Справа: № 2а-3042/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"18" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Мамчура Я.С. та Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень»про скасування рішення, визнання дій протиправними, стягнення коштів, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року відмовлено в задоволені адміністративного позову.
Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про відмову у збільшенні виплат гарантованої суми відшкодування за вкладами в ВАТ «ЄБРЗ»до 150000 грн. є є обґрунтованим і правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008 року між позивачем та банком -ВАТ «ЄБРТ»укладено депозитний договір № 2322 відповідно до якого позивач передав у якості вкладу у депозит грошові кошти у сумі 80037,98 грн. на строк з 01.02.2008 року до 20.02.2008 року.
Постановою Національного банку України № 39 від 22.02.2008 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії банку та ініціювання процедури його ліквідації.
Зазначеною постановою визначено, що основними причинами ліквідації банку є погіршення його платоспроможності та порушення вимог банківського законодавства.
У зв'язку з початком ліквідаційної процедури банку позивач не може повернути страховий депозит з річними відсотками. Позивачем отримано відшкодування за вкладом від відповідача у розмірі 50000 грн.
Зверненням від вкладників ВАТ «ЄБРЗ»(в тому числі позивача) від 19.01.2012 було запропоновано відповідачу збільшити розмір відшкодування для вкладників ВАТ «ЄБРЗ»до 150000 грн.
Зазначене звернення було розглянуто 23.01.2012 року на засіданні адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак у зв'язку з відсутністю правових підстав відмовлено в його задоволенні.
Крім того, 22.02.2008 року Постановою Правління Національного банку України N 39 з 25.02.2008 відкликана банківська ліцензія у ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»(м. Сімферополь) та ініційована процедура ліквідації банку.
Засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України регулюються Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»(в редакції станом на 25 лютого 2008 року) недоступність вкладів - неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи наведене, днем недоступності вкладів щодо вкладників ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»є 22 лютого 2008 року, коли було прийнято постанову Правління Національного банку України №39 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень», якою призначено ліквідатора банку з 25 лютого 2008 року.
Згідно статті 3 зазначеного Закону (в редакції станом на 25 лютого 2008 року) Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.
Станом на 25 лютого 2008 року було чинне рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 серпня 2007 року № 4 «Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами», згідно пункту 1 якого розмір відшкодування коштів за вкладами, уключаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збільшено до 50 000 грн.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на 25 лютого 2008 року) порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду.
Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.
Згідно пункту 1.4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженого рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2002 року за № 241/6529 (в редакції станом на 25 лютого 2008 року), Фонд гарантує кожному вкладнику банку- учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної чинним законодавством України гарантованої суми за вкладами у кожному із таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками-учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.
Пунктом 1.9 зазначеного Положення передбачено, що виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.
Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду.
Враховуючи вищевикладені норми права та те, що позивач як вкладник банку отримав відшкодування в межах максимально встановленого розміру 50000 грн., то суд апеляційної інстанції вважає, що Фонд виконав свої зобов'язання перед вкладником в повному обсязі.
При цьому, згідно з чинним законодавством Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів в межах максимально встановленого розміру, а не в межах повного розміру вкладів конкретного вкладника. І обов'язок Фонду на відшкодування коштів за вкладами щодо конкретного вкладника припиняється з моменту відшкодування коштів в межах максимально встановленого розміру.
Оскільки Фондом було виконано свої зобов'язання перед позивачем, то в подальшому будь-які її вимоги до Фонду щодо відшкодування невідшкодованої частини недоступного вкладу не можуть бути визнані обґрунтованими, і будь-які наступні збільшення відшкодувань за вкладами на позивача не розповсюджуються.
Також суд апеляційної інстанції не може погодитися з апелянтом про те, що Законом не передбачено обмеження строків збільшення гарантованих виплат недоступного вкладу.
Так, Фонд згідно зі статтею 3 Закону має право приймати рішення про збільшення розміру відшкодування коштів за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду, проте, на вказану норму поширюються в загальному порядку положення законодавства про дію законодавчих актів в часі.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Щодо застосування до правовідносин сторін Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Вказаний Закон, яким передбачено збільшення розміру гарантованої суми до 150000 грн., був прийнятий та набрав чинності 5 листопада 2008 року, тобто після початку ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», що розпочалася 25 лютого 2008 року.
Крім цього, зазначений Закон прямо не передбачає його зворотну дію, отже, він не поширюється на правовідносини, що виникли і завершилися до його прийняття.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону цей Закон діє до прийняття Верховною Радою України у зв'язку із стабілізацією фінансово-економічної ситуації в Україні рішення щодо втрати чинності розділом I цього Закону та щодо редакції відповідних положень законів України, зміни до яких передбачені розділом II цього Закону, але не пізніше ніж до 1 січня 2011 року.
Оскаржуване рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2012 року №2 «Про питання щодо збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами для вкладників ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»прийнято після втрати чинності цим Законом (як і мало місце звернення вкладників від 19 січня 2012 року), тому вказаний Закон до правовідносин сторін застосуванню не підлягає.
Щодо практики Фонду поширювати дію рішень Фонду про збільшення розміру відшкодування коштів на вкладників банків, ліквідація яких розпочалася раніше, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 3 Закону вбачається, що збільшення розміру відшкодування вкладів визначено як право Фонду, а не обов'язок; випадків, за яких використання такого права є обов'язковим, не визначено, і у суду відсутні повноваження втручатися в діяльність Фонду та зобов'язувати його приймати рішення про поширення пізніше прийнятих рішень на банки, виплата відшкодування по яких завершена.
Щодо відсутності доказів врахування такого показника як тенденція розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками-учасниками (тимчасовими учасниками Фонду), при прийнятті оскаржуваного рішення, то врахування чи неврахування вказаного показника не впливає на законність оскаржуваного рішення, оскільки в будь-якому випадку прийняття рішення про збільшення розміру відшкодування є дискреційним повноваженням Фонду і є його правом, а не обов'язком.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року -без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Мамчур Я.С
Мельничук В.П.