13 червня 2012 року Справа № 0870/5301/12
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
при секретарі судового засідання Тарасенко В.І.
за участю представників
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.02.2011р.)
відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність від 10.01.2012р. №4)
третя особа - ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29.06.95р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний
Банк»
до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського
управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк», звернувся з до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця відділу Орджонікідзевського районного відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Берестецької Т.Е. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2011 ВП 27645680; зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції вилучити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 04.08.2011 №11467736 про арешт усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1); стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що державний виконавець в порушення вимог п. 5.3.9. Інструкції про проведення виконавчих дій не перевірив у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформацію щодо іпотеки боржника та в порушення підпунктів 5.13.2, 5.3.5 цієї Інструкції наклав арешт на усе нерухоме майно боржника, у тому числі на квартиру щодо якої встановлено іпотеку згідно договору іпотеки №5763378 посвідченого 17.10.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстровим №2101, а також не повідомив іпотекодержателя - ПАТ «ПУМБ» про накладення арешту і його право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про арешт майна від 21.07.2011 року діяв виключно в межах наданих повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки отримавши заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист №2-6164 від 10.06.2011 року виданий Орджонікідзевським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТР «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 66 570,75 грн. державним виконавцем були виконані дії передбачені ст. ст. 11, 57 Закону. Також відповідачем зазначалось, що позивач міг скористатись правом передбаченим ч. 1 ст. 60 вищезазначеного Закону, а саме звернутись із заявою про зняття арешту з майна, якщо він вважає, що таке майно належить йому на праві власності, проте позивач із такою заявою до органів виконавчої служби не звертався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені про що свідчить наявне в матеріалах справи підтвердження про отримання шляхом електронної пошти ухвали про відкриття провадження у справі, причини неявки не повідомили (а.с.39).
Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між юридичною особою ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ» та фізичною особою ОСОБА_3, укладений кредитний договір №5763378 від 17.10.2007 року, згідно з яким ОСОБА_3 отримав від банку кредит у сумі 70500,00 доларів США строком до 17.10.2027 року та зобов'язався повернути його згідно з графіком, який є додатком 1 до Кредитного договору, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних(а.с.8-13).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, про що укладений Договір іпотеки №5763385, посвідчений 17.10.2007 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстровим № 22 (а.с.14-18).
Запис про заборону на нерухоме майно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.10.2007 року 16:48 за № 5856115, про що свідчить витяг № 14965217 від 17.10.2007 року, де підставою обтяження зазначено іпотечний договір №2101 від 17.10.2007р. (а.с.19).
Обтяження іпотекою квартири №38а у будинку 10 по вулиці Верхній у місті Запоріжжі зареєстровано позивачем у Державному реєстрі іпотек 17.10.2007 року о 16:39, що також підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 14964900 від 17.10.2007 року (а.с.20).
24 травня 2012 року ОСОБА_3 надав ПАТ «ПУМБ» заяву та копії документів про те, що на все нерухоме майно (включаючи квартиру, яка є предметом іпотеки) Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції накладений арешт (а.с.21).
Арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2011 року, винесеною головним державним виконавцем Берестецькою Т.Е. по виконавчому провадженню ВП 27645680, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-6164 від 10.06.2011 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 67 356,46 грн. (а.с.23)
Запис про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 04.08.2011 15:52:20 за № 11467736, про що свідчить витяг № 32447486 від 04.08.2011 року (а.с.28).
Вважаючи постанову відповідача про арешт майна незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, неправомірними позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 17 Закону вказаний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою де серед інших зазначені виконавчі листи, що видаються судами.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2011 року підставою для відкриття був виконавчий лист №2-6164 виданий 10.06.2011 року Орджонікідзевський районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 67 356,46 грн. (а.с.56).
Статтею 25 Закону визначені дії державного виконавця при прийнятті виконавчого документа до виконання де серед іншого в ч.2 вказано, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
В матеріалах справи наявна копія заяви стягувача - ПАТ «ВТБ Банк» від 13.07.2011 року про примусове виконання, де в п.3 прохальної частини зазначено накладення арешту на майно, грошові кошти та інші цінності боржника (а.с.55).
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що і було зроблено відповідачем 21.07.2011 року.
Таким чином суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про накладення арешту на майно боржника державним виконавцем послідовно були виконані усі дії передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується твердження позивача щодо порушення державним виконавцем вимог Інструкції про проведення виконавчих дій, а саме накладення арешту на усе нерухоме майно боржника у тому числі на квартиру щодо якої встановлено іпотеку, суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 року №74/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.12.99р. за №865/4158, стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Як вбачається з постанови про арешт майна боржника, яка винесена за виконавчим листом від 10.06.2011 року (а.с.56) арешт накладено на все майно, що належить боржнику проте із зазначенням, що у межах суми звернення стягнення, а саме 67 356,46 грн. Суд звертає увагу на те, що в тій же постанові зазначено, що заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яка належить боржнику стосується лише в межах суми боргу, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна де об'єкт обтяження зазначено все нерухоме майно в межах суми 67 356,46 грн.
Також слід зазначити, що позивач міг скористатись передбаченим ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» правом звернутись до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту, якщо позивач вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, проте з наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень з цього приводу вбачається, що з таким позовом до суду вони не звертались.
Суд не бере до уваги зазначені у судовому засіданні зауваження представника позивача щодо порушення порядку накладення арешту, оскільки з ч.3 вищезазначеної статті слідує, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, проте будь-яких доказів в обґрунтування даного твердження щодо порушень порядку накладення арешту позивачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, законно та в межах наданих йому повноважень, у зв'язку із чим позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Шара