Справа: № 2а-82474/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кабанячий Ю.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління держкомзему в м. Біла Церква Київської області, Білоцерківської міської ради Київської області, Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації", третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_4 про оскарження дій,
Позивач, ОСОБА_2, 14 липня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління держкомзему в м. Біла Церква Київської області, Білоцерківської міської ради Київської області, Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання рішення Білоцерківської міської ради Київської області про передачу у приватну власність та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель населеного пункту від 03 грудня 2009 року №1214 на ім'я ОСОБА_3
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2011 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позовних вимог без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущено процесуальні строки звернення з адміністративним позовом до суду та законних підстав поновлення строку звернення з адміністративним позовом немає.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 2009 року №1214.
Частиною першою ст. 99 КАС України перебачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивач про оскаржуване рішення дізналась ще в березні 2010 року, отримавши відповідь від Білоцерківської міської ради Київської області на запит про надання витягу з рішення Білоцерківської міської ради від 03 грудня 2009 року №1214 «Про безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадянам: затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки; визнання такими, що втратили чинність рішення міської ради; внесення змін та доповнень у рішення міської ради»стосовно ОСОБА_3
Крім того, позивач 02 вересня 2010 року звернулась з заявою до Білоцерківської міської ради Київської області про визначення межі земельної ділянки.
Листом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 13 вересня 2010 року №Р-1941 позивача повідомлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 приватизована та ОСОБА_3 володіє нею на праві приватної власності.
Проте, з даним позовом звертається до суду лише 14.07.2011 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не оспорює той факт, що про оскаржуване рішення вперше дізналась ще в березня 2010 року, однак зазначає, що вирішила скористатись процедурою досудового врегулювання спору.
Відповідно до частини 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Однак, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи позивача, так як так як в зазначеній категорії справ не передбачена можливість досудового вирішення спорів.
Частиною 1 ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, враховуючи те, що позивач знав про існування оскаржуваного рішення відповідача ще у березня 2010 року та факт пропуску строку для звернення до суду на понад рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для його поновлення.
У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин та враховуючи що строк на звернення до суду обчислюється з моменту коли особа яка вважає що порушено її законні права, свободи чи інтереси могла, або повинна була дізнатися про порушення таких, суд не знаходить підстав для поновлення строку на звернення з адміністративним позовом, а тому такий підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до частини 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В порушення ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду доказів поважності причин пропуску строків на звернення до суду.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поважних причин пропуску строків зверенення до суду не встановлено, а тому підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 червня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.
Петрик І.Й.