Справа: № 2а-33/10 Головуючий у 1-й інстанції: Зарічанський В.Г.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернівського сільського голови Онищука Володимира Михайловича, Тернівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області про визнання неправомірними дій посадової особи органу місцевого самоврядування, -
У січні 2010 року позивач звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовом до Тернівського сільського голови Онищука Володимира Михайловича, Тернівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області про визнання неправомірними дій посадової особи органу місцевого самоврядування. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 6 лютого 2009 року він письмово звернувся до відповідача з заявою «чи були випадки вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року». На дане звернення ним було отримано відповідь про те, що «випадків вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року не було». Вважає, що дана відповідь містить недостовірну інформацію, оскільки згідно розпорядження Тернівського сільського голови від 7.02.2008 року №3 позивача необхідно було приступити до роботи з 8.02.2008 року.
Постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті
у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв»язку з безпідставністю позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 6 лютого 2009 року позивач письмово звернувся до відповідача з заявою «чи були випадки вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року». На дане звернення ним було отримано відповідь про те, що «випадків вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року не було». Дана відповідь є достовірною, оскільки відповідач довів, що вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року не було, а відповідь містить лише інформацію про новий графік та місце роботи позивача. Про те, що це була не вимога, свідчить табель обліку використання робочого часу, який складено особисто позивачем. Жодним іншим документом не підтверджено недостовірність даної відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи, Тернівським сільським головою Онищуком В.М., дійсно на виконання припису державного інспектора з охорони праці було видане розпорядження від 7.02.2008 року №3, де в п.3 вказано, що «ОСОБА_4 приступити до роботи згідно вищевказаного режиму з 8.02.2008 року», але це не була вимога до директора будинку культури виконувати роботу під час знаходження її у черговій відпустці, а цим розпорядженням лише доводилось до ОСОБА_4 новий графік та місце роботи. Будь-яких розпоряджень про відкликання її з відпустки не видавалось, як і ніхто нічим не зобов'язував та не вимагав позивача приступити до виконання своїх обов'язків під час знаходження в черговій відпустці, про що свідчить табель обліку використання робочого часу, який складено особисто останнього.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що на письмове звернення позивача «чи були випадки вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження її у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року», відповідачем була дана обгрунтована відповідь про те, що «випадків вимог до директора Тернівського будинку культури ОСОБА_4 виконувати роботу (посадові обов'язки) під час знаходження його у черговій відпустці в період з 1 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року не було»і дана відповідь містить достовірну інформацію.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги норми чинного законодавства, погоджується з судом першої інстанції щодо того, що дані позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до частини другої ст.9 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.