Справа: № 2а/2370/178/12 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"12" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої вихідної допомоги, -
Військовий прокурор Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої вихідної допомоги у сумі 7874,35 гривень.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного суду відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю..
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля та наказом № 18 о/с від 05 березня 2002 року звільнений у запас за ст. 64 п. «ж»(за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України». Із змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачу відповідно до наказу МВС України № 611 від 30 грудня 1992 року виплачено грошову допомогу в розмірі 25 відсотків за кожний повний календарний рік служби.
В подальшому старший прапорщик ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді помічника начальника пожежної безпеки Територіального управління пожежної безпеки в м. Черкаси. Наказом № 34-пм від 27 листопада 2006 року звільнений в запас за пунктом 63 «в»(за станом здоров'я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України». При звільненні у запас згідно з наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 30 листопада 2006 року № 164 відповідачу виплачено вихідну допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік.
Наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 21 грудня 2006 року № 174 внесені зміни у наказ від 30 листопада 2006 року № 164 щодо виплати грошової допомоги при звільненні на підставі ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Позивач вважає, що дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII, статтею 9 якого передбачене право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, поширюється на осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України та, оскільки відповідачеві при звільненні з органів внутрішніх справ у 2002 році вже була виплачена вихідна допомога згідно цього Закону, то, з урахуванням ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», він не має права на отримання такої допомоги при повторному звільнені зі служби.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII (в редакції на момент звільнення відповідача із органів внутрішніх справ у березні 2002 року) передбачалося, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Із змісту наказу Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля № 18 о/с від 05 березня 2002 року вбачається, що відповідачу виплачена грошова допомога в розмірі 25 відсотків за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу МВС України № 611 від 30 грудня 1992 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивача було звільнено саме зі служби в правоохоронних органах на підставі «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України».
Наказом № 34-пм від 27 листопада 2006 року позивача звільнено у запас за пунктом 63 «в»(за станом здоров'я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», тобто на позивача у цей період розповсюджувалася дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При звільненні у запас згідно з наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 30 листопада 2006 року № 164 відповідачу виплачено вихідну допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 21 грудня 2006 року № 174 внесені зміни у наказ від 30 листопада 2006 року № 164 щодо виплати грошової допомоги при звільненні на підставі ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Так, статтею 118 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»установлено, що військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання цієї допомоги.
При цьому, п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на те, що у 2006 році з військової служби позивача було звільнено вперше, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач набув права на отримання грошової допомоги при звільненні лише у 2006 році.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції та вважає, що позивач правомірно отримав одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у 2006 році, відтак, підстав для задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 18 червня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.