації втрати частині заробітної плати з 01 січня 1998 року, інспектор, на думку позивача, незаконно застосовує цей порядок до виплат по втраті працездатності та вимагає проведення перерахунку ОСОБА_5 з 1994 року та ОСОБА_6 з 1993 року.
На підставі викладеного позивач вважає, що вказаний припис внесено з порушенням чинного в Україні законодавства, оскільки припис інспектор виніс, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 «Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю», яка згідно з пунктом 38 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів» втратила чинність, інспектором не виконано пункти 3.1, 4.1 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753, та інспектор незаконно зобов'язав застосувати постанову Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» до виплат по втраті працездатності ОСОБА_5 з 1994 року та ОСОБА_6 з 1993 року, оскільки цією постановою встановлювався порядок компенсації втрати частини заробітної плати з 01 січня 1998 року та вказана постанова не застосовується до виплат з відшкодування шкоди. До спірних правовідносин, за твердженням позивача, слід застосовувати Цивільний кодекс України у редакції від 18 липня 1963 року, однак цим Кодексом непередбачено можливість індексації виплат по втраті працездатності.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив його задовольнити повністю.
Головний державний інспектор праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішина Тетяна Вікторівна та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Територіальна державна інспекція праці у Луганській області, адміністративний позов не визнали, про що подали заперечення від 24 квітня 2012 року за №№ 408/2, 407/2, в яких у задоволенні позовних вимог просять відмовити (арк. справи 61-64, 98-101). Заперечуючи проти позову, відповідач та третя особа зазначили таке.
Щодо посилання в акті перевірки та приписі на Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 «Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю», відповідач та третя особа зазначили, що станом на 08 лютого поточного року існування Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, як юридичних осіб, не припинено, заходи з утворення Державної інспекції України з питань праці, до якої переходять повноваження Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, не завершені. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 879 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці» було постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції праці з питань праці. Частиною 2 пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 879 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці» передбачено, що територіальні органи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці. Процедуру здійснення державними інспекторами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та ТДІП державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині прав і гарантій застрахованих осіб, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, а також у робочих органах виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначає Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753. Зазначений порядок на сьогоднішній день не скасовано, чим відповідно до частини 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 879 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці» забезпечено можливість здійснення державними інспекторами Держнаглядпраці та його територіальних органів своїх функцій та повноважень. З огляду на вищевикладене, державні інспектори праці ТДІП до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державної інспекції України з питань праці мають забезпечувати виконання своїх функцій у порядку, встановленому Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753. Зокрема, додатком 1 та додатком 2 до пункту 4.1 зазначеного Порядку затверджено форму акта перевірки та форму припису, які самостійно державні інспектори праці змінювати не мають право.
Щодо неповідомлення про перевірку посадової особи об'єкта перевірки, відповідач та третя особа вказали, що листом від 01 лютого 2012 року за № 39 відповідач повідомив виконуючого обов'язки генерального директора публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» ОСОБА_4 про проведення перевірки 07 лютого 2012 року на виконання доручення Територіальної державної інспекції праці у Луганській області від 30 січня 2012 року № 425/1 на вимогу прокуратури Луганської області щодо нарахування сум відшкодування шкоди та правомірності надання нових довідок про розмір втраченого заробітку до ВД Фонду СНВ у м. Краснодоні та Краснодонському районі у 2008 році гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, про що свідчить відмітка публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» від 01 лютого 2012 року про отримання вищезазначеного повідомлення. Згідно з пунктом 2.4 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753, інспектор праці має право на проведення перевірки за наявності в нього: службового посвідчення, Положення про Держнаглядпраці, Положення про ТДІП, у разі перевірки за дорученням - доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів). На початку перевірки у відповідача були наявні всі перелічені у п. 2.4 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753, документи, на підставі чого відповідача було допущено до проведення перевірки.
Щодо зобов'язання нарахувати та сплатити компенсацію частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відповідач та третя особа зазначили, що згідно з законодавством суми відшкодування шкоди, зокрема одноразова допомога, нараховані потерпілим на виробництві в період з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року підлягають компенсації відповідно до вимог Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, а з 1 січня 2001 року лише щомісячні суми відшкодування шкоди - за вимогами Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. Компенсації підлягають не тільки своєчасно ненараховані та невиплачені суми відшкодування шкоди, а й недонараховані, тобто компенсації підлягає різниця між сумами, розрахованими за вимогами законодавства, та фактично виплаченими сумами.
Враховуючи вищевикладене, відповідач та третя особа вважають, що перевірка додержання законодавства про працю у публічному акціонерному товаристві «Краснодонвугілля» була здійснена в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753, а припис, наданий в.о. генерального директора публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» ОСОБА_4, внесено з метою усунення виявлених порушень та забезпечення реалізації прав і гарантій постраждалих на виробництві ОСОБА_5 та ОСОБА_6
У судовому засіданні відповідач та представник відповідача і третьої особи проти позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 24 квітня 2012 року за №№ 408/2, 407/2, просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50 затверджено Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50:
- Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому. Держнаглядпраці в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці;
- основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю;
- Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право: безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень. Вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення. Для проведення перевірки роботодавцем надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються з цією метою інші належні умови; давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк;
- для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці, інспектори якої мають право, у тому числі і за дорученням правоохоронних органів, здійснювати перевірку додержання законодавства про працю в установах. Положення про зазначені інспекції затверджує директор.
Указом Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» передбачено створити Міністерство соціальної політики України, Державну інспекцію України з питань праці, реорганізувавши Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 цього Указу Кабінет Міністрів має до завершення реформування системи центральних органів виконавчої влади забезпечувати належне виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, реорганізуються.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів» передбачено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Таким чином, урядові органи, які ліквідуються продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення іншого центрального органу виконавчої влади, до якого перейдуть повноваження та функції урядового органу, що припиняється.
Станом на час проведення перевірки позивача посадовими особами відповідача 07-08 лютого 2011 року, існування Держнаглядпраці та його територіальних органів, як юридичних осіб, не припинено, заходи з утворення Державної інспекції України з питань праці, до якої переходять повноваження Держнаглядпраці, не завершені.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 встановлений Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів.
Згідно з пунктом 1.3 цього Порядку посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних державних інспекцій праці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2.3 зазначеного Порядку інспектор праці має право безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: підприємства, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виробничих приміщень суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 2.4 Порядку інспектор праці має право на проведення перевірки за наявності в нього службового посвідчення встановленого зразка, Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50, Положення про територіальну державну інспекцію праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; у разі перевірки за дорученням - доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів); персональної круглої номерної печатки.
Згідно із пунктом 4.1 Порядку за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення.
Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку, у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення.
Таким чином, діючим законодавством закріплено право за відповідачем на складання актів та винесення приписів у разі виявлення порушень законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, на виконання доручення Територіальної державної інспекції праці у Луганській області від 30 січня 2012 року № 425/1 за вимогою прокуратури Луганської області від 18 січня 2012 року № 07/1-7167-11 щодо законності видачі довідок, на підставі яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2008 році Краснодонським відділенням ВД Фонду СНВ в Луганській області здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат, головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиною Тетяною Вікторівною проведена перевірка додержання законодавства про працю на публічному акціонерному товаристві «Краснодонвугілля», за результатами якої складено акт від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011 (арк. справи 82, 83, 84-87).
На підставі акта від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011 головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиною Тетяною Вікторівною виконуючому обов'язки генерального директора публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» ОСОБА_4 внесено припис від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010, яким приписано привести нарахування та виплату сум відшкодування шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відповідність до вимог пункту 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, з урахуванням вимог статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» та встановлено термін виконання - один місяць (арк. справи 8-14).
Встановлене перевіркою порушення полягало в тому, що при підвищенні тарифних ставок у жовтні 1996 року на підставі Указу Президента України від 09 січня 1996 року № 41 «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості» та наказу Міністерства вугільної промисловості України від 04 березня 1996 року № 72 «Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості» перерахунок суми відшкодування шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було здійснено, що не відповідає пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, яким передбачено перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Зазначене вплинуло на щомісячний розмір відшкодування шкоди станом на 01 квітня 2001 року на момент передачі підприємством довідки про розмір втраченого заробітку потерпілого. Виплата сум відшкодування шкоди здійснювалась виходячи із середнього заробітку відповідних працівників за професією (посадою).
В ході судового розгляду з пояснень сторін судом встановлено, що предметом спору між сторонами є питання щодо правомірності не застосування позивачем за період з жовтня 1996 року по квітень 1999 року для перерахунку щомісячних страхових сум коефіцієнту 2.38 у зв'язку з підвищенням тарифних ставок у жовтні 1996 року на підставі Указу Президента України від 09 січня 1996 року № 41 «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості» та наказу Міністерства вугільної промисловості України від 04 березня 1996 року № 72 «Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості».
При вирішенні спірного питання суд виходить з такого.
Пунктом 1 Указу Президента України від 09 січня 1996 року № 41 «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості» Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок доручено, зокрема, визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання, установити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифу у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.
На виконання зазначеного Указу Президента України та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 469/1 Міністерством вугільної промисловості України затверджено наказ від 04 березня 1996 року № 72 «Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості» за погодженням із співвласниками галузевих профспілок. Пунктом 1.3 вказаного наказу працівникам роз'яснено, що збільшення тарифних ставок і окладів здійснюється з метою збільшення частки тарифів у середньомісячній заробітній платі в межах наявного фонду споживання за рахунок: вартості здешевлення харчування; зміни порядку сплати за нормативний час пересування у шахті від ствола до робочого місця і в зворотному напрямку; встановлення граничних розмірів надбавок, доплат, премій та винагород. Пунктом 1.4 цього наказу передбачено, що збільшення розмірів тарифних ставок слід здійснити в межах фонду споживання, визначеного в порядку, встановленому Положенням з планування та утворення фонду споживання на підприємствах вугільної промисловості, запровадженим наказом Мінвуглепрому від 29 лютого 1996 року № 70 (арк. справи 121-122).
При цьому, в зазначеному наказі Міністерства вугільної промисловості України від 04 березня 1996 року № 72 року не розроблено механізму здійснення перерахунку розміру відшкодування шкоди працівникам і вказаний наказ не містить положення про необхідність підвищення тарифної ставки саме на коефіцієнт 2,38.
Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено перелік підстав для перерахунку розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу), до яких віднесено: зміну ступеня втрати професійної працездатності; зміну складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 і доповненнями до Угоди по тарифах, трудових та соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерплим на виробництві при виконанні ними трудових обов'язків, пов'язаних з підвищенням тарних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерплому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він працював повний календарний місяць або перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.
Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.
Розділом 3 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, визначено порядок та терміни виплати сум з відшкодування шкоди, їх призначення та перерахунок.
Згідно з пунктом 48 Розділу 3 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
Як встановлено судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не звертались до позивача та до суду із заявою про перерахунок щомісячних страхових виплат.
З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 807 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» втратили чинність Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472.
01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Згідно із Прикінцевими положеннями Закону, у зв'язку із набранням чинності з 01 квітня 2001 року, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З 01 квітня 2001 року повноваження по нарахуванню, перерахуванню страхових виплат покладені на відповідні Фонди соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до статті 55 зазначеного Закону, спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.
З урахуванням викладеного, за відсутності рішення суду про вирішення спору про право на певну суму страхових виплат, позивач позбавлений можливості проводити перерахунок щомісячних страхових виплат.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_4 до головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиної Тетяни Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Територіальна державна інспекція праці у Луганській області, про визнання протиправним та скасування припису від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства № 2 територіальної державної інспекції праці у Луганській області Нікішиної Тетяни Вікторівни від 08 лютого 2012 року № 12-19-108/0011-0010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 червня 2012 року.
СуддяТ.І. Чернявська