20 червня 2012 року 2а-1912/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, заборону вчиняти певні дії та зобов'язання вчинити певні дії,
20.04.2012 приватне підприємство «Дніпрорембуд-Сервіс»(далі -позивач, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт № 291/23-2/34827449 від 24.02.2012, заборону використовувати факти, викладені в акті № 291/23-2/34827449 від 24.02.2012, в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»за ланцюгами придбання (продажу) товарів, які були предметами договорів, визнаних нікчемними, зобов'язання вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»інформацію про результати перевірки ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», результати якої оформлено актом № 291/23-2/34827449 від 24.02.2012.
Вказані позовні вимоги обгрунтовані тим, що Податковий орган в порушення порядку, встановленого Податковим кодексом України, на адресу Підприємства не направив наказ та повідомлення про проведення перевірки, не вручив вказані документи уповноваженому представнику платника податків.
Позовні вимоги Підприємства щодо заборони використовувати факти, викладені в акті перевірки, та зобов'язання вилучити з АС інформації про результати проведеної перевірки, на думку позивача, повинні бути задоволені, оскільки висновки вказаного акту перевірки є безпідставними, необгрунтованими, незаконними та не підтверджуються належними доказами. Зокрема, про реальність участі в господарській діяльності позивача директора ОСОБА_1 свідчить нотаріально посвідчена заява вказаної особи, а висновок почеркознавчого дослідження і отримані працівниками правоохоронних органів пояснення про її непричетність до діяльності Підприємства не є доказами про нікчемність правочинів, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та кредит з ПДВ позивачем за період з 01.04.2011 по 31.12.2011. Також, про необґрунтованість висновків акту перевірки свідчить той факт, що вони відповідачем сформовані не на підставі первинних документів, а виключно на даних бухгалтерського обліку. Так, відповідачем не було вжито заходів щодо отримання первинних документів, на підставі яких Підприємством сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит.
Також, доводячи правомірність позовних вимог, Підприємство зазначає, що права позивача порушено і його позбавлено можливості виконати покладені на нього п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України обов'язки щодо надання посадовим особам Податкового органу у повному обсязі усіх документів, що належать до предмета перевірки, або пов'язані з ним. А тому, це дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача при проведені перевірки, у зв'язку з чим вона є незаконною, неповною і необгрунтованою. Таким чином, у зв'язку із неправомірністю перевірки її результати втрачають свою юридичну значимість, а відповідач не має права використовувати у своїй діяльності інформацію, отриману у такий спосіб.
В той же час, акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави та не відповідають вимогам, передбаченим статтею 203 ЦК України, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Відсутність же у перевіряючих на момент перевірки первинних документів не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними. Крім того, Податковим органом не надано жодних доказів того, що Підприємством під час вчинення правочинів не дотримано вимог законодавства, тоді як умови договорів між позивачем і контрагентами виконано обома сторонами і правові наслідки за угодами реально мали місце.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили суд відмовити з огляду на таке.
В ході проведеної перевірки Підприємства Податковим органом отримано дані, які свідчать про те, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на незаконне створення податкових вигод на користь третіх осіб. Так, відповідач у своїх доводах стверджує, що правочини Підприємства, відповідно до яких позивач здійснював поставки товарів у квітні -грудні 2011 року є нікчемними згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, про нікчемність правочинів свідчить факт підписання первинних документів від імені Підприємства замість її керівника ОСОБА_1 іншою невстановленою особою, а також відсутність будь-яких первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, за результатами яких позивач сформував податкові зобов'язання і податковий кредит з ПДВ. Отже, операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені у податковій звітності, не мали і не могли мати ніякого юридичного змісту, так як фактично господарська діяльність Підприємства проводилась невстановленими особами. Таким чином, операції між позивачем та контрагентами не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь третіх осіб.
Також, в ході перевірки встановлено відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Враховуючи викладене, усі операції купівлі-продажу за участю Підприємства не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону.
Двічі викликана в судове засідання для допиту як свідок директор Підприємства ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоч про час, дату та місце здійснення судового розгляду даної справи була належним чином повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Допитаний в судовому засіданні 16.05.2012 як свідок ст. о/у ВПМ ДПІ в Обухівському районі капітан податкової міліції ОСОБА_2 повідомив суду, що особисто допитував ОСОБА_1, яка йому повідомила про те, що відношення до приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»не має, вперше про нього чула і добровільно надала вільні зразки підпису.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 01.02.2007 за №1223102000, код ЄДРПОУ -34827449, взято на податковий облік у Васильківській ОДПІ від 18.01.2012, 19.04.2011 до ЄДР внесено запис про зміну керівника юридичної особи на ОСОБА_1, 09.08.2011 до ЄДР внесено запис про зміну місцезнаходження - м. Васильків, вул. Шевченка, б. 44.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство отримало по пошті акт перевірки № 291/23-2/34827449 від 24.02.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.12.2011»(далі -Акт перевірки). З Акту перевірки позивач дізнався, що Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.
В Акті перевірки відповідач дійшов висновків про порушення Підприємством п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»із контрагентами (додатки №1, 2) за період з 01.04.2011 по 31.12.2011; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого сума податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень-грудень 2011 року складає 0,00 грн. Так, у зв'язку з тим, що фінансово-господарська діяльність Підприємства за перевірений період велась невстановленими особами, відповідач визначив, що позивачем завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 675 814,00 грн. та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 316 798,00 грн.
Вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних встановлених в ході перевірки обставин.
Копія наказу про проведення перевірки від 23.02.2012 №152-П відповідачем посадовим особам Підприємства не вручена у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцем реєстрації юридичної особи, про що складено акт про неможливість вручення наказу позивачу від 23.02.2012 №25/23-2/34827449.
Перевірка проводилась без відома керівника Підприємства у зв'язку із встановленням посадової особи -директора, який дав пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності платника податків.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи щодо господарської діяльності Підприємства відсутні, директор юридичної особи надав пояснення про свою непричетність, суб'єкт господарювання за юридичною адресою не знаходиться, Податковий орган здійснив перевірку за результатами аналізу даних, наявних в автоматизованих системах органів податкової служби.
До Васильківської ОДПІ службовою запискою від 23.02.2012№ 692/7/26-01 ВПМ ДПІ в Обухівському районі надійшли пояснення, відібрані співробітниками ВПМ ДПІ в Обухівському районі у громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно з установчими документами є директором ПП «Дніпрорембуд-Сервіс». Відповідно до наданих пояснень гр. ОСОБА_1 «договорів, видаткових, прибуткових податкових накладних, інших фінансово-господарських документів ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»не підписувала. Банківських рахунків ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не відкривала та нікого на це не уповноважувала. Декларацій до податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала. Печатку ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»не отримувала, ніяких звітів до державних установ не подавала». При отриманні пояснень ОСОБА_1 надала вільні зразки власного підпису.
Водночас, 24.02.2012 до Васильківської ОДПІ від ВПМ ДПІ в Обухівському районі надійшов висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області № 105 від 24.02.2012. Відповідно до вищезазначеного висновку спеціаліста Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області проведено почеркознавче дослідження податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 507271 від 02.12.2011, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року № 507272 від 02.12.2011, довіреність ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»від 08.08.2011; виписана на ОСОБА_3, довіреність від 29.11.2011, виписана на ОСОБА_4, наказ на призначення від 16.04.2011. За результатами дослідження встановлено, що підписи в графі «Керівник»чи «Директор»або навпроти прізвища ОСОБА_1, на вищевказаних документах виконані не громадянкою ОСОБА_1, а іншою особою.
Вищевикладені факти виступили як додаткова доказова база до Акту перевірки. В ході проведення перевірки, також, встановлено неможливість фактичного здійснення Підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.
Беручи до уваги той факт, що первинні документи від імені керівника Підприємства було підписано невстановленими особами, в Акті перевірки відповідач, посилаючись на норми чинного законодавства, зазначає про недопустимість формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі таких документів, оскільки вони не мають юридичної сили та доказовості вчинення господарських операцій.
Виходячи з вищенаведеного, Податковий орган дійшов висновку, що ПП «Дніпрорембуд-Сервіс»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
У зв'язку з тим, що фінансово-господарська діяльність Підприємства за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 велась невстановленими особами, декларація з ПДВ та розрахунок корегування сум ПДВ за листопад 2011 року підписано не керівником позивача, Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 675 814,00 грн. та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 316 798,00 грн.
На підтвердження викладених вище та зафіксованих в Акті перевірки обставин відповідач на вимогу суду надав завірені належним чином копії наступних документів.
Наказу від 23.02.2012 №152-П про призначення позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. В наказі зазначено, що перевірка повинна бути проведена протягом одного дня з 23.02.2012.
Акту про неможливість вручення наказу про проведення перевірки від 23.02.2012 №25/23-2/34827449. У документі зазначено, що до Податкового органу службовою запискою ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 23.02.2012 №692/7/26-01 передано довідку №51 від 26.01.2012 про встановлення місцезнаходження платника податку, відповідно до якої встановлено відсутність платника податку за місцем реєстрації: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 44. Тією ж службовою запискою відповідач отримав копію пояснень ОСОБА_1 про її непричетність до господарської діяльності Підприємства. В даному акті, також, зазначено, що згідно з АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» Підприємство мало стан «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У зв'язку із викладеним, Податковий орган дійшов висновку про неможливість вручення посадовим особам позивача копії наказу про проведення перевірки №152-П.
В той же час, із наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на запит ОСОБА_1, вбачається, що станом на 19.04.2012 статус відомостей про юридичну особу -підтверджено, зокрема, адреса місцезнаходження Підприємства.
Також, відповідачем надано копію пояснень громадянки ОСОБА_1 від 22.02.2012, отримані капітаном податкової міліції ОСОБА_2, висновок спеціаліста від 24.02.2012 №105, якими підтверджуються викладені в Акті перевірки обставини.
Допитаний у судовому засіданні 16.05.2012 як свідок ОСОБА_2 дав суду показання, що дійсно допитував громадянку ОСОБА_1 та отримав від неї вільні зразки підписів, на підставі яких вподальшому отримано висновок спеціаліста від 24.02.2012 №105.
В свою чергу, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 та вимог усної ухвали суду від 16.05.2012 про надання доказів, які спростовують висновки податкового органу, наведені в акті перевірки від 24.02.2012 №291/23-2/34827449, а саме копій: податкової звітності; реєстрів отриманих та виданих податкових накладних; договорів, укладених позивачем, у перевіряємий період; первинних документів та документів на підтвердження обставин реального виконання сторонами цих договорів; можливість фактичного здійснення позивачем господарських операцій (наявність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу); про наявність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо позивачем жодних документів та пояснень суду не надано.
До матеріалів справи позивачем долучено лише копію нотаріально посвідченої заяви громадянки ОСОБА_1 про те, що вона дійсно виконувала та виконує обов'язки директора Підприємства, покладені на неї Статутом, одноособово укладала договори, підписувала та подавала всі первинні та звітні документи, без надання права підпису іншим особам.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву Підприємства підписано від імені директора -ОСОБА_1. Проте, викликана для допиту як свідок вказана особа в судове засідання не прибула, хоч належним чином отримала повістку про виклик до суду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, судом до матеріалів справи долучено копію постанови про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 02.03.2012 №50-6270. Із даного документа вбачається, що серед іншого слідчим встановлено відсутність Підприємства за місцезнаходженням, позивач створений невстановленими особами і має ознаки фіктивності, зареєстрований з метою прикриття незаконної діяльності та використовується реальнодіючими суб'єктами господарювання, як інструмент мінімізації податкових зобов'язань, свідоцтво платника ПДВ позивача анульовано 02.12.2011.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що Податковим органом в порушення вказаної норми податкового законодавства позивачу не було надіслано копію наказу та повідомлення про призначення перевірки.
В той же час, суд не бере до уваги посилання Підприємства на порушення його права та обов'язку щодо надання посадовим особам Податкового органу у повному обсязі усіх документів, що належать до предмета перевірки, або пов'язані з ним.
Так, відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.
В той же час, пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Таким чином, суд звертає увагу, що позивач після отримання Акту перевірки та не погоджуючись із його висновками мав право та можливість надати Податковому органу всі необхідні первинні документи, які б спростовували такі висновки відповідача. Жодних доказів таких дій з боку Підприємства суду не надано.
При цьому, як зазначалось вище, проігнорувавши вимоги суду, такі документи не надані і для залучення до матеріалів справи.
Не зважаючи на порушення відповідачем порядку здійснення позапланової невиїзної перевірки позивача, яке полягає у відсутності дій Податкового органу щодо надсилання платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки та оформлення її результатів Актом є правомірними з огляду на таке.
Підпункти 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачають, що платники податку зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
В свою чергу, підпунктом 21.1.3 пункту 21.1 статті 21 ПК України передбачено, що посадові особи Податкового органу зобов'язані забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.
Стаття 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що до завдань органів державної податкової служби віднесено, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Таким чином, дії Податкового органу щодо проведення перевірки, оформленої Актом перевірки, були спрямовані на пряме виконання завдань органів податкової служби.
Відповідно до частини першої статті 86 ПК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у відповідача достатніх підстав вважати, що факт направлення позивачу наказу про призначення перевірки від 23.02.2012 не вплинув би на результати проведення контрольного заходу.
Зважаючи, що обов'язок Податкового органу про направлення платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки полягає у забезпеченні можливості такому суб'єкту господарювання взяти участь у перевірці, доказати правомірність та обгрунтованість відображення результатів фінансово-господарської діяльності, а позивач, у свою чергу, маючи таку можливість, не скористався нею після отримання Акту перевірки, суд вважає, що порушення з боку відповідача процедури проведення перевірки не є підставою для визнання факту її проведення протиправним.
Беручи до уваги зміст позовних вимог Підприємства, суд зазначає, що в даній справі предметом доказування є, зокрема, обгрунтованість та відповідність реальним обставинам справи висновків, викладених в Акті перевірки.
Частина 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Як зазначено вище, позивач на вимогу суду не надав жодних доказів, які б спростовували висновки відповідача, зафіксовані в Акті перевірки про нікчемність правочинів.
В той же час, суд не бере до уваги як доказ посилання позивача на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 щодо її участі як директора у діяльності Підприємства, оскільки на виклики суду для надання показань як свідок вказана особа не з'явилася, хоч позовна заява підписана від її імені, довіреність представнику Підприємства видана від її імені, поважності причин своєї неявки суду не повідомила, в матеріалах справи міститься копія пояснення вказаної особи, висновок спеціаліста, які свідчать про непричетність ОСОБА_1 до діяльності позивача, а також свідком ОСОБА_2 надані показання про надання ОСОБА_1 цих пояснень особисто і добровільно.
Так, відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо висновків Податкового органу про неправомірність формування Підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 675 814,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 316 798,00 грн. в результаті вчинення правочинів, визнаних відповідачем нікчемними, та на підставі первинних документів, складених в межах таких договорів, суд зазначає, що вони є обґрунтованими та відповідають обставинам справи з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не виконав свого процесуального обов'язку стосовно доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В той же час, суд вважає, що відповідач доказав правомірність своїх дій щодо формування в Акті перевірки висновків про нікчемність правочинів та зменшення податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з наступним.
Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Крім того, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд звертає увагу, що підставою для формування платником податків податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне здійснення господарських операцій та належне оформлення первинних документів, які об'єктивно відображають здійснені суб'єктом господарювання операції.
Позивач не надав суду доказів наявності в нього достатніх правових підстав для формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 675 814,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 316 798,00 грн., на суми яких відповідачем здійснено коригування за результатами перевірки, в той час, як відповідачем доведено обґрунтованість висновку про недійсність первинних документів, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частини перша та друга статті 215 ЦК України передбачають, зокрема, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, частина перша статті 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки нікчемність правочину встановлюється законом, то посилання позивача на відсутність права у Податкового органу визнавати правочини недійсними в силу закону (нікчемними) до уваги судом не беруться.
Як зазначалось, позивач на вимогу суду та на підтвердження власних доводів стосовно дотримання Підприємством усіх вимог законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, зокрема, щодо спрямування договорів на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
Водночас, про невідповідність правочинів позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та кредит, вимогам частини п'ятої статті 203 ЦК України свідчать наступні обставини справи.
У Підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Показання свідка, наявні в матеріалах справи, копія пояснень громадянки ОСОБА_1, висновок спеціаліста про неналежність підписів на звітних та інших документах громадянці ОСОБА_1, неявка останньої в судове засідання для надання показань щодо обставин справи свідчать про ведення господарської діяльності від імені директора Підприємства іншими невстановленими особами. Таким чином, всі первинні документи, на підставі яких проведено бухгалтерський облік, сформовано податкові зобов'язання позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже не мають юридичної сили.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Підприємством та контрагентами; доведеність необґрунтованості формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 675 814,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-грудень 2011 року на суму 7 316 798,00 грн., відображених в отриманих та виданих в межах таких правочинів первинних документах; недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2012 р.